Булгаковіана Олени Малакової
Киянка Олена Георгіївна Малакова, член Національної спілки художників України, здавна має особливу приязнь до творчості Михайла Булгакова, особливо — до роману «Майстер і Маргарита».
Олена успадкувала від батька-художника чудовий талант, що проявився в ранньому дитинстві, а ще — почуття гумору, вміння співпереживати літературним героям, здатність уловити «родзинку» в описуваних перипетіях.
Це простежується і в роботах, присвячених знаменитому роману.
1984 року, коли в Москві тривала персональна виставка творів заслуженого художника України Георгія Малакова (1928—1979), Олена побувала і в «нехорошей квартире №50 на Садовой, 302-бис».
Під свіжим враженням з’явилося перше зображення Кота Бегемота та Воланда — в кольоровій композиції, присвяченій автору цих рядків, та датованій 13 (!) жовтня того ж року.
Коли через п’ять років на Андріївському узвозі, 13 почалися реставраційні роботи за проектом та під керівництвом архітектора Ірини Малакової та шанувальники творчості Михайла Булгакова запалилися мрією про майбутній музей письменника, Олена зробила гіпсовий бюстик Майстра та два оригінальні екслібриси.
Перший книжковий знак майбутнього музею був опублікований 1 березня 1990 року мистецтвознавцем Петром Несторенком у тижневику «Друг читача».
Другий знак, позначений числом «91» (рік у ХІХ та ХХ століттях — сторіччя від дня народження Майстра), вміщений у мініатюрному виданні — двотомнику «Мастер и Маргарита», що побачив світ у видавництві «Кий» 2006 року.
По-своєму символічно, що тоді роман уперше вийшов із чотирма ілюстраціями Георгія Малакова, виконаними ним ще в січні 1967 року — теж під враженням від щойно вперше прочитаного в журналі «Москва» твору, що миттєво став широко відомим.
Вражала явна смілива антисовєтчина, легко, але читаємо між рядків, замаскована.
З нагоди чергового Дня Києва Олена виготовила з підручного матеріалу Кота Бегемота, який упродовж травня — липня 1990 року поважно сидів край даху будинку «постройки изумительной», привертаючи увагу перехожих.
Цього Кота Олени Малакової увічнив режисер Анатолій Сирих — у документальному фільмі під назвою «Михаил Булгаков. Киевские сны».
Отримав автор цих рядків і справжню телеграму про «поведінку Лиходієва» в Ялті (племінниця Олена відпочивала там).
2003 року Олена Малакова виконала кілька ілюстрацій до роману «Майстер і Маргарита», що наразі публікуються.
Ось Клетчатий на Патріарших ставах пригадує: «Тут ужас до того овладел Берлиозом, что он закрыл глаза.
А когда он их открыл, увидел, что все кончилось, марево растворилось, клетчатый исчез, а заодно и тупая игла выскочила из сердца».
А тут — зустріч Маргарити з незнайомцем.
«Совершенно разбойничья рожа! — подумала Маргарита, вглядываясь в своего уличного собеседника».
Третя ілюстрація — політ покоївки Наташі на Борові: «Она сжала пятками похудевшие в безумной скачке бока борова, и тот рванул так, что опять распороло воздух, и через мгновение Наташа уже была видна впереди, как черная точка, а потом и совсем пропала, и шум ее полета растаял».
Нині Олена Малакова пропонує увазі читачів «Дня» свої ілюстрації до роману «Майстер і Маргарита», виконані гуашшю. Супроводжуємо й їх цитатами:
«Дорогой Степан Богданович, — заговорил посетитель, проницательно улыбаясь, — никакой пирамидон вам не поможет. Следуйте старому мудрому правилу — лечить подобное подобным».
«Та зашипела, всунула рыжую голову в форточку, вытянула сколько могла руку, ногтями начала царапать нижний шпингалет и потрясать раму. Рука ее стала удлиняться, как резиновая, и покрылась трупной зеленью».
«Весь Гефсиманский сад в это время гремел соловьиным пением. Куда направились двое зарезавших Иуду, не знает никто, но путь третьего человека в капюшоне известен».
Будемо сподіватися, що автор унікальних ілюстрацій до роману «Майстер і Маргарита» ще не раз звернеться до цієї теми.
