Безпомилковість у вирішальні хвилини

Узгір’я Печерська, хірургічний корпус у милосердному просторі відомого в світі військового шпиталю з історією в два з половиною сторіччя... Біля входу до будівлі погруддя відомого військового хірурга Івана Іщенка, символу великих учених колективу в дні Другої світової війни. Сьогодні клініки легендарної установи переживають новий виклик — організацію і надання висококваліфікованої лікарській допомоги, переважно хірургічного плану, потерпілим воїнам та іншим пораненим у ході нинішніх подій. Сюди надходить чимало пацієнтів із найбільш серйозними пошкодженнями нейрохірургічного, абдомінального, травматологічного, офтальмологічного профілю, іншими наслідками вогнепальних поранень. Один із серйозних напрямів — допомога при пораненнях магістральних судин. Я розмовляю з начальником цієї клініки ангіохірургом вищої категорії полковником медичної служби Володимиром РОГОВСЬКИМ.

— Володимире Михайловичу, вважається, що коли говорять гармати і міномети, наука начебто замовкає. Проте зовсім нещодавно ви виступили з доповіддю на з’їзді судинних хірургів, де висвітлили складну картину допомоги з високим ефектом при дуже важкому судинному пораненні. Що вдалося зробити?

— Хотілося б підкреслити, що наша клініка у складі шпиталю існує вже тридцять п’ять років і виконує все коло сучасних операцій на артеріях і венах. Протягом року здійснюється 700-800 втручань. Особисто я роблю близько 250-300 таких операцій, з них не менше третини значної складності. Звичайно, це результат великої школи. Я вихованець двох великих установ для підготовки військових лікарів — Військово-медичної академії в Петербурзі і Української військово-медичної академії. Проходив удосконалення як судинний і загальний хірург. У клініку на посаді старшого ординатора був зарахований 1996 року і очолюю її з 2005 р.

Тепер про згаданий випадок як приклад наших можливостей. Тридцятирічний Олег В., військовослужбовець, надійшов до нас вранці 20 лютого цього року, коли в Києві виникло активне вогневе протистояння. Стан його був важким, на грудях наростала гематома. Був визначений вогнепальний перелом правої ключиці, кульові поранення правої підключичної артерії та вени, правої пахової вени, інші пошкодження. Обстеження показало, що пошкоджена і внутрішня яремна вена. Прогноз виглядав серйозним. При пошкодженні підключичних судин загальна смертність становить 66 %. У першу чергу, потрібно було відновити цілісність артерій. Мені вдалося це зробити методом ангіопластики, з використанням відрізків вен з ноги. «Зґвинтили» способом металоостеосинтезу і ключицю. Потрібно було уникнути подальшої втрати крові: ось уже два роки госпіталь має новітній апарат для забору крові, яка виливається під час операції, її очищення з подальшою трансфузією. Життя вдалося відстояти. Доповідь я підготував не лише на основі даного випадку, але й нашого досвіду понад 150 реконструктивних операцій на магістральних судинах, при їхньому пошкодженні.

— Зберегти не лише життя, але і його якість, скажімо, кінцівку при множинних пошкодженнях — нерідко головоломне завдання. Але ви справляєтеся і при таких ситуаціях, коли, здавалося б, належний вихід є вкрай скрутним.

— Ось історія Сергія П., який перебуває на лікуванні у відділенні невідкладної хірургії, з лікарями якого ми, при потребі, спільно виконуємо оперативні втручання. Сергій надійшов не так давно з обширними ранами лівої половини тіла, стан його погіршав. Особливо критичним був стан ноги, врятувати її живильні артерії судинною аутопластикою в межах локалізації наших звичайних прийомів виявилося неможливим, і за всіма правилами мала відбутися ампутація. Але було знайдено обнадійливий варіант: у даній ситуації мені довелося виконати незвичайне для анатомічної картинки шунтування: з правої клубової артерії до лівої стегнової, і справа пішла на поправку.

