Дайте лосю спокій!

Узимку лосі ведуть більш-менш спокійне життя, щоб менше рухатися та по-максимуму зберігати тепло. А от майбутнє цих тварин є однією з топ-тем у медіа та соціальних мережах. Небачену раніