Більше свободи і більше відповідальності

Минулої п’ятниці МОЗ нарешті виставив собі річну оцінку. Нехай відбулося це з певним запізненням (адже більшість міністерств і відомств підсумки 2003-го вже підбили), однак проаналізувати свою роботу намагалися об’єктивно. Між фразами про успішність і прогресивність заступники міністра у своїх доповідях не забували згадати про список «недо». А за збігом обставин, самооцінку МОЗу можна було порівняти з баченням ситуації Генпрокуратурою. Напередодні підсумкової колегії вона вирішила оприлюднити результати своїх перевірок на предмет дотримання міністерством законодавства щодо використання державних коштів і впровадження у медичних закладах платних послуг. У результаті думки МОЗ і Генпрокуратури, як мовиться, розійшлися — проти твердого «добре» таке ж тверде «незадовільно». «Контролерам» не сподобалося багато що. Наприклад, те, як МОЗ дотримується антимонопольного законодавства. Як повідомляє obozrevatel.com.ua з посиланням на прес-службу Генпрокуратури, там вважають, що Міністерство лише грає у конкурентне середовище. А насправді тендерні пропозиції надавалися одночасно однаковим препаратам, одного виробника і з незначною різницею у ціні. Порушення термінів поставки вже набуло системного характеру, і відбувалося це навіть тоді, коли терміни були визначальним критерієм оцінки тендерних пропозицій. Крім того, як стверджує Генпрокуратура, при наявності у переможців тендерів оборотних коштів від 10 до 150 млн. грн. за підсумками роботи за рік вони чомусь звітували як неприбуткові чи збиткові. Фінансове ж становище учасників торгів тендерний комітет МОЗ чомусь не брався ґрунтовно вивчати. Словом, результати перевірки свідчать, що на ринку торгівлі фармацевтичними препаратами завуальовано створювалася монополія. Більше того, тендерний комітет не тільки допускав до участі, але і визнавав переможцями збиткові, збанкрутілі підприємства.

Стосовно ж конкретики, то у представників Генпрокуратури виникли претензії до ціни, за якою закуповувалися вакцини проти грипу, — її можна було придбати по 35 гривень, а не по 54, як це зробило МОЗ. Забігаючи наперед, варто відзначити, що на колегії міністр Андрій Підаєв попросив головного державного санітарного лікаря Ольгу Лапушенко пояснити цю ситуацію На що отримав, м’яко кажучи, невизначену відповідь: «Я не розумію, чому раптом порушується це питання. Коли у нас працювали співробітники Генпрокуратури, жодних претензій у них не виникало».

Але повернемося до підсумкових доповідей у МОЗ. Тут вважають, що основним досягненням минулого року стало виконання усіх фінансових планів. Уперше за тривалий час програми було забезпечено практично на 100%, та й взагалі грошей виділили на 1 мільярд гривень більше, ніж у 2002 році. Позитив ще і у тому, що 16% міністерської «скарбнички» склали власні надходження. За словами першого заступника міністра охорони здоров’я, керівника апарату МОЗ Олександра Орди, завдяки благодійним внескам, гуманітарній допомозі та наданню платних медичних послуг, бюджет охорони здоров’я вдалося поповнити ще мільярдом 300 мільйонами гривень.

Що ж до результатів поліпшеного добробуту, то минулого року вдалося знизити показники дитячої та материнської смертності, а також первинної інвалідності. У порівнянні з 2002 роком, на світ з’явилося на 17,9 тисячі дітей більше. Хворих на діабет було забезпечено вітчизняним інсуліном практично на 100%. Вдалося охопити щепленням 90—95% дітей, що відповідає вимогам ВООЗ. А крім того, здобути від цієї організації похвалу — у плані профілактики вертикальної трансмісії (передачі ВІЛ від інфікованої матері до дитини) Україна продемонструвала високі результати.

Примітно, що на колегії на цьому, по суті, й закінчилися згадки про ВІЛ/СНІД. Незважаючи на те, що багато хто прогнозував чергове обговорення історії взаємовідносин України з Глобальним фондом з боротьби з ВІЛ/СНІД, туберкульозом і малярією. Зате основною нездійсненною надією минулого року став Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», який, як відомо, депутати прийняти у третьому читанні відмовилися. Невизначено сказав О. Орда, що «були допущені помилки у розподілі коштів і визначенні пріоритетів». Нарікав він і на те, що нелегко складаються взаємовідносини з регіонами. Услід за ним визнала свою безпорадність у розв’язанні багатьох проблем Ольга Лапушенко. «Минулого року від гострих кишкових інфекцій постраждало 5 тисяч осіб. Але хіба санепідемслужба здатна вплинути на якість води у мережах, які у 80% випадках зношені?» — поставила риторичне запитання головний санітарний лікар. Як виявилося, не може МОЗ і «виховати» аптеки — як показала перевірка, у більшості випадків ліки там зберігаються з порушенням інструкції. А що стосується популярних сьогодні нарікань про побори з боку лікарів, їхню недбалість і нерідко, м’яко кажучи, різкість — виправдання також є. В Україні й до цього часу не внесено ясність стосовно платних послуг і безкоштовної допомоги, а крім того, так і не визначено, що ж таке лікарська таємниця і помилка.