Взагалі ж багато ситуацій потребують спільних рішень і дій різних фахівців. Консиліуми в таких випадках очолює головний хірург Міноборони полковник медичної служби доктор медичних наук А. А. Шудрак, і шукана нитка крізь лабіринт ризиків, як кажуть, прокладається. Важливо й те, що шпиталь на достатньому рівні забезпечено сучасною технікою. Безпосередньо в нас у клініці кожен лікар — а їх у клініці шість — має портативний апарат для ургентного ультразвукового дослідження стану судин у будь-який час доби.

— Ви двічі як ангіохірург виїжджали до Харківського військового шпиталю. У чому полягали завдання?

— Судини ушкоджуються практично при кожному десятому пораненні, і я в ході різних невідкладних операцій відповідав за цю зону, включаючись у ці години та хвилини в рамках своєї сфери.

Адже при судинній травматичній катастрофі потрібно діяти на випередження, запобігати тяжким кровотечам, незворотнім ішемічним змінам у кінцівках і іншим ускладненням. Зрозуміло, що такої тактики я в ці виїзди прагнув навчити і колег — загальних хірургів у цьому передовому хірургічному центрі.

— Допомагаючи пораненим бійцям, які доставляються з гарячих точок, клініка не згортає і свою повсякденну планову діяльність. Це видно з заповнення палат.

— Ангіохірургія залишається досить запитаною. У нас стаціонарно та амбулаторно лікуються і ветерани війн, і інші пацієнти зі всіх регіонів країни, а також інших держав. Так, були пацієнти з європейських країн і США, які вибрали дану шпитальну клініку. Підстави для подібних переваг є: широко використовується, при показах, протезування судин, ендоскопічні втручання, інші новини, при необхідному рівні діагностики та хірургічної майстерності. Якраз такий потенціал і дозволяє безпомилково діяти і при вогнепальних судинних пораненнях. Це, зрозуміло, дуже відповідальне поле, проте і коло мирних завдань об’ємне.

— Як би ви визначили формулу свого життєвого вибору, усвідомлення першорядної ваги свого фаху у військовій медицині? Вам зараз сорок вісім, і вже близько чверті сторіччя ви в хірургії.

— Такі слова я знайшов у Томаса Манна: «Час — коштовний дарунок, даний нам, щоб у ньому стати кращим, розумнішим, більш зрілим і досконалішим». Але ця формула і всієї співдружності лікарів, медсестер, всього самовідданого персоналу шпиталю.

* * *

Йду заповідними доріжками шпиталю. Тиша і звичайна, і оманлива. Сьогодні тут доводиться боротися за зцілення воїнів у нових обставинах і драмах дня.

Як допомогти пораненим у  Київському центральному військовому госпіталі

Потреби у поранених найрізноманітніші — від усіляких ліків, до милиць, колясок, шкарпеток, білизни, сигарет і книг та часописів. Але в пріоритеті все ж таки медпрепарати. Щодня потреби оновлюються — про них можна дізнатися на сторіночці групи «Волонтерська сотня» в соцмережі Facebook  або за телефоном, вказаним нижче.

Вибравши й купивши щось зі списку термінових потреб, можна привезти це в два пункти.

1. Диспетчерський пункт прийому або Волонтерська аптека — заїзд до лікарні з Лабораторного провулка в тупик до шлагбаума, відразу з правого боку.  Режим роботи з 10.00 до 20.00. Після 20:00 приймають біля пропускного пункту.

2. Пункт прийому допомоги для АТО — Лівий Берег, Бульвар Верховної Ради 21«Б», 1 поверх праворуч. Телефон гарячої лінії: 063 858 31 40

Режим роботи з 10.00 до 20.00. Тут також раді листам і дитячим малюнкам для військових.

Також можна допомогти грошима:

3. Допомога пораненим і медикаменти до зони АТО:

ПриватБанк 5168 7420 1680 3284

Воронкова Наталя

PayPal: volonteers.hundred@gmail.com