Чи стане Дністер солоним?

Екологічні проблеми Калуша можуть призвести до міжнародної екологічної катастрофи, стверджують науковці. Адже в часи, коли містечко було потужним промисловим центром Радянського Союзу, тут накопичилося надто багато «чинників екологічної нестабільності». Наддержава розпалася, структура з потужних підприємств, що давали надприбутки, — розсипалася, залишивши тільки екологічні біди, з якими калушани дати собі раду неспроможні. Тому й доводиться постійно писати листи в міністерство, а звідти отримувати або копійки, або дулю...

Натомість розграбована калуська земля не стане чекати, доки державні кошти таки надійдуть. Будь- якої миті тут можна очікувати провалів земної поверхні в шахтні виробітки, засолення водозаборів міста або навіть забруднення Дністра, адже дамба, що стримує 1,8 мільйона тонн солоних розсолів, де містяться практично всі елементи таблиці Мендєлєєва, будь-коли може не витримати. Якщо дамбу прорве, то по притоках розсоли потраплять до Дністра — а це вже міжнародне екологічне лихо, адже річка живить питною водою не тільки регіони України, а й Молдову.

ХВОСТОСХОВИЩЕ ЗАГРОЖУЄ МІЖНАРОДНОЮ КАТАСТРОФОЮ

Однією з основних небезпек Калуша є хвостосховище — рукотворна водойма, наповнена концентрованими соляними розсолами. «Від опадів розсолів стає щораз більше, тому ми змушені щороку нарощувати дамбу. Та навіть незважаючи на це, на сьогодні рівень розсолів перевищує на 35 сантиметрів максимально допустимі проектні відмітки. Крім того, дамба наводнена, тому стійкість її порушена. Будь-якої миті можливий прорив», — розповідає заступник міського голови з питань будівництва і земельних відносин міста Калуш Василь Петрів, що курує питання екології міста. За його словами, якщо дамба таки не витримає, 1,8 мільйона метрів кубічних розсолів, із концентрацією солі до 300 грамів на літр, потраплять через притоки до Дністра. А це вже міжнародна катастрофа.

Як пояснив пан Петрів, концентровані соляні розчини, вміщені в хвостосховищі, утворювалися як побічний продукт виробництва калійних добрив: корисні породи розчиняли водою, з насиченого водного розчину виокремлювали корисні компоненти — калійні солі, а концентрований розсіл, який містить майже всі відомі нам хімічні елементи, скидали в рукотворну водойму.

Коли завод калійних добрив працював, технологія передбачала подальше використання розсолів з хвостосховища: солоні води відбирали для потреб виробництва, а повторно у водойму скидали замість соляного розчину густі глиняні маси. Ті під дією сонця і вітру висихали та тверднули, тому, аби рекультивувати таке хвостосховище, досить було покрити засохлі кристалічні маси шаром ґрунту. Саме так і сталося з хвостосховищем номер один. Нині на його місці росте трава і випасають корів. Однак, коли завод припинив роботу, у спадок калушанам залишилося хвостосховище номер два — рекультивовувати його нема кому, а об’єм розсолів у хвостосховищі за рахунок опадів невпинно збільшується.

«Частину розсолів хвостосховища ми закачуємо в рудник Ново-Голинь, який має 12 мільйонів метрів кубічних пустот, 10 з них ми вже заповнили, залишилося тільки півтора мільйона. Далі розсоли дівати нікуди», — стверджує заступник міського голови Калуша з питань будівництва і земельних відносин.

ЦІЛІ ВУЛИЦІ НАД ШАХТНИМИ ВИРОБІТКАМИ — ПІД ЗАГРОЗОЮ ОБВАЛУ

Ще однією екологічною бідою калушан, з якою містечко не може дати собі ради, є шахтні виробітки — порожнини в землі, що залишилися в результаті видобування руд. Адже ґрунт над порожнинами постійно просідає, утворюються воронки в землі, і можливий обвал поверхонь. Над такими шахтними виробітками споруджено приблизно 900 будинків, у яких мешкають люди.

«Свого часу було запроваджено технологію заливання шахтних виробіток розсолами. Однак навіть над заповненими рудниками просідає ґрунт і земна поверхня провалюється до шахтних виробіток. Тенденція до провалів є на кількох вулицях Калуша, а також довколишніх сіл, що розташовані над виробітками», — каже Василь Петрів.

Нині одна із шахт (Хотинська) залишається порожньою, а ймовірність просідання порожньої шахти більша. Але вона розташована надто далеко від хвостосховища, тому закачувати в неї розсоли дуже дорого. Крім того, на відстані 50 метрів від шахти протікає річка Лімниця — гірська річка, для якої характерно змінювати русло. Якщо русло Лімниці наблизиться до шахти, можливий прорив річки в шахтну виробітку, а це, у свою чергу, призведе до засолення Лімниці — річки, котра забезпечує калушан питною водою. Крім того, можливе просідання земної поверхні над шахтою — а там живуть люди. Тоді доведеться вирішувати питання відселення мешканців.

СОЛЯНІ РОЗЧИНИ З КАР’ЄРУ ПРОСОЧУЮТЬСЯ В ГРУНТ ТА ПІДЗЕМНІ ВОДИ

Не меншу небезпеку становить результат видобутку калійних руд відкритим методом — Домбровський кар’єр. У кар’єрі й досі є близько 32 мільйонів метрів кубічних калійних солей, однак завод не працює, калійні солі не добувають, кар’єр самозатоплюється.

