«Більшість людей в Україні стали бідними не тому, що не хочуть працювати чесно...», —
вважає академік НАН України Володимир Панасюк
1. Які уроки ХХ сторіччя Ви вважаєте найбільш важливими для подальшого розвитку цивілізації?
2. Які тенденції в розвитку українського суспільства на межі сторіч турбують Вас найбільше?
3. Місце й роль науки в житті суспільства в нас і за кордоном. Які вони нині і якими Ви б хотіли їх бачити?
1. Людина, оволодівши новими знаннями про закони природи, почала широкомасштабно втручатися в навколишнє середовище й руйнувати його задля якнайшвидшого задоволення своєї власної або групової користі. Назріла необхідність загальнодуховного оздоровлення людства, осмислення основної мети розвитку людської цивілізації. Без гармонізації взаємодії людини та природи, без збереження навколишнього середовища людство не матиме перспективи нормального існування та розвитку;
Дві світові війни і тривале протистояння двох соціально-політичних систем у ХХ столітті засвідчили: людству необхідно виключити з арсеналу розв'язання конфліктних ситуацій війни, застосування засобів масового знищення, терор, поневолення сильнішими народами слабших;
Розвиток науки й освіти мають залишатися пріоритетними для всього людства. Без цього воно лишиться без зброї в боротьбі з голодом, холодом, хворобами і не матиме нових технологій матеріального виробництва.
2. Загалом турбують тенденції розвитку та утвердження нашої державності, економіки, культури, науки, освіти, духовності. А найбільше — відсутність єдності українського суспільства в досягненні величної мети — побудови незалежної держави із стабільною економікою, яка націлена на благополуччя людей. Особливо непокоїть нечіткість проголошуваних реформ в економіці, двоїсте ставлення до людей, зайнятих у матеріальному виробництві, науці, освіті, культурі. На словах — підтримка, а на ділі — урізання фінансування. Мовляв, ще немає потрібної наповнюваності бюджету. Треба ще потерпіти. А хто не може терпіти — наносить шкоду державі. Водночас помітне зростання витрат на керівні структури різних рангів. Відбувається розшарування українського суспільства на багатих і бідних. Останні стали бідними не тому, що не працювали або не хочуть працювати чесно, а тому, що в ході реформування нашої економіки були допущені помилки. Це пригнічує, розмиває віру у справедливість.
3. Україна на час проголошення незалежності мала дуже потужний науково-технічний і технологічний потенціал. За роки, які минули відтоді, вона його поступово втрачала. Це вже настільки відчутно, що створює загрозу збереженню відомих українських наукових шкіл, подальшому розвитку науково-технічного прогресу в країні. Головна причина — обмеженість і нестабільність фінансової підтримки з боку держави. А також споглядальна позиція державних адміністрацій на всіх рівнях. Усе це призводить до деградації науки, занепаду науково-технічного прогресу. У підсумку Україна, з одного боку, втрачає свої можливості творення нових знань на рівні світових наукових досягнень, а з другого — можливість оперативно використовувати світові наукові й технологічні здобутки. Для нашої молоді сфера наукової діяльності в такій ситуації стає непрестижною. А це вже загрозлива ситуація!
Без інвестицій в науку економічне зростання незалежної держави стає проблематичним. Економічно розвинуті зарубіжні держави, як відомо, постійно й вагомо інвестують науку не тому, що вони багаті, а вони багаті тому, що належно інвестують науку.
