Чи є в Україні люди головною цінністю?

Ще 100 років тому демографічні процеси привертали увагу лише спеціалістів, однак зараз статистичні дані, які стосуються демографічної ситуації на планеті — у центрі уваги і міжнародних організацій, і урядів країн, і широких кіл громадськості. ХХ століття стало століттям стрімкого зниження смертності і збільшення тривалості життя в усьому світі, що стало причиною швидкого зростання чисельності населення, а у другій половині ХХ століття це зростання, за словами експертів, набуло «лавиноподібного характеру». Так, населення Земної кулі за 121 рік зросло з 1 до 2 мільярдів (цього рівня було досягнуто у 1926 році), на наступний мільярд пішло 34 роки, четвертий мільярд додався за 14 років, п’ятий — за 13 років, а зростання з 5 до 6 мільярдів відбулось за 12 років і завершилось у 1999-му. Максимальні темпи зростання чисельності населення спостерігались у 60-тих роках, однак в останні три десятиліття ХХ століття вони уповільнились, хоча й залишались дуже високими. За останні роки в Україні теж покращилася демографічна ситуація: підвищилася народжуваність та, хоч і повільно, почала знижуватися смертність. Детальніше про всі процеси, а також про Всеукраїнський перепис населення, який відбудеться наступного року, «Дню» розповіла заступник голови Державного комітету статистики України Наталія ВЛАСЕНКО.

— Наталіє Степанівно, під час цьогорічного відзначення Всесвітнього дня народонаселення було оголошено, що в жовтні цього року кількість людей у світі перевищить 7 мільярдів. Тобто темпи зростання населення прискорюються. Якими є основні причини такого пришвидшення?

— На думку експертів, темпи зростання в першій половині ХХІ століття будуть нижчими, ніж у другій половині ХХ. Однак за останніми варіантами прогнозів ООН, це уповільнення буде не таким значним, як передбачалось раніше. Проте всі прогнози такі: у середині ХХІ століття на Землі буде жити у 5—7 разів більше людей, ніж на початку ХХ століття. Зростання чисельності населення відбувається за рахунок країн, що розвиваються. Ситуація значною мірою залежить від тенденцій у найбільших азіатських країнах — Китаї, Індії, Індонезії, Пакистані, Бангладеш. Швидко зростає населення в найменш розвинених країнах світу — Афганістані, Буркіна-Фасо, Бурунді, Гвінеї-Бісау, Конго, Малі, Нігерії та інших. Народжуваність — визначальний фактор, який впливає на зміну чисельності населення в сучасному світі. Найбільш високий рівень коефіцієнтів народжуваності спостерігається у країнах Азії та Центральної Африки. Однак для світу в цілому характерна тенденція зниження народжуваності. Загальні коефіцієнти народжуваності знизились з 37,5% в 1950 — 1955 роках до 22,1% у 2000 — 2005 роках і, за прогнозом, — до 13,8% у 2045 — 2050 роках. Як повідомляють експерти ООН, незважаючи на зниження рівня народжуваності, щорічний приріст населення Землі буде складати приблизно 34 мільйони й до середини ХХІ століття чисельність населення Землі сягне максимуму — 9,3 мільярда і стабілізується приблизно на цьому рівні.

— В Україні — демографічна криза. Яких кроки необхідно зробити, щоб покращити ситуацію?

— Демографічна ситуація в сучасній Україні залишається складною. Депопуляція (тобто процес зменшення чисельності населення внаслідок перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності) супроводжується погіршенням здоров’я та життєздатності населення. Саме тому демографи визначають ситуацію як демографічну кризу... Поступовий вихід з демографічної кризи можливий лише в умовах соціально-економічної стабілізації, при створенні соціально орієнтованої економічно ефективної держави, яка може забезпечити сучасні умови відтворення населення України. Разом з тим, складна демографічна ситуація вимагає формування активної демографічної політики, під якою слід розуміти «єдність скоординованих дій, спрямованих на забезпечення демографічного благополуччя країни», посилення демографічної орієнтованості всіх напрямів соціально-економічної політики. Головною передумовою змін на краще є широке усвідомлення того, що люди є найціннішим скарбом країни.

— У будь-якому процесі, і демографічному також, є свої негативні й позитивні риси. Чи є щось позитивне у демографічній ситуації в Україні?

— Спостерігаються певні позитивні тенденції, які дають надію на її поступове покращення. Починаючи з 2002 року, в Україні спостерігається тенденція до зростання рівня народжуваності. Сумарний коефіцієнт народжуваності у 2010 році дорівнював 1,44, а це середньоєвропейський рівень. Цей показник нижчий у більшості країн Південної Європи, а також у Німеччині, Польщі. Останні роки спостерігається позитивна тенденція до зниження рівня смертності населення, особливо «вдалим» був 2009 рік: середня тривалість життя чоловіків в Україні зросла на два роки за рахунок зменшення смертності від серцево-судинних захворювань і зовнішніх дій.

— Які основні демографічні зміни відбулися минулого року?

— У 2010 році продовжився процес скорочення чисельності населення України, хоча темпи цього скорочення поступово уповільнюються. На 01.01.2011 року чисельність населення країни дорівнювала 45598,2 тис. осіб, тобто за 2010 рік населення зменшилось на 184,4 тис. осіб (за 2009 рік — на 194,2 тис.). На 200,5 тис. населення зменшилось за рахунок депопуляції (перевищення кількості померлих над кількістю народжених), однак за рахунок позитивного сальдо міграції зросло на 16,1 тис. осіб. В Україні у 2010 році народилось 497,7 тис. дітей: це на 112,6 тис. більше, ніж у 2000 році, однак на 159,5 тис. менше, ніж у 1990 році. У порівнянні з 2009 роком кількість новонароджених зменшилась на 14,8 тис. Сумарний коефіцієнт народжуваності у 2010 році дорівнював 1,44, у тому числі у містах — 1,29, у сільській місцевості — 1,77. Що ж до смертності, то загальний коефіцієнт смертності у 2010 році дорівнював 15,2% проти 15,3% 2009 року, тобто продовжується зниження рівня смертності, хоча і дуже повільно.

— Чи вплинули дотації при народженні дітей позитивно на демографічну ситуацію?

— Ці дотації досягли основної мети — покращення матеріального становища сімей з дітьми та умов утримання й виховання дітей. Щодо кількості народжень, то певний вплив є, однак ці дотації — лише один із факторів, який сприяв підвищенню рівня народжуваності, а саме: покращилась вікова структура жінок репродуктивного віку, сім’ї реалізують народження, відкладені через економічну кризу 1990-х років, населення все краще адаптується до ринкових умов існування.

— Сьогодні в державі почали обговорювати перепис населення, який призначено на наступний рік. Чи визначено вже дату? Скільки перепис коштуватиме державі?

— Традиційно він відбувається в періоди найменшої мобільності населення, це кінець осені — початок весни. Щодо конкретної дати перепису, то вона буде визначена відповідним рішенням уряду. Фінансове забезпечення перепису є однією з визначальних передумов його якісного та своєчасного проведення. Сьогодні важко назвати точну цифру, але, за деякими оцінками, вона становитиме приблизно 1,5 долара США в розрахунку на одного громадянина. Для порівняння наведу приклад по країнах, які вже провели переписи населення: Румунія та Болгарія — в середньому від 1 до 1,5 долара США, Польща — 3, Росія — 4, Сполучені Штати — 22 долари. Щоб оцінити, багато це чи мало порівняно з іншими країнами, треба врахувати, що у світовій практиці існує загальновизнаний мінімальний норматив витрат на перепис, який, за даними ООН, становить 1 долар США на душу населення.

Щодо ефективності інвестицій для проведення перепису. Необхідність та важливість проведення перепису слід розглядати в наступних аспектах. Перепис населення — це історичний літопис, який необхідно писати для майбутніх поколінь. Адже ми сьогодні повертаємося до даних попередніх переписів, наприклад 1897 або 1926 року, щоб знати, як змінилися структурні характеристики суспільства, кількісні та якісні показники, які характеризують населення країни. Сьогодні базою поточних розрахунків (оцінок) є дані перепису 2001 року. Ураховуючи принципові зміни, що відбулися за 10 років, ця інформація, безумовно, потребує уточнення. Отримання ж інформації по кожній територіальній одиниці (місту, селу, селищу) при чинному порядку поточного обліку та реєстрації населення практично неможливо.

Крім того, проведенню пенсійної реформи сприяла б оновлена інформація щодо соціального становища окремих категорій населення. Застаріла поточна інформація щодо освітнього рівня населення не дає можливості реально оцінити ситуацію в цьому напрямку. А перепис населення також дасть можливість отримати базову інформацію для реформи в галузі освіти. Я вже не кажу про необхідність отримання оновленої інформації для майбутньої адміністративно-територіальної реформи. Результати пробного перепису населення, проведеного Держкомстатом у грудні минулого року, показали всі труднощі та недоліки обліку населення.

Вирішувати проблеми міграційної політики, знову ж таки, важко без інформації про обсяги трудової міграції. Програмою пробного та майбутнього Всеукраїнського перепису передбачений блок запитань для отримання цієї інформації. А мовні та національні питання, які періодично, як хвиля, піднімаються у суспільстві?.. Тільки з даних перепису населення ми зможемо отримати реальну інформацію для прийняття рішень. Тобто перепис населення — це джерело інформаційного забезпечення прогнозування та управління соціально-економічним розвитком, реалізації бюджетного процесу, проведення реформ, здійснення демографічної політики, регулювання міграційних процесів тощо.

— Які організації здійснюють підтримку?

— Необхідність проведення перепису не ставиться під сумнів, але три великі події наступного року (Євро-2012, парламентські вибори та перепис населення) дійсно буде дуже важко профінансувати в повному обсязі. Тому ми звернулися до Фонду народонаселення ООН (UNFPA) в Україні по допомогу та дістали підтримку. У цьому році реалізується проект «Підвищення доступності та якості даних про народонаселення в Україні», що фінансується Фондом народонаселення ООН (UNFPA). Проектом також передбачені інші заходи, які допоможуть організувати та провести перепис у відповідності до найсучасніших міжнародних стандартів. Співробітництво з UNFPA в цьому напрямку заплановано щонайменше на період до 2014 року, коли дані перепису будуть оброблятись та публічно розповсюджуватись.

— Як триває підготовка? Чи будуть використані інноваційні технології?

— Якісному проведенню перепису населення сприяє своєчасне виконання підготовчих робіт, які регламентуються відповідними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Держстату, а також місцевих органів самоврядування. Для цього пробний перепис населення провели у Дергачівському районі Харківської області. Вибір району ѓрунтувався на тому, що, згідно з організаційно-методологічними основами перепису населення, пробний перепис має відбуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, яка структурою населення та типами поселень найбільш наближена до структури країни в цілому. Дергачівський район є одним із районів, що відповідає цим критеріям. Загалом ми задоволені цим експериментом. Пробний перепис — це, так би мовити, репетиція загальнонаціонального перепису, його матеріали є базою для подальших підготовчих робіт. У ході пробного перепису апробовано проект програми перепису населення, форми переписної документації, перевірено прийнятність інструктивно-методичних матеріалів щодо їхнього заповнення. Було протестовано правильність формулювання питань, чіткість методологічних визначень, дизайн бланків і готовність респондентів відповідати на запитання програми перепису. Важливим аспектом було також забезпечення точності обліку.

— Як буде гарантована безпека при зборі інформації?

— Слід підкреслити, що, за досвідом попереднього перепису населення, під час проведення майбутнього перепису населення та оброблення його матеріалів будуть вживатися профілактичні заходи, відповідно до затвердженого МВС і Державною службою статистики Плану узгоджених дій. Будуть прийняті запобіжні заходи, щоб не сталося випадків використання перепису в кримінальних цілях, таких як проникнення в помешкання громадян під виглядом переписного персоналу, проникнення до переписних приміщень, викрадення переписних матеріалів тощо. Велика увага приділяється збереженню конфіденційності отриманої від респондентів інформації. Виходячи зі складності програми перепису, добір кадрів для перепису проводиться ретельно й надзвичайно вимогливо. Слід відзначити, що тимчасовий переписний персонал — це не штатні працівники органів державної статистики і, тим більше, не державні службовці. Тому контроль за їхньою роботою здійснюється щоденно, практично постійно. У разі порушення обліковцем установлених правил проведення опитування або порядку використання отриманої в процесі перепису населення інформації — такий працівник буде негайно відсторонений від роботи.