Без опромiнювання

Днями Держсанепідслужба Росії оприлюднила шокуючу інформацію. Виявилося, що найбільший внесок у річну дозу радіаційного опромінювання робить ні що інше, як медичне обстеження, а саме — флюорографія, і рентгеноскопії відводиться 32% радіації, що отримує людина. Цей висновок не можна назвати великим одкровенням. Відомо, що в Україні після аварії на ЧАЕС саме з цієї причини і скоротився обсяг флюорографічних профілактичних досліджень iз 75,4% 1985 року до 49% 1992. Сталося це тому, що існуючі апарати часто перевищували встановлене нормами радіації обмеження для профілактичних обстежень. Не примусили себе довго чекати і наслідки цього кроку. Захворюваність на туберкульоз зросла за 10 років щонайменше вдвічі, а у 20—30%, які вперше захворіли на туберкульоз, діагностувалися пізно. Причина цього, як засвідчило дослідження Інституту фтизіатрії і пульмонології, — непроведення флюорографії протягом 5 років і навіть більше.

Словом, ситуація виникла складна: або систематично опромінювати, притому що отримані після чорнобильської аварії дози радіації і так вищі за норму, або, образно кажучи, кусати лікті, дуже пізно виявляючи туберкульоз. Зрозуміло, теоретично був ще третій варіант, але очевидно, непідйомний для України в фінансовому плані. Можна було закупити прогресивне західне обладнання за 150—200 тисяч доларів. Підрахувавши, що при повному навантаженні один апарат може «потягнути» щорічно не більше 30 тисяч пацієнтів, розділивши кількість тільки киян на цю цифру, отримуємо в результаті як мінімум 100 апаратів. Іншими словами, профілактика туберкульозу обійшлася б столиці в 12 млн. доларів. Правда, імпортні флюорографи і рентгенографи в «спілкуванні» з лікарями та пацієнтами виявляли велику відвертість. Якщо вітчизняному антикваріату, що прослужив 20—30 років, напевно діагностувати патологію виходило не завжди, то імпорт цим не грішив — зображення двозначним не було ніколи, а отже, повторна діагностика разом iз опромінюванням не була потрібна.

Зовсім нещодавно виник ще й четвертий варіант, при якому, як кажуть, і вовки ситі, і вiвцi цілі. А якщо точніше, то з’явився прилад, який при відносній недорожнечі вміє точно діагностувати і не постачати організм радіоактивними елементами. Йдеться про розробку АМНУ, яку цього року було висунено Інститутом онкології на отримання Держпремії у сфері науки і техніки. За словами керівника Київського міського флюорографічного центру Володимира Осадовського, дослідження засвідчили, що розроблений українськими вченими апарат із серії цифрових технологій знижує дозу опромінювання пацієнтів як мінімум у 10—20 разів, що становить у звичайних умовах дводенну порцію радіації. Крім того, завдяки вітчизняному приладу в 5—10 разів підвищується інформативність діагностичних зображень. Останні в цьому випадку відображаються на моніторі комп’ютера, а не на звичній плівці, що, за словами В. Осадовського, дозволить економити на ранньому виявленні різних форм туберкульозу до 34 тисяч гривень на людину. Окрема історія і з експлуатаційними витратами. У цьому випадку — враховуючи, що не треба витрачати на реактиви і роздруки зображення, характернi для «минулого століття» діагностики, а також виключено брак — економія виходить приблизно в 6 разів. Підрахунки центру рентгенівських технологій засвідчили, що апарат окупиться щонайбільше через 3—4 роки, на відміну від подібного імпортного, в 10—15 разів дорожчого.

Досить цікаво і незвичайно для подібних процедур здійснюється і сама діагностика. У телемедичній мережі — спеціально обладнаному кабінеті — лікар має можливість працювати одночасно з кількома рентгенівськими відділеннями. Він отримує зображення по електронних каналах, переглядає їх на моніторі і діагнози відправляє знов- таки по електронних каналах. Завдяки чому стає можливим залучити для консультації не тільки лікарів зі свого відділення, але навіть iз сусідніх клінік. Знімок зберігається в архіві, і через деякий час зробити порівняльний аналіз давнішньої ситуації і нинішньої неважко.

Сьогодні цифрові рентгенографи мають уже 40 українських лікарень. Тільки за минулий рік у Києві обстеження на них пройшли близько 380 тисяч осіб, і сумарна доза радіоактивного опромінювання була на 30% менша, ніж 2001. Україна залишається поки єдиною країною Східної Європи, де виробляють і впроваджують цифрові рентгенографи. Лікарі кажуть, що революція в цій сфері у нас неминуча, оскільки зношення рентгенівського обладнання в країні досягає 80%, і в найближчий час доведеться оновити як мінімум 2 тис. установок.