Батьки й діти

Влада, нарешті, вирішила підключитися до конфлікту власників дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія (УГК) «Nemiroff» (м. Немирів Вінницької області). Природно, що з миротворчих спонук. Арбітром між горілочниками, які посварилися, спробував стати голова Вінницької облдержадміністрації Микола Джига.

Він підкреслив, що для області вкрай важливо, щоб завод працював, оскільки щороку він платив близько 800 млн. грн. податків, але через конфлікт уже понад тиждень він простоює. «Немає відвантаження товарів. І причина в тому, що власники не можуть порозумітися між собою. Кожен хоче мати свого директора», — зазначив М. Джига. «Моїм завданням було домовитися, щоб було запущене виробництво. На жаль, про це домовитися не вдалося. Все — на амбіціях, а правда у кожного — своя. І ми чекаємо на ухвалу суду», — сказав у середу журналістам голова облдержадміністрації й уточнив, що на його запрошення відгукнулися обидві сторони конфлікту: і Олександр Глусь, і Яків Грибов із Анатолієм Кипішем.

Нагадаємо, що Nemiroff Грибов і Кипіш у середині квітня заявили, що мають доручення відповідно на 40% і 35% мінус дві акції, і тому Nemiroff Holdings Limited, як власник 100% у ДП, законно прийняв ухвалу про зміну керівництва української «дочки» та призначення її новим генеральним директором Юрія Сорочинського. На їхню думку, компанії потрібен незалежний топ-менеджер, «має бути призначено дійсно незалежного менеджера, оскільки в нинішньому керівництві занадто сильні позиції родини Степана Глуся, який володіє 25% плюс дві акції. Акціонери додали, що для блокуючого пакету опонентам бракує 5% мінус дві акції. Зі свого боку глава наглядової ради ДП Олександр Глусь заявляв, що контролює блокуючий пакет акцій, тому ухвала про зміну керівництва є незаконною. Він наполягає, що генеральним директором УГК «Nemiroff» залишається його мати Алла Глусь, і стверджує, що Сорочинський з 2006 року, прямо чи опосередковано, працює в структурах Кипіша. У середині травня на підприємстві сталася силова зміна керівництва, і контроль над ним отримав Сорочинський.

Попри економічні втрати для обласного та державного бюджету, миротворець Джига в цьому конфлікті всіляко демонструє свій нейтралітет. За його словами, влада, згідно з законом, не має права втручатися до конфлікту. Проте, прокуратура й міліція розслідують, чи було порушено закон, особливо під час силової зміни контролю над підприємством. «Вони проводять перевірку, яким чином на заводі з’явилися люди в спортивних костюмах, хто, кого і де бив. Є вже дві печатки підприємства, два оригінали статуту — багато нюансів, які вимагають розслідування з боку правоохоронних органів», — скупо інформував голова облдержадміністрації.

Потрібно також нагадати, що «Nemiroff Холдинг», який постачає продукцію в 55 країн світу, торік збільшив реалізацію алкоголю на 3% — до 8,29 мільйонів декалітрів і, природно, привернув увагу потенційних покупців. Щоправда, через неузгодженість власників відповідні переговори не мали успіху, отже, конфліктуючі «немирівці», як кажуть, попали на гроші.

Тим часом, переможці проміжного етапу конфлікту, який завершився «воцарінням» Сорочинського, звинувачують усунутий від влади на підприємстві менеджмент у тому, що він «використовував компанію як особисту годівницю. Вони попереджають, що на заводі буде проведено аудит, і не виключають порушення кримінальних справ проти колишнього топ-менеджменту. Дитячий садок якийсь...

Річ у тім, що засновником «Nemiroff» є батько одного з конфліктуючих акціонерів і чоловік поваленої директриси Степан Глусь. Перед виборами до Верховної Ради, які принесли перемогу БЮТ, а йому — депутатське місце за списком цього блоку, цей член партії «Батьківщина» очолював держпідприємство «Немирівський спиртовий завод». Далі, вочевидь, пішов процес приватизації та конвертації грошей, витрачених на політичну боротьбу... Здавалося б, усе чудово. Але нещодавно народний депутат зробив ще правильніший вибір — перейшов до фракції Партії регіонів. І тепер його, звичайно ж, можна лякати кримінальною справою щодо членів родини. Але чи буде в цьому сенс? Скоріше за все, прокуратура, як і вінницький голова облдержадміністрації, не побачать у цій справі нічого, окрім цивільно-правових стосунків. А які можна зробити висновки, якщо поглянути на Nemiroff ширше й глибше, якщо екстраполювати цей алкогольно-корпоративний конфлікт на українське бізнес-середовище в цілому, і взагалі на соціально-економічні стосунки в сучасній Україні?

Колишній голова Вінницької облдержадміністрації Олег Домбровський, коментуючи ситуацію в Немирові, зазначив у розмові з «Днем»: «Я можу сказати, що це один із безлічі прикладів дуже серйозної кризи дикого олігархічного капіталізму в нашій країні».

Президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер не вважає за можливе робити такі узагальнення на основі одного епізоду. «Єдине, що ми зараз спостерігаємо в Україні, — сказав відомий експерт, — це якісь непрямі ознаки неформальних монополій». «Шар капіталістів, найперших і тепер уже великих, який утворився в країні, — за його словами, — сформувався в процесі приватизації. Це означає, що вони не виростали в процесі конкуренції, і в цьому полягає їх початкова слабкість у конкурентній боротьбі, а також схильність використовувати інші методи. Якщо ти не дуже добрий у конкуренції, то шукаєш інші способи зберегтися, розвинутися і так далі». «Це — наш капіталізм, — резюмує Пасхавер: — Зв’язка «бюрократія — капіталізм» породжує корупційне суспільство і створює дуже важкий клімат, пов’язаний із наявністю, а також потребою постійно створювати й підсилювати конкурентні ніші. І кожен бюрократ на кожному місці прагне своєму родичеві створити конкурентну нішу різними способами». «Ось ці два чинники роблять наш капіталізм малоконкурентним і гасять його енергію, яка формується зазвичай саме в процесі конкуренції, — продовжує Пасхавер. — А оскільки це діє на всіх рівнях, включаючи надання пільг певним галузям, то не дозволяє капіталу ефективно оновлюватися та диверсифікуватися. Монополії до цього зазвичай не схильні: якщо їм добре, то навіщо ж оновлюватися?». «Я сказав би, що наш капіталізм дитячий, підлітковий, — доходить висновку експерт, — адже в підлітків ще немає тих соціальних амортизаторів, які виробилися в дорослих, вони ще не навчилися грати за правилами і тому досить жорстокі. І це зовсім не висновок із подій у Немирові. Це — міркування з приводу спостережень і аналізу сотень випадків. Але, все ж таки, ми не знаємо, як далі розвиватиметься наш капіталізм. Це — велике питання... Конкурентний бізнес ефективніший, але всі учасники нашого підліткового капіталізму дуже не хочуть виходити на вільну конкуренцію. Як у результаті вийде — справа історії. Я колись сказав: Бог тягне нас у потрібному напрямку, але ми всі цьому опираємося...».

«В Україні формування правил гри або, як іще говорять, інституційних основ, істотно відстає від безпосередньої економічної динаміки і потреб економічного середовища. І саме цим визначається наш чи не найвищий у Європі рівень корупції, і те, що права власності і права кредитора не захищено, і є таке звичне явище, як рейдерські атаки. Отже, створення інституцій, тобто правил гри, це зараз найактуальніше питання. Бо ринкові механізми, так чи інакше, добре чи погано, але працюють, приватний бізнес виникає й розширюється, виходить на міжнародні ринки. Але мало говорити, що все це має бути забезпечене законодавством — потрібно наполягати на тому, щоб правила гри виконувалися. А не лише створювалися. Мені здається, це найбільша наша проблема. Якщо її не вирішити, нам не позбутися тих же рейдерських атак, поділів і переділів власності. А для вирішення конфліктів, захоплення привабливих активів «використовуватиметься» як судова система, так і силові методи. І, звичайно ж, горілчана галузь — дуже приваблива з цього погляду».