«Бронебійна публіцистика» — актуальний всеукраїнський проект,

«День» уже писав про те, що одними з перших власників нової книжкової серії «Дня» «Бронебійна публіцистика» стали екс-голова СБУ Валентин Наливайченко та громадський діяч із Тернопільщини Володимир Петровський (див. «День» № 176 від 2 жовтня 2012 року). Від них книжки потрапили до молодіжних організацій, шкіл, Краєзнавчого музею перлини Опілля — міста Бережани та до активних громадян. Пропонуємо читачам перші враження власників нашої останньої серії.

Микола ПРОЦІВ, старший науковий співробітник Бережанського краєзнавчого музею (Тернопільська область):

— Бережанський краєзнавчий музей отримав цікавий експонат — «Бронебійну публіцистику» з Бібліотеки газети «День». Я сам напросився, щоб нам подарували цю серію, бо вже знав із публікацій «Дня» про її презентацію на форумі видавців у Львові. Приємно, що «Бронебійна публіцистика» одразу стала в нас діючим експонатом. Тобто — почала користуватися попитом, а не лежати у фондах музею чи в експозиції. Уже декілька книжок взяли читати. Я теж записався до черги. Завтра маю віддати книжку Лисяка-Рудницького, бо пообіцяв. Узяв читати також Стуса. Потім планую — Григоренка. Безперечно, «Бронебійна публіцистика» — серія, яку розраховано на мудрого, вдумливого читача, а автори роблять цю книжкову серію і нині актуальною. До речі, люди дуже реагують на пораду щодо прочитання з олівцем. От приходить один із читачів і каже: «Ви не дали мені олівця, і я змушений був його шукати». Хочеться подякувати Ларисі Івшиній як автору такої дуже доброї ідеї. Я вважаю, що це Всеукраїнський проект, до якого потрібно привертати більше уваги. Але, на жаль, наклад видання, як на мене, надто малий. Я телефонував друзям і, за принципом із уст в уста, поширював інформацію. Серед перших, хто звернувся до нас за книжками — педагог Стефанія Бідюк. Я знаю її як багаторічного читача газети «День». Дуже б хотів, щоб на цю бібліотеку публіцистики звернули увагу в наших вишах, школах. Ми вже запланували в краєзнавчому музеї провести зустрічі зі студентами. У викладача Бережанського агротехнічного інституту Галини Заболотної є такий, можна сказати, проект для виховних годин: «Як спонукати студентів читати». Моя ж зустрічна пропозиція — донести до студентської аудиторії інформацію про «Бронебійну публіцистику». Адже, як зазначає Лариса Івшина, потрібно «повернути в інтелектуальний обіг інструменти, які «насичують» мозок».

Назарій ЗДИРКО, голова станичної пластової старшини станиці «Бережани», Тернопільська область:

— Приємно, що бібліотека Бережанського «Пласту» поповнилася таким чудовим виданням як «Бронебійна публіцистика»! Оскільки авторами книжок цієї серії «Дня» є класики політичної думки, то вважаю, що читаючи їхні твори, сучасна молода людина зуміє зорієнтуватися в морі політичної інформації та зрозуміти історичні події в правильному ракурсі. Адже нині можна зустріти різне трактування нашої минувшини. І не обов’язково дотримуватися існуючих консервативних поглядів — можна їх розвивати, але завжди триматися того фундаменту, який заклали для нас Драгоманов, Франко чи Стус.

Я погоджуюся з думкою головного редактора «Дня» пані Ларисою Івшиною, що такі книжки насичують мозок та підвищують інтелектуальний розвиток. Гадаю, що читаючи «Бронебійну публіцистику», скористаюся порадою відзначати для себе «бронебійні» погляди.

Ростислав МАРТИНЮК, тележурналіст, історик, Київ:

— Кожного з авторів «Бронебійної публіцистики» я, в принципі, знаю: починаючи від Драгоманова і, закінчуючи Стусом. Але так, щоб це було зібрано публіцистику в одній серії, і тим більше — політично заточену публіцистику, то такого ще, здається, не було. Мені сподобався і сам формат, оскільки люблю читати книжки в поїздах, метро, і вибір насправді дуже великий — 15 книжок.

Для мене був навіть деякий сюрприз: як у Драгоманова розкішно і сучасно звучить відповідь Ківалову і Колесніченку з ХІХ століття! Також деякі речі я зумів оцінити інакше. Наприклад, зрозумів, що публіцистика Ольжича слабша порівняно з корифеями української політичної думки. Олівець мені, щоправда, не потрібно, бо нотую у власний записник, але безперечно, що в цих книжках думки, які варто підкреслити, варті, щоб зупинитися на них. Я навіть передзвонюю друзям і цитую їх. Може, це прозвучить пафосно, але це як Шевченко. До нього рідко звертаєшся та коли читаєш, то думаєш: тут же все є. Тобто справді бронебійні думки. Нині нас орієнтують на сучасну літературу: Андруховича, Забужко, на ще когось. І це не погані автори. Але автори «Бронебійної публіцистики» — скарб без будь-якого перебільшення. Їхні твори для зосередження українців. Зараз дуже багато поточної інформації, скандалів... У нас при владі є ганебні люди. А ці книжки, по-перше, красномовно промовляють: ми повторюємо незасвоєні уроки. Це, принаймні, свідчення Драгоманова. І по-друге, те, що легко ніколи не буде. Це вже Стус і Григоренко. Оце для мене важливо.