Чи престижна «престижна освіта»?

Прикладом подібного підходу є робота ліцею інформаційних технологій №2 з Дніпродзержинська. На «уроках спілкування» школярі не лише знайомляться з сухою теорією, але й у ході практичних занять відпрацьовують навички ефективного, безконфліктного спілкування «за Карнегі», «за Хаббардом» і за багатьма іншими теоріями прикладної психології. Враховуючи надто незадовільне становище зі здоров'ям школярів, а в Дніпродзержинську умовно здоровими (!) вважаються лише двоє дітей з кожних десяти, ліцей домігся передачі йому пульмонологічного санаторію.

Ця і багато інших освітніх установ було репрезентовано на виставці, яка відбувалася в київському виставковому центрі «Олімпійський».

Вельми важливим напрямком розвитку освіти є участь українських вузів у міжнародних і національних програмах кооперації і співпраці. Прикладом є Міжнародна кадрова академія. Вона включає в себе близько 70 колективних (вузи, підприємства, державні установи) і понад 200 індивідуальних членів з країн Європи, Азії, Північної і Південної Америк. Групи, що створюються в рамках МКА, ведуть наукову роботу, розробляють підручники, що видаються власним поліграфічним центром.

Враховуючи надзвичайно велике значення іноземних мов, на виставці було представлено декілька методик навчання.

Цікавою розробкою порадував Інститут методів навчання іноземних мов у Одесі. Ізюминкою унікального методу є те, що він НЕ передбачає занурення в мовне середовище, що робить його більш простим і доступним. Вироблення стійких мовних навичок, включаючи письмо, переклад, розмовну мову, стає доступним не тільки для дітей і підлітків, але й для дорослих.

Більш традиційні методи репрезентував Український центр міжнародної освіти. Канікули в Англії, Іспанії, Парижі, безсумнівно, здатні дати імпульс процесу вивчення мови. Але вартість цього методу, на жаль, вводить його до розряду елітних, абсолютно недоступних для всіх, крім членів родин Дуже Важливих Персон.

Здоров'я наших дітей, як і мешканців України взагалі, на жаль, викликає дуже велике занепокоєння. Не випадково в шкільні програми введено новий предмет — валеологію. «Валеологія — це наука про культуру здоров'я, причому здоров'я в самому широкому значенні слова — фізичного, психічного, соціального», — говорить Н.А. Романенко, директор Одеської СШ №7, яка спеціалізується саме на валеології. Особлива увага приділяється здатності дітей застосовувати отримані знання в побуті, формуванню цілісного світогляду, що пройнятий повагою до Життя, як свого, так і чужого.

На запитання, як вона розуміє «престижність» освіти і що очолюваний нею навчальний заклад робить, щоб стати таким, директор Київського технологічного технікуму Валентина Буяко сказала: «Освіта завжди була, є і буде престижною, принаймні в суспільстві, яке бажає розвиватися... Ситуація змінюється, зараз усі розуміють, що головне — це людина. Наші фахи — модельєри зачісок і макіяжу, фотографи орієнтуються саме на людину, на те, щоб внести в її життя красу.

Одним з напрямів розвитку вищої школи стає стирання граней між власне процесом передачі знань і набуттям навичок практичного їх застосування. Чотири роки тому було створено Інститут адвокатури при Київському університеті імені Т.Г.Шевченка. Творці вузу спробували з першого курсу дати студентам можливість поринути в атмосферу адвокатської контори, безпосередньо спостерігати роботу досвідчених юристів. Важливо, що відмінники дістають право після закінчення вузу отримати адвокатську ліцензію негайно, не чекаючи закінчення дворічного випробного терміну.

Близько половини стендів на виставці представляли недержавні установи й комерційні фірми. Тому виникло резонне запитання: яку роль повинна відігравати держава? Всі без винятку представники приватних вузів заявили, що не отримують якоїсь істотної державної підтримки, відповідно не бачать в ній і сенсу. Думки педагогів, що фінансуються з бюджету, поділилися: більшість проти того, щоб підпорядковуватися місцевим органам влади.

Тим часом представники і бюджетних навчальних закладів, і недержавних вузів були одностайними: «Будь-які проблеми можна вирішити, якщо педагогічний колектив вірить у себе, довіряє керівникові, щиро відданий своїй справі. Так, бракує грошей, так, бракує обладнання. Але не це головне. Не це...»