Чинник ризику або панацея?

Iдею так званої замісної терапії в Україні завжди сприймали з побоюванням. Насамперед, відлякував сам її принцип — лікувати наркоманію наркотиком. Як стверджують багато лікарів, по суті, це означає, що ми визнаємо свою безпорадність. Не переконував навіть досвід Заходу і ті 200 тисяч американців і 400 тисяч європейців, які сьогодні є «клієнтами» замісної терапії. І ось нарешті наважилися. Миколаїв став третім містом в Україні (раніше сказали своє «так» Київ і Херсон), де за грантової підтримки реалізується «замісний» проект. Місцеві наркодиспансери вже добрали 25 осіб — споживачів наркотиков-опіатів. І, як планують, найближчим часом вони почнуть приймати таблетки бупренорфіну, який, за твердженнями ініціаторів програми, цілком блокує дію нелегальних наркотиків.

Аргументи прихильників замісної терапії виглядають переконливо. Особливо, якщо врахувати, що щорічно кількість ВІЧ-інфікованих українців збільшується на 11 тисяч. На думку експертів, ще трохи — і СНІД стане найбільш серйозною загрозою вітчизняній економіці. Адже витрати на лікування ВІЧ (антиретровірусна терапія) покладено на плечі держави, а крім того, 90% тих, хто живе з вірусом імунодефіциту, — працездатного віку. У той же час замісна терапія спроможна зупинити поширення епідемії. Наркоман отримуватиме свою дозу в стерильних умовах лікарні. А значить, він вже не ризикує заразитися ВІЧ (або заразити іншого) ін'єкційним шляхом.

Більше того, на думку менеджера медичних програм міжнародного фонду «Відродження» Дениса Полтавця, замісна терапія в змозі вплинути на наркоринок, який стрімко розростається. Його обсяг, за оцінками СБУ, становить сьогодні 500 мільйонів доларів на рік. А прибуток від торгівлі й дистриб'юції — 300—600%. Якщо уявити, що клієнти наркодилерів отримуватимуть наркотик у медичних установах, оборот «чорного» ринку зменшиться. Вже не кажучи про правопорушення, на які йдуть наркомани, щоб роздобути гроші. Для довідки: щорічно в стані наркотичного сп'яніння скоюють від 10 до 18 тисяч злочинів. По суті, це кожний сьомий зафіксований незаконний вчинок.

Інакше кажучи, лобісти замісної терапії не плекають ілюзій. На їхню думку, мета метадонових і бупренорфінових програм насамперед — у зниженні шкоди та економії бюджетних коштів. Скажімо, річне лікування одного пацієнта метадоном обходиться в 2,5 долара. У той же час витрати на судочинство й збитки від незайнятості наркомана можуть «потягнути» на 40 тисяч доларів. У результаті кожний вкладений в ці програми долар економить чотири-сім.

Однак не все так просто. Як признався заступник головного лікаря Миколаївського наркодиспансера Микола Іванов, рекомендації щодо застосування бупренорфіну ніхто так і не отримав. Щодо метадону, то у лікарів досі виникають сумніви, чи зареєстровано в Україні цей препарат. Не дуже вітає замісну терапію і Міністерство охорони здоров'я. Як нещодавно заявив вже екс-міністр Микола Поліщук, «наше суспільство морально не готове до таких програм». І, на його думку, впровадження замісної терапії зовсім не дає гарантії, що медики припинять приторговувати наркотичними препаратами.

Справді, — і це далеко не секрет — сьогодні деякі лікарі у такий спосіб заробляють собі на життя. А замісна терапія може тільки допомогти їм вести «бізнес». До речі, у західних країнах, що активно впроваджують метадонові та бупренорфінові програми, саме так і трапилося. Принаймні, як заявив на одній з міжнародних конференцій шведський професор Т. Халберг, в Австралії, забезпечивши метадоном 20 героїнових наркоманів, фармацевт може заробити 40 тисяч доларів за рік. На його думку, за інформацією про замісну терапію стоїть величезна фінансова сила. А виробники метадону й бупринорфіну контролюють велику частину досліджень у цій сфері.

Проте суперечка про замісну терапію навряд чи найближчим часом стихне. Прихильників замісної терапії продовжують методично звинувачувати в пособництві фармацевтичним компаніям — виробникам метадону й бупренорфіну. А супротивників програм — у тісній співпраці з наркоділками. Так чи інакше, але бупренорфін, який сьогодні «пілотно» вживають вибрані пацієнти, — задоволення доволі дороге. На одного пацієнта на рік потрібно витратити 17 тисяч доларів. Якщо врахувати, що опіати в Україні вживає 200—300 тисяч осіб, стає очевидно: бюджет на себе таке навантаження не візьме. Нинішні проекти розраховано на три роки. Що буде далі? На це запитання ініціатори пілотних програм поки не мають відповіді.

ДОВІДКА «Дня»

Замісна терапія — вид лікування опіоїдної залежності, при якому використовують речовини, що впливають на мозок, як і героїн чи морфін. Це, на думку прихильників замісної терапії, дозволяє запобігти розвитку абстинентного синдрому та блокувати потяг до нелегальних наркотиків.