Андрій САДОВИЙ: Євро 2012 приймають — міста!
Наради на вищому рівні з цього приводу, звіти, зустрічі, перевірки відбуваються в Україні щодня. Це й не дивно, адже «з моменту рішення УЄФА пройшло кілька місяців, але реальний прогрес відсутній», — цей висновок, зроблений Мішелем Платіні й скерований в листі Президентові України передруковують українські газети і переповідають пересічні громадяни, причому з відчутною нервовістю. Ми відстаємо від намічених графіків із катастрофічною швидкістю, особливо це стосується Львова, як зазначав Платіні. Тут відкрито між депутатами і простими городянами обговорюється тема: чи не заберуть у міста право приймати футбольний чемпіонат?
В намаганні вияснити все з перших вуст ми звернулися до мера Львова Андрія Садового, який, на відміну від багатьох львів’ян, настроєний чи не найоптимістичніше:
— Андрію Івановичу, можливо, щось з останніх подій вселяє в вас надію, що Львів таки гідно зустріне чемпіонат?
— Нещодавно пройшла зустріч, ініційована Президентом України, де були присутні мери приймаючих міст. Зізнаюся, відбулася дуже конструктивна двогодинна розмова. Чи не перший раз за останні дев’ять місяців з того часу, як ми отримали право приймати Євро, ми донесли главі держави безпосередню інформацію, яку він повинен знати. Адже він особисто як Президент гарантував якісне проведення чемпіонату. Ми ж на себе, як приймаючі міста, беремо до 80% усього навантаження. Держава відповідальна за дороги і митні переходи, все інше — на наших плечах. Президент це розуміє, як розуміє й те, про що говорив кожен міський голова, коли перераховував свої проблеми (і на цьому ми всі зійшлися), — про відсутність прозорої системи фінансування. Такою є реальність — щоб зреалізувати всі амбітні проекти, крім ідей і бажання, потрібні ще фінансові ресурси. А ми на сьогоднішній день маємо дуже велику диспропорцію. До речі, разом з нами був виконуючий обов’язки мера Києва Голубченко, який також говорив про дуже важку фінансову частину. Але при всьому тому на одного мешканця Києва на сьогоднішній день з бюджету припадає більше коштів у 7—9 разів, ніж на одного мешканця Донецька, Дніпропетровська чи Львова. І це Києву, виявляється, замало. З цим можна погодитися, хоча фінансовий стан Києва є більш-менш нормальним. Однак що нам тоді говорити? Якщо з усіх податків, які збираються на території міста Львова, з того великого пирога в місті залишається тільки 20%, а 80% держава забирає?
Тому цілком справедливо прозвучала консолідована пропозиція усіх міських голів приймаючих міст — залишати містам 50% податку на прибуток підприємств некомунальної форми власності.
Президент дав доручення міністру фінансів опрацювати цю думку. Найближчим часом відбудеться координаційна рада по Євро, яку буде знову проводити Президент, і я маю надію, що так і станеться. І думаю, що ми за цей місяць зробимо те, чого не зробили за всі попередні місяці в плані розуміння державою позиції приймаючих міст.
— А скільки в бюджеті загалом передбачено на місто Львів як місце проведення майбутнього футбольного чемпіонату?
— В державному бюджеті на місто Львів передбачено нуль цілих і нуль десятих. І це при тому, що кожного дня ми отримуємо до 20 листів від міністерств, відомств з вимогами «негайно» (є навіть такий термін — «надтерміново») подати інформацію. Мені потрібно вводити додатково в штат людей, які б тільки тим і займалися, що давали відповіді на різні інформаційні запити.
— Сьогодні у Львові значна частина депутатського корпусу звинувачує міську владу у тяганині, бездіяльності. Стверджують: все, що не попросив мер (людей, яких він побажав у новостворений департамент, свого представника в Києві, що теж лягає тягарем на міський бюджет) — з усім погодилися. А результатів не видно...
— Я думаю, що сьогодні дуже багато політиканів використовують Євро для того, щоб заробити собі певні бали, й це призводить до певної напруги. Створюють якісь наглядові ради, комісії, громадські організації, вимагають відзвітуватися... Люди намагаються заробити собі політичний капітал, не розуміючи, що зараз маємо золотий час, щоб якісно сформатувати й запустити львівський проект в роботу. Для мене сьогодні головним є питання стадіону, аеропорту, площадок під готелі, європейської колії до Львова, медичної інфраструктури, транспортної розв’язки... І намагаючись здійснювати все це, я одночасно намагаюсь розв’язати проблеми, що існують у місті. Для того, щоб простий мешканець отримав потім на порядок комфортніше життя.
— Давайте все за порядком. Почнемо зі стадіону, з яким пов’язано чи не найбільше скандалів...
— Я хочу, щоб ви краще зрозуміли, що відбувається із стадіонами. Ось візьмемо приклад Австрії — Євро 2008.
— До речі, на думку перевіряючих від УЕФА, які щойно були в Києві, маємо переймати саме досвід країн-сусідів....
— Так от, у австрійському місті Інсбрук 98 відсотків вартості стадіону фінансує держава. Польські міста, які приймають Євро, — 40 процентів вартості стадіону фінансує держава. Беремо українські міста. Донецьк — фінансує Ахметов. Дніпропетровськ — фінансує Коломойський. На превеликий жаль, в місті Львові ми таких заможних людей не маємо. А можливо, це і на краще, бо маємо рівну ситуацію. Отже місто Львів — це питання міської ради. Що нам вдалося до цього часу? — Ми провели якісний конкурс, я щасливий, що в цьому конкурсі перемогла компанія, яка збудувала стадіони в Інсбургу, Зальцбургу, Клагенфурті, плюс великий обсяг роботи мала по будівництву стадіону в Мюнхені до чемпіонату 2006 року.
Не можу не сказати, що чимало людей на цьому проекті пробували заробити собі бали. Компанія «Аксен», яка разом iз «Імпленією» робили свою пропозицію, вимагали, щоб ми їм дали в заставу п’ять тисяч кв. метрів площ на проспекті Свободи. Як місто може це зробити? Конкурсна комісія одностайно визнала переможцем «Альпіну», вони почали проектування, щоб вже в червні почати будівельні роботи.
— На останній прес-конференції журналісти просили назвати інвестора, який вкладе кошти в будівництво стадіону. На цьому, до речі, наполягають і урядовці — визначитися з інвестором. Однак досі якоїсь ясності в цьому питанні немає...
— Інвестиційна угода буде затверджуватися сесією міської ради, й угода, яку ми зробимо — це буде перша в Україні угода публічно-приватного партнерства. Інвестиційний консорціум створює компанія «Альпіна», і він буде фінансувати цей проект. Місто ж виступить гарантом будівництва. І наше завдання — збудувати стадіон на 2010 рік — ми виконаємо. Такої складної ситуації, як має Львів, не має жодне місто ні в Україні, ні в Польщі. Але оскільки ідея проведення чемпіонату народилася власне у Львові, ми несемо величезну відповідальність. І маємо виконати усі зобов’язання набагато краще, ніж від нас навіть очікують.
— А чи не ляже це тягарем на мешканців міста? Адже Львів і так має борги...
— Які? Кредит світового банку — 40 мільйонів доларів (а активи міста декілька мільярдів) — це смішні гроші. Облігації, які ми випустили минулого року на 90 мільйонів і витратили на інфраструктурні проблеми міста, і які обернуться для нас прибутком?
— І все ж таки створюється враження, що все у Львові йде з величезним скрипом. Навіть земля під стадіон — з нею теж проблеми. «Зеленбуд» намагається її відсудити, відбулося, здається, вже два судових засідання...
— Ця земля однозначно належить місту. Це те саме, що ви б приміром, мали свою квартиру, а хтось на неї претендував. Однак ви маєте якісно оформлені документи і прямуєте в суд, почуваючи себе спокійно. Ну, хочуть люди на цьому заробити кілька гривень, що поробиш... Колись 50 років тому мали оренду, ця оренда давно закінчилася... Завжди так було, в Україні, в Європі, в Китаї, — коли робляться великі проекти, завжди знаходяться ті чи інші організації, які пробують створити певні проблеми, домовлятися, щоб мати від цього певні преференції. Людина, яка є патріотом міста, ніколи такі речі робити не буде.
— Ви можете конкретно визначити, що є найбільшою проблемою при підготовці до чемпіонату?
— Нерозуміння державою до кінця, що Євро-2012 приймають міста. Президент нас почув, і тепер, якщо держава перестане займатися великою імітацією роботи, а сконцентрується на приймаючих містах, все стане на свої місця. І було б непогано, щоб перші чільники держави все ж таки запитали: чим вам необхідно допомогти? І ми разом сядемо й вибудуємо необхідну модель. І просунемось нарешті вперед.
От я хочу сьогодні запитати: чому до Львова (який є першим великим містом від кордону, що приймає туристів) не можна якісно приїхати залізницею? Чому 100 років тому, за Австрії, ти сідав в поїзд у Львові й за 12 годин був у Відні? Нині 23 години треба їхати! Коли я сьогодні це говорю міністру транспорту, мені відповідають: нас західний напрямок не цікавить, тому що він не перспективний, ми будемо розвивати дороги на Луганськ... Хіба з таким розумінням ми кудись дійдемо? Ми провели переговори з Європейським банком реконструкції та розвитку, ми провели переговори з усіма необхідними структурами польської, бельгійської залізниці, які подібні проекти євроколії збудували до Каунаса. Тепер пропонуємо цей проект робити в Україні. Це ж ворота на захід. І ми цей проект здійснимо, хоча за той час, поки я працюю міським головою, змінилося три уряди, змінилося три міністри. А державницького підходу немає, як немає розуміння нагальних потреб. Але є ма-а- са паперів! Для побудови євроколії потрібна консолідована група інвесторів, ми своїми силами ініціюємо розробку проекту, але держава має дати месідж: так, ми держава Україна, нам це потрібно. І якщо за результатами наради Президент дасть відповідні доручення, я буду вважати це великим успіхом.
— А по аеропорту, навкруги якого теж стільки розмов і скандалів, на чому ми стоїмо?
— На тому, що за останні півроку повністю заблокована ситуація. Тобто є указ Президента від 24 жовтня про передачу аеропорту в комунальну власність міста. До сьогоднішнього дня цей указ є не виконаний, він саботується, і це питання я теж підняв. Коли чиновники високого рівня говорять, що укази Президента носять рекомендаційний характер, мені соромно за таких людей. Міська рада замовила проект по аеропорту, замовили ми й тендерну юридичну документацію. А далі зупинилися, хоча готові до подальшої роботи! Хтось пробує задіяти якісь темні схеми, бо хочеться, щоб цей аеропорт був не комунальним, а приватним. Я цього не допущу. Так, це є наше слабке місце. Та думаю, що найближчим часом ми проект реалізуємо. Однак ми загубили півроку!
— Тобто, ви хочете якомога більше майна залишити в комунальній власності?
— Звичайно. Можливо, це комусь не подобається з точки зору капіталізму, але той самий приклад Австрії, де всі основні об’єкти є у власності держави й міста, і є якісний менеджмент, вселяє надію. Концепція, яку ми розробили, говорить (це підрахували серйозні аналітики) — для будівництва терміналу нам потрібно від 50 до 75 мільйонів євро, дивлячись на який трафік ми розраховуватимемо. Та справа не в грошах (гроші знайдемо) — я бачу, що знову є якісь темні схеми. Десь там крутяться в міністерстві, ну, нехай трохи покрутяться (все ж сьогодні можна прорахувати). — Ми ж робимо все публічно.
— Україні для будівництва та реконструкції доріг в рамках підготовки до чемпіонату потрібно, за визначенням служби автомобільних доріг, 33,5 млрд. гривень. Щоправда, спочатку планувалось, що це буде 46 млрд. 302 млн. гривен, однак пізніше кілька об’єктів відпало. Чи щось вже отримав Львів?
— Нуль цілих та нуль десятих. Однак про будівництво питають. То що — я маю не фінансувати медицину, культуру, освіту, а робити дороги? Так з міського бюджету ми сьогодні закладаємо 110 мільйонів — рекордну суму. Нам у Львові до Євро потрібно реконструювати 100 кілометрів і побудувати нових 20. Ми це робимо, однак я говорю: шановна державо, ми — місто із величезними потребами, ви у нас забираєте 80 % податків — над цим варто замислитися.
— І останнє. У Львові переповідають, що ви начебто не проти того, щоб Євро проходило в Харкові та Одесі. Це вважається непатріотичним!
— Є думка, висловлена президентом федерації футболу України Суркісом і президентом федерації футболу Польщі Ліцкевічем — збільшити кількість футбольних команд-учасниць чемпіонату-2012. Якщо збільшити кількість команд до 24, то виникає шанс у кількох міст України та Польщі теж бути задіяними в цьому процесі. Особисто я підтримую цю ідею, адже мені дуже хотілося б, щоб футбольний чемпіонат відбувся в Кракові, я дуже люблю це місто. На сьогоднішній день воно у списку запасних міст. Я дуже хочу, щоб матчі відбулися також в Харкові й Одесі. Чим більше глядачів в Україні та Польщі побачать футбол, тим більш популярною буде ця гра. Однак це рішення приймаю не я. Мою фразу просто вирвали з контексту.
На сьогоднішній день Євро 2012 багатьма сприймається як громадянська війна, і пробують один одного дуже сильно «копати». Якщо раніше, наприклад, війни використовувалися в країнах як консолідуючий фактор, то у нас унікальна ситуація — об’єднуючий фактор використовується як роз’єднуючий. І це сумно...