«На відстані 50 метрів від кар’єру протікає річка Сівка. З річки вода по галькових горизонтах просочується в кар’єр, адже дренажну канаву, яку спорудили свого часу навколо кар’єру для збору й відведення ґрунтових вод, пошкоджено, тому води дренують до кар’єру. До цієї води додаються ще й атмосферні опади. Вода в Домбровському кар’єрі солона — адже дно і стінки штучної водойми містять багато солей. На сьогодні в результаті самозатоплення в кар’єрі накопичилося 6 мільйонів метрів кубічних води», — розповідає пан Петрів. За його словами, кар’єр загрожує засоленням водозаборів міста, адже соляні розчини з кар’єру просочуються в ґрунт та підземні води: «У зоні діяльності ДП «Калійний завод» уже засолено приблизно 900 гектарів водоносних горизонтів. Не можна допустити подальшого засолення — адже воно рухається в бік водозаборів міста».

ОДИН ІЗ НАЙБІЛЬШИХ У ЄВРОПІ ПОЛІГОНІВ ТОКСИЧНИХ ВІДХОДІВ

Окрім засолених вод, у яких можна знайти практично всі елементи таблиці Мендєлєєва, справжньою пороховою діжкою, яка може будь-коли вибухнути, є поле, де захоронено 11 тис. тонн гексахлорбензолу — третина всіх виявлених в Україні стійких органічних забруднювачів. Калуський полігон для захоронення токсичних відходів — один з найбільших у Європі (!). Гексахлорбензол — результат виробництва хлорованих вуглеводнів, токсична речовина першого класу небезпеки — спричинює цироз печінки та рак. У Калуші тисячі тонн цієї надзвичайно токсичної речовини захоронено на полі без відповідного нагляду.

«Отрута міститься в металевих бочках, — розповідає Василь Петрів, що курує питання охорони навколишнього середовища в Калуші. — Якби резервуари з токсичною речовиною були поліетиленові — небезпека, що вони кородують і розсипляться, була б меншою. На полі треба регулярно відбирати проби ґрунту та води, аби пересвідчитися, чи не просочується отрута в ґрунт, окрім того, необхідно виставити охорону».

Однак токсичний гексахлорбензол є не тільки на полігоні, переконаний пан Петрів, адже завод, що виробляв отруту, запустили в 60-х роках, а полігон збудували на п’ять років пізніше. Куди підприємство скидало токсичні відходи впродовж тих п’яти років, наразі невідомо, однак їх, очевидно, треба шукати десь неподалік — найімовірніше, у місцевих лісах.

ПОРЯТУНОК Є, АЛЕ ВІН ДОРОГО КОШТУЄ

Повернути регіону стабільність можна, вважають науковці. Але на це потрібні чималі гроші. Калуш, ані навіть Івано- Франківськ, таку суму забезпечити не може... Тож калушани регулярно звертаються до влади в Києві по допомогу. А точніше — по гроші, а їх, як завше, нема.

«Щоби рекультивувати хвостосховище, усі розсоли, які там накопичені, треба перекачати в Домбровський кар’єр, а тоді розрівняти дамби. Якщо провести таку роботу, то за кілька років там знову ростиме трава, і можна навіть буде використовувати землі для сільського господарства», — розповідає заступник міського голови Калуша, що курує питання екології.

Щодо Домбровського кар’єру, де й досі є близько 32 мільйонів метрів кубічних калійних руд, то, за словами Василя Петріва, проектні інститути, до яких звернулася місцева влада, пропонують його законсервувати. Для цього необхідно найперше ізолювати кар’єр від доступу до довколишніх ґрунтових вод. Це можна зробити, обкопавши кар’єр каналом 18-метрової глибини. Стінки каналу треба вкрити водонепроникним шаром глини, а русло річки Сівки неподалік кар’єру доведеться укріпити. Домбровський кар’єр пропонують або затопити прісними водами — тоді він перетвориться на величезне озеро, або ж залишити як є — адже там і досі є цінні калійні руди, які колись, можливо, знову видобуватимуть. «У кар’єрі досі є близько 32 мільйонів тонн калійних руд, тому, можливо, вдасться знайти інвестора, який візьметься за їхній видобуток. Окрім того, свою вартість має і пульпа, що міститься зараз на дні Домбровського кар’єру та хвостосховища, адже в ній є багато цінних елементів — зокрема, й золото, яке можна промислово добувати», — стверджує пан Петрів.

Щодо шахтних виробіток, то з ними нічого зробити на цей момент не можна — небезпека залишатиметься, адже там так чи інакше залишаються пустоти. Однак якісна система моніторингу може запобігти біді. Якщо проводити постійні спостереження, обвал можна спрогнозувати, і це дасть змогу вчасно евакуювати людей. Що стосується Хотинської шахти, яка розташована недалеко від річки Лімниця, то берег річки доведеться укріпити, аби Лімниця не змогла змінити своє русло. За словами експертів, усі роботи для усунення екологічних бід, пов’язаних з роботою ДП «Калійний завод», коштуватимуть у межах 150 — 200 мільйонів гривень. Самотужки боротися з проблемою Калуш не може.