Був гарбуз, став кавбуз

Про гонорову дівку, яка вручила якомусь невдасі такого великого гарбуза, що той не зміг цю «відмову» взяти, розповідають у Гаврилівцях. Не називаючи імена цих персонажів, у селі одностайно кажуть: у тому, що гарбуз виявився тяжким, аж під десять пудів, є «провина» Анатолія Ткача з Кам’янця-Подільського.

Сам Анатолій Ткач, приймаючи на свою адресу це звинувачення, уточнює, що не підйомним виявився не гарбуз, а кавбуз. Хоча й не заперечує супроти того, що овоч-гігант таки гарбузового роду. «Якось довелося мені поїхати у справах до Науково-дослідного інституту генетики і молекулярної біології. Там, у Києві, познайомився з професором Анатолієм Потопальським. Він і є автором цього гібриду кавуна і гарбуза», — згадує А. Ткач.

Почувши від поважного професора «характеристики» кавбуза, він тут-таки став найпалкішим прихильником цього плоду. Повернувся додому з дорогим подарунком — кілограмом кавбузового насіння.

Було це 14 років тому. Анатолій Ткач тоді керував птахофабрикою. «Посіяли, доглянули — кавбузи лежать на городі, наче бугаї вгодовані. От тільки не ворушаться. Помаранчеві, оливково-зелені, смугасті. Вага кожного — від 50 до 150 кілограмів. Ті, що хлопці не змогли гуртом підняти, вантажили на машину спеціальними технічними засобами», — розповідає А. Ткач.

Іще до цього свята небувалого врожаю Анатолій Прокопович знав достеменно, «що таке кавбуз і з чим його їдять». Як люди їдять, так і худоба, свині, птиця. «Усі корисні властивості кавуна та гарбуза, разом узяті, тільки вдесятеро збільшені — ось що таке кавбуз», — говорить він про оздоровчий вплив овочу на живі організми.

Анатолій Ткач — вельми авторитетна людина в Кам’янці-Подільському й довколишніх селах. Отож «неофіт» невдовзі долучив до віри у неперевершені можливості гіганта своїх приятелів і знайомих. Отак утворилося неформальне товариство кавбузників — такий собі клуб, у якому збиралися, закушували салатами з цього овочу, говорили про те, як «піде» кавбуз по всьому району й далеко за його межі.

Поки чоловіки отак гарно спілкувалися, не сиділи склавши руки їхні дружини. Вони вигадували рецепти приготування страв із кавбуза. «Каша кавбузова всім до вподоби. Вариться на молоці, додається локшина або рис. Коли ж у миску каші покладеш ще й ложку меду, то маєш, як запевняють у відомій рекламі, райську насолоду. Відтак запив кавбузовим соком, сповнився життєдайною енергією — хоч гори вергай», — продовжує Анатолій Прокопович, зазначаючи, що цей гібрид сприяє очищенню організму від шлаків, радіонуклідів, пестицидів, зміцнює імунну систему.

Звісно ж, овоч було вписано й до раціону годівлі птиці на фабриці, підпорядкованій А. П. Ткачу. Результат перевершив усі сподівання. «Істотно підвищилася яйценоскість несучок, а яйця з фабрики було офіційно рекомендовано для харчування хворим дітям», — радіє Анатолій Прокопович.

Отож товариство кавбузників, виконавши свою місію, саморозпустилося. А гібрид пішов по району й далі.