Авіапасажири на землі й у небі

Пасажири поділялися лише на тих, хто може «дістати» жаданий квиточок, і тих, хто змушений нудитися в аеропорту, чекаючи на випадкову удачу у вигляді «знятої» броні. Правда, серед благополучних пасажирів окремо стояли номенклатурники: партійні боси, депутати, міністри, високі гості з братерських комуністичних держав.

Багато води спливло відтоді: змінилися режими й у нас, і в них, уже не літають літаками робітники й колгоспники, і тим паче, інженери, але таку саму особливу увагу приділяють державним чинам. У Борисполі в них є окремий, президентський зал зі своєю митницею та привітним персоналом. До пам’ятного приїзду банкірів у травні цього року в усіх президентських апартаментах оновили меблі: набридлi шкіряні крісла й диванчики в офісному стилі замінили гобеленовими меблями з вигнутими ніжками у стилі Рококо (сметанний шкіряний гарнітур виставили у прохідний бар). В урядових покоях два зали для прийомів: один — для коктейлів, другий — для протокольних трапезувань. Подають високим гостям страви з ресторану «Антей», який обслуговує й простих смертних. Про вимогливість високих персон можна судити зі спільної думки адміністраторів: «У нас спокійний день, коли нікого немає». Черговий адміністратор Валентина Петрівна Пилипянко додає, що найвередливіші чомусь народні депутати. Міністри й іноземні гості, переважно, всім задоволені. У пам’яті персоналу навіть вдячна посмішка Білла Клінтона.

Що справді вражає у президентських апартаментах — то це абсолютна відсутність оргтехніки, а сирітськи притулений на інкрустованому столику старенький телефонний апарат лише посилює подив: невже в державних мужів не може виникнути потреба зв’язатися з кимось факсом чи терміново попрацювати на комп’ютері? Повинні ж вони десь розслаблятися, — у свою чергу дивується персонал.

А як розслабляються інші, рядові пасажири? І чи є такі взагалi? На літаку є чіткий поділ: пасажири бізнес-класу й економ-класу (різниця в ціні зазвичай подвійна, обслуговування — відповідне). Бізнес-клас, він і на землі бізнес-клас: окремий зал з телевізорами, комп’ютерами, факсами, ксероксами (як не дивно, жодного бізнесмена не помітили працюючим на комп’ютері), комплексний сніданок за $10 (а от його з задоволенням поглинав директор нічного клубу «Hollywood»). Ясна річ, в елітних пасажирів і свій конференц-зал, і прохолодне кондиціоноване повітря.

Проте, виявляється, не варто впадати у відчай, коли ви не в змозі переплатити зайві $500, скажімо, за квиток до Відня в бізнес-класі. За якихось 160 гривень вас можуть обслужити в Борисполі за найвищим розрядом: ви будете не просто пасажиром, а VIP-пасажиром, тобто very important person — особливо важливою персоною. І далі вже обслуговування миле серцю кожного «нового» росіянина чи українця: не лише окремий будинок зі своєю митницею (президентські апартаменти, до речі, розташовано в загальному корпусі), а й окремий транспорт для кожної «персони», який подають безпосередньо до трапа літака, — мікроавтобуси Mercedes й Iveco, тим часом як решту загальною групою перевезуть в автобусі Neoplan. Передбачено також групу зустрічаючих: юнак для перенесення багажу й дівчина, яка відповідає всім модельним стандартам краси й покликана відвернути від «важливої персони» всі буденні негаразди. Утім, які негаразди можуть виникнути в такій доброзичливій обстановці: пий собі коктейль і дихай кондиціонованим повітрям. Хочеш — у барі, хочеш — в окремому кабінеті.

До речі, коли одну дуже високу урядову персону провели новими залами аеропорту, вона обурилася: «Що це у вас усюди така розкіш, а нас ви в такій дірі тримаєте!» Сподобалися, мабуть, окремі кабінетики.

Отак у Борисполі стирають відмінності між урядовими верхами, дуже заможними та просто заможними.

А пересічні пасажири, певна річ, далеко не бідні, можуть відпочити в ірландському барі, купити що-небудь у Duti Free Shop (чомусь лише тоді, коли вони вилітають з України — отакі в нас правила). Враження псує лише задуха: кондиціонерів досі на всіх не вистачає. Зате згідно з міжнародними вимогами, є ліфт і туалет для інвалідів, не передбачені, між іншим, в інших елітних залах: на заможних інвалідів у нас поки що не розраховують.

Найближчим часом планують побудувати новий пасажирський термінал вартістю $200 млн., а також створити широку мережу обслуговування пасажирів: ресторанів, барів, кав’ярень, магазинів, аби іноземці, прибуваючи на наші терени, відчували, що й тут гроші витратити є де.

А стосовно тих громадян, у котрих мрія про небо досі жива, а коштів на неї бракує, то їм залишається тільки радіти успіхам столичного аеропорту і його зростаючому авторитету.