Чи варто перейменовувати Iнститутську?

Скільки киян підтримують і навпаки — критикують ініціативу перейменувати вулицю Інститутську на вулицю Героїв Небесної Сотні, пробує з’ясувати київська влада. До 20 жовтня КМДА оголосила громадське обговорення відповідного розпорядження. За тиждень електронного голосування у ньому взяли участь близько півтори тисячі киян. Багато це чи мало для багатомільйонного міста, тяжко судити, але більшість голосує за те, щоб не чіпати історичну назву вулиці Інститутської. А якщо вже й перейменовувати, то лише її частину — від майдану Незалежності до верхнього виходу зі станції метро «Хрещатик», там, де була одна з барикад і де велися найжорстокіші бої. Або ж пропонують назвати так сквер чи вулицю у нових житлових масивах, поставити пам’ятну табличку чи меморіал. До речі, паралельно у Києві триває конкурс на визначення найкращого меморіалу Небесної Сотні, і він теж може з’явитись у цій же частині історичного середмістя. Чи не буде перебору?

Ідея з перейменуванням офіційно була озвучена на першому засіданні переобраної Київради. Тоді історики та києвознавці одноголосно висловили свій протест, бо назва Інститутської теж має свою історичну вагу, і таке перейменування спричинить казуси, приміром, будуть оголошення «Продається дім на вулиці Небесної Сотні».

Однак, попри це, мерія продовжує мусолити тему перейменування. До 1 листопада у департамент суспільних комунікацій має надійти звітна інформація про результати громадського обговорення. Проте тут є свої «але». Думку усіх-усіх не врахувати, у будь-якому випадку будуть ображені та непочуті. Та й чи буде врахована цього разу думка громади? У цьому дуже сумнівається колишній громадський діяч, а тепер керівник комісії Київради з питань культури і туризму Ігор Луценко. Він критикує діяльність КМДА та Київради радше не як народний депутат, а як громадський активіст, і каже, що жодних змін у роботі системи не побачив. Ігор наводить приклад: від очолюваної ним комісії була пропозиція відновити роботу спеціального органу Київради саме з питань перейменувань. Однак така ініціатива не знайшла підтримки у мера та його заступників.

«Апарат Кличка не зважатиме на громадськість. Обговорення буде відбуватися дуже активно, але немає для цього належної інституціональної рамки, — вважає Ігор Луценко. — Щоб проводити нормально експертну діяльність у питанні перейменувань, то треба створити чи відновити відповідну комісію, але вирішили таким чином попіаритись і віддати шану героям. Наша комісія може засідати, виносити якісь рішення, але ми не є органом, який впливає на політику мера. Усі наші ініціативи в’язнуть у апараті Кличка. Я робив звернення від нашої комісії, разом з «ударівцями», яким чином захищати наші пам’ятки, і природні об’єкти зокрема. Пропонується, щоб перед видачею містобудівних умов на певний об’єкт, цей проект проходив обговорення. Це дозволить хоча би оприлюднювати рішення Департаменту архітектури і містобудування, бо зараз вони видаються закрито від громади. Але тут глухо. У мене немає ілюзій, що у нас є можливості щось робити».

Та якби рішення про зміну назви Інститутської було прийняте без громади, то це теж не минулося без обурення та критики. І де межа компромісу? Експерти ж знову наголошують, що зарано займатися такими символічними речами, у той час, як учасники Майдану вважають, що не всі вимоги виконані, а родинам загиблих тяжко визначитись, чи хочуть вони мати у центрі Києві вулицю, названу на честь їхніх рідних. І, напевно, зараз їм потрібна підтримка іншого плану.