Атестат незрілості, або Яке кіно полюбляють чиновники?
Українська дійсність у сфері кіно-відео-бізнесу останнім часом має тенденцію сумнівного гатунку: приблизно один-два рази на місяць законодавство підносить «подарунок» у вигляді нового регламентуючого документа під умовною назвою — «гаси світло!»
Судіть самі! Законом «Про кінематографію», підписаним Президентом України 13 січня 1998 року, «право на розповсюдження та демонстрацію національних і зарубіжних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб’єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади в області кінематографії». Нині цей «орган» — Міністерство культури й мистецтв України. Далі цитата закону: «Документом, який засвідчує право й визначає умови розповсюдження й демонстрації, є державне прокатне посвідчення...»
Постановою КМ від 9 червня 1997 р. №563 визначено, що державне прокатне посвідчення, яке видає Міністерство культури й мистецтв, є «єдиним документом, котрий дає право на публічний показ або демонстрування всіх видів кіно- й відеофільмів, їх тиражування для продажу, прокату чи розповсюдження».
Начебто ясно. Проте раптом — Указ Президента України «Про впорядкування торгівлі деякими підакцизними товарами, пов’язаними з використанням аудіовізуальних творів і примірників фонограм» від 20 травня 1998 р. Цей указ установлює, що «імпорт, експорт, оптова й роздрібна торгівля аудіовізуальними творами та примірниками фонограм здійснюється... за допомогою атестата», який... «видається Міністерством зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України або уповноваженим ним органом... за плату...» Для отримання атестата суб’єкт підприємницької діяльності, як визначено указом, має надати комплект документів, зокрема Узгодження з Державним агентством України з авторських і суміжних прав (ДАУАСП). У серпні й вересні Кабінет Міністрів ухвалив відповідні нормативно-правові акти, спрямовані на виконання Указу Президента.
Новий порядок тепер такий. Перепрошую, читачу, якщо ви тут чогось не зрозумієте. Це зрозуміти неможливо. Отже, аби легітимно розповсюджувати (продавати) аудіовідеопродукцію, ввезену через кордон, потрібно: перемістити фільм через кордон із дотриманням вимог наказу Держкомтаємниці й Держмитниці від 22.08.94 р. №99/252; показати фільм у Мінкультури; пред’явити комплект документів, які свідчать, що заявник — резидент України — власник прав (тобто вже власник); заплатити за прокатне посвідчення; заплатити за бланки доручення на право торгівлі (на кожну можливу точку реалізації); почекати 10 днів; отримати прокатне посвідчення!
Далі: відвідати ДАУАСП; подати відповідний комплект документів, який доводить, що вам чесно передають права на аудіовізуальні твори; віддати завірені копії прокатних посвідчень Мінкультури (де вже начебто все перевірили); заплатити за документ «Узгодження»; почекати 10 днів; отримати «Узгодження». (Зауважте — копії фільмів ДАУАСП не вимагає!)
Тепер із чистою совістю — на волю — в Мінторгівлі за атестатом.
І знову необхідно: подати нотаріально завірену копію свідоцтва суб’єкта підприємництва; довідку районної податкової інспекції з печаткою; знову ті самі договори, які доводять, що ви не верблюд, перепрошую, — не викрадач прав; Узгодження ДАУАСПу; Прокатне посвідчення Мінкульту; заплатити за атестат (за двома адресами: Держскарбниці й органу, який видає атестат); почекати 15 днів; отримати атестат.
Ох! А тепер уперед, завозьте, тобто здійснюйте імпорт аудіовізуальних творів. Як? Ви їх вже завезли, перед отриманням прокатного посвідчення Мінкульту? Навіщо? Вивозьте й тоді знову завозьте... Пам’ятаєте: жив собі в попа собака?!
Важко перерахувати всі закони країни, права підприємців і норми здорового глузду, порушені та зневажені цими законотворчими благодурницями. Головна шкода, коли ці законодавчі норми виконуватимуться, — це шкода не бізнесу, а культурі.
Касові бойовики, найвірогідніше, на український ринок проб’ються. А от некасове, розумне, творче, повноцінне кіно з прилавків зникне: невигідно. З кінотеатрів у процесі перебудови зникло будь-яке кіно. З відеомагазинів нині зникає нове, хороше кіно. Зате на екранах телевізорів з’явиться старе українське кіно — за новою постановою Кабінету Міністрів у обсязі 30% екранного часу на кожному каналі. Однак це, як кажуть «академіки» Лола й Саша, уже інша історія!
№183 25.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