Проте, мабуть, нинішній рік стане для сфери переломним. Часу майже не залишилося — згідно з дорученням Президента, у 2004 му до реформ охорони здоров’я необхідно підійти впритул і наблизити якість надання медичних послуг до європейських стандартів. У своєму 40-хвилинному виступі Андрій Підаєв досить детально і дохідливо змалював, що сьогодні потрібно українській медицині. Як виявилося, насамперед варто відійти від централізованого фінансування й управління медичними установами. Їм, на думку А. Підаєва, необхідно дати більше свободи і разом з тим — більше відповідальності. Поліклініки та лікарні потрібно перестати утримувати (сьогодні 70% бюджетних коштів йде на зарплату персоналу і 20% — на оплату комунальних послуг), а замість цього оцінювати їхні потреби залежно від обсягу і якості послуг, що надаються.

Потім планують перевернути кадрову піраміду охорони здоров’я — істотно розширити лави лікарів, так званої первинної медико-санітарної допомоги, тобто терапевтів (їх сьогодні не більше 20% від усіх медиків), і скоротити кількість вузьких фахівців. До останніх, якщо реформа, нарешті, відбудеться, потрапити на прийом просто так не вдасться. Варто чи не варто йти, скажімо, до ендокринолога, визначить сімейний лікар, який, обслуговуючи на своїй дільниці дорослих і дітей, ще зобов’язаний при потребі порекомендувати, до кого краще звернутися.

Згідно з опитуваннями, отримувати медичну допомогу в такому вигляді готові 74% українців. Проблема лише у тім, що надавати її поки нікому. Як вважає глава комітету ВР з питань охорони здоров’я материнства і дитинства Микола Поліщук, з такими темпами підготовки лікарів сімейна медицина з’явиться в Україні років так через 25. Тому, щоб прискорити процес, цілком імовірно, що найближчим часом на підготовку певних вузьких фахівців введуть мораторій, тим самим розширивши «сімейні» відділення. Плюс до всього, на порядку денному активне скорочення ліжко-місць у лікарнях — знову ж таки, щоб не «годувати» їх про всяк випадок. Кошти, що вивільняться, планують відправити в установи первинної медичної допомоги, які, можливо, отримають статус суб’єктів підприємницької діяльності. Місцеві органи охорони здоров’я замовлятимуть у них певний список послуг і платитимуть за них. Ті ж у свою чергу розпоряджатимуться коштами за власним розсудом, але у той же час саме на них лежатиме відповідальність за кінцевий результат — здоров’я пацієнтів.

Природно, все вищесказане далеко не відкриття — про самостійність медзакладів, сімейних лікарів і скорочення ліжкового фонду лікарень говорять уже не перший рік. У той же час у 2003- му в Україні з’явилося близько 500 нових установ сімейної медицини, а сімейних лікарів — усього 1074. Не більш помітні й досягнення у плані госпіталізації — її середній термін скоротився у середньому лише на 0,2 дня, а ліжковий фонд лікарень — всього на 5%.

ДО РЕЧІ

МОЗ України вивів рейтингові показники своєї роботи в областях України у 2003 році. За оцінкою стану здоров’я населення, доступністю та якістю медичної допомоги, профілактичної роботи Харківщина посіла друге місце. Це найкращі результати за весь час існування системи охорони здоров’я в регіоні, повідомив під час свого візиту в область перший заступник міністра охорони здоров’я зі зв’язків з Верховною Радою Тимур ПЕДЧЕНКО. За даними, які навів начальник управління охорони здоров’я Харківської облдержадміністрації Ю.Г. Федченко, минулий рік був досить сприятливим для розвитку медицини на Харківщині. Вперше за останні десять років вдалося спрямувати кошти на переоснащення лікарень сучасною апаратурою, вперше централізовано виділено кошти на проведення щеплень та вперше усі заплановані бюджетні витрати на медицину було виконано на сто відсотків.

Цілком можливо, що страхова медицина в Україні почнеться саме з Харківщини. За програмою TACIS, нашій державі виділено грант у чотири мільйони євро на розробку та впровадження моделі страхової медицини. Для його реалізації будуть обрані дві області України, куди міжнародні експерти приїдуть вже цієї весни. Т. Педченко впевнений, що серед двох пілотних областей цього проекту має бути Харківщина (другою має шанси стати Львівщина). До речі, будучи куратором Харківської області в міністерстві, з огляду на вже наведені аргументи, при здійсненні вибору міжнародними фахівцями він відстоюватиме саме її інтереси.