Атака на хлор

При в`їзді до Черкас красується щит "Азот - це життя", що рекламує продукцію місцевого промислового об`єднання "Азот". Авжеж, повітря, яким дихає середньостатистичний громадянин України, складається з кисню й азоту. Проте, "коктейль", що його вдихають черкащани, життєдайним назве хіба що прибулець з іншої планети.

Лише протягом минулого року понад півтисячі підприємств області викинули в атмосферу 40 тисяч тонн шкідливих речовин. До речі, одне з перших місць займає той же таки "Азот" (генеральний директор Борис Райков). Останні виміри показали, що в повітрі міста перевищено можливо допустимі норми із етилбензолу - в 4,5 рази, а з аміаку - в 4,25 рази, з діоксиду азоту - в чотири рази. До речі, висока концентрація останнього спричиняє хвороби крові, органів дихання, ендокринної системи, появу злоякісних пухлин.

Не менш "смачною" є черкаська питна вода. Більш як на 90% водопостачання обласного центру забезпечується із Кременчуцького водосховища й лише на 10% - з артезіанських свердловин. Дніпровська вода щедра на сюрпризи. Працівники Світловодської обсерваторії Гідромету (Кіровоградська область) та черкаської міської санепідстанції вже стомилися попереджати населення - кожна друга перевірка показує перевищення у воді допустимих норм цинку, хрому, марганцю, фенолу, не кажучи вже про "розсипи" різноманітних солей та широкого спектру хвороботворних бактерій. Торік у Дніпрі поблизу Черкас з`явилися були навіть... морські медузи. За словами головного іхтіолога області Лідії Гордієнко, цей феномен можна пояснити тим, що медузи можуть жити в річковій воді лише за умови високого рівня її забруднення.

Питну воду в Черкасах очищають дідівським способом - хлорують. Ні для кого не секрет, що хлор накопичується в організмі людини і практично не виводиться.

Нещодавно на центральному майданчику Черкаського міського водозабору було введено в дію голландський пристрій, що очищає воду за допомогою потужного ультрафіолетового опромінення. Після цієї процедури не виживає жодна з бактерій, вода стає практично стерильною, і головне - в ній немає хлору. На жаль, усі ці властивості зберігаються лише в радіусі двох кілометрів від майданчика, де відбувається опромінення. Далі чиста вода змішується зі своєю "посестрою" - звичайною хлорованою водою. Звісно, для міста, де існує п`ять майданчиків водозабору і прокладено десятки кілометрів водогону, один пристрій - це крапля в морі. Тож від традиційного очищення Черкаси поки що не відмовляються. Але принаймні зменшити в питній воді вміст хлору прагнуть. Уже розроблено проект комп`ютерного дозування при хлоруванні води - щоб цю операцію виконував чутливий апарат, а не оператор на око. Між тим, міська влада планує до кінця року запустити ще один ультрафіолетовий очищувальний пристрій.

Намагаються вирішити в Черкасах і "повітряну проблему". Акціонерне товариство "Ватфарм" нещодавно перевело один із своїх підрозділів на використання пергідролю замість хлору, новий спосіб обробки бавовняного волокна в хімцеху відповідає прогресивним технологіям світового рівня. Його впровадження дало змогу зменшити шкідливі викиди хлору в атмосферу на 30%. Як повідомив головний інженер "Ватфарм" Володимир Мороз, за умови впровадження на підприємстві протягом 1998 року лінії по випуску гігровати із льоноволокна викиди хлору та його сполук в атмосферу й стічні води повністю припиняться.

Що ж, тихою сапою, але проблема все ж зрушила з місця. Дивись, і зітхнемо колись на повні груди, і нап`ємося вволю.