Архітектора оберуть без громадськості?

Друга спроба обрати головного архітектора Києва супроводжується дивними непорозуміннями. Мерія, як і обіцяла, проводить конкурс за новим Законом «Про державну службу», що набрав чинності в травні цього року. Наразі в Київській міській державній адміністрації формують конкурсну комісію, котра налічуватиме близько 20 осіб, двоє з них представлятимуть громадськість. Ці двоє і стануть головними «інформаторами» киян щодо перебігу конкурсу, його чесності та прозорості.

Саме з приводу добору громадських представників між активістами та міськими чиновниками виникла дискусія. За умовами конкурсу до активістів висувається низка вимог, дещо забюрократизованих та обмежуючих. Не всі бажаючі урбаністи можуть подати свої кандидатури на конкурс (адже міська влада має ще й обрати серед них достойних представників громадських інтересів). Станом на 15 липня, коли до завершення подачі заявок лишався один день, від громадськості було зареєстровано лише одну кандидатуру. Чому?

УРБАНІСТИЧНИЙ ДОСВІД МІСТУ НЕ ПОТРІБЕН

У КМДА жодних проблем з добором громадських членів журі не бачать. «Серед вимог до кандидатів від громадського об’єднання — загальний стаж роботи не менш ніж сім років, досвід роботи на державній службі або в органах місцевого самоврядування, тобто володіння фаховими знаннями у сфері держслужби, зокрема у сфері містобудування та архітектури. Я вже не кажу про такі прості та зрозумілі речі, як володіння державною мовою чи наявність вищої освіти», — наголошував керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко.

Співзасновниця громадської організації «Місто-сад» Євгенія Кулеба на своїй сторінці у Facebook прокоментувала, що, приміром, її організація, котра має низку успішних урбаністичних проектів у Києві, той же сквер Небесної Сотні, та інших містах України, не може долучитися до роботи конкурсної комісії. «У статутній діяльності має бути вказано розвиток держслужби, держуправління, кандидат повинен мати ступінь магістра, досвід роботи в держслужбі чи органах місцевого самоврядування або ж перебувати на керівних посадах. Це у мене є, але чи багато таких кандидатів? Бажаючий представляти інтереси громадськості не повинен бути членом партії, держслужбовцем чи депутатом. Це — просто, але цим обмежують попередні умови. Так тонко, «у межах чинного законодавства», відсікли людей, які реалізують проекти та власними силами змінюють місто на краще. До речі, показово, що в переліку вимог немає умови мати у своєму портфелі успішні міські проекти», — наголошує активістка.

«ОСОБЛИВИХ ПЕРЕПОН НЕМАЄ»

Імена представників громадськості, що таки увійдуть до конкурсної комісії, в мерії обіцяють назвати 29 липня. Дехто з активістів пропонує продовжити термін подачі заявок, пояснюючи, що насправді жодних обмежень не існує, треба лише правильно читати закон про держслужбу та вимоги до кандидатів.

«Особливих перепон та вимог немає, всюди написано, щоб у громадських організацій був досвід роботи в державних органах або співпраці з відповідними підрозділами Департаменту архітектури. Не знаю, чому деякі з них самі собі ускладнили життя і не подались», — вважає Оксана Величко, учасниця Антикорупційної ради при київському міському голові, член попередньої конкурсної комісії з добору головного архітектора.

Якби посада головного архітектора не мала для розвитку Києва ключового значення, можливо, довкола самого конкурсу було б менше інтриг та скандалів. Нагадаємо, попередня спроба провести конкурс на цю посаду завершилась нічим, оскільки комісія змінювала правила добору фіналістів, по суті, на ходу, а серед самих кандидатів більшість представляла будівельний бізнес, була причетна до земельних махінацій і афер. Незадовго до фіналу конкурс просто згорнули й оголосили про підготовку до нового.

«НЕЗРОЗУМІЛО, ШУКАЮТЬ «СВОЮ» ЛЮДИНУ ЧИ ФАХІВЦЯ»

Тож є ризик, що місто не зробило висновків і вступить у ту саму річку. Приміром, обіцянка мерії, що під час другого конкурсу відбудеться розділ посад, коли окремо обиратимуть головного архітектора та директора Департаменту містобудування та архітектури, уже скасовується.

«Єдине, що змінилося цього разу, — громадськості стало важче брати участь у конкурсі, — вважає координатор руху «Врятуй «Жовтень» Сергій Щелкунов. — Що ж тоді насправді хочуть від конкурсу? Поставити «свою» людину й легітимізувати її через цю посаду чи справді шукають фахівця, який розробить для Києва стратегію змін? Боюсь, що результатом другого конкурсу не стане нормальний кандидат. Але вважаю, що конкурс потрібен: якщо багато говорити на цю тему, кияни включаться в процес, зрозуміють, що місту потрібна стратегія; що головний архітектор — це не той, хто підписує папірці на точкову забудову, а людина з візією. За таких умов міській адміністрації буде важче призначати лояльного кандидата».

На думку Оксани Величко, будь-які скандали заважають конкурсу, і попереднього разу поганим був не сам добір, а кандидати. Це справді так, і найбільша інтрига ще попереду: з-поміж кого обиратиме комісія вдруге?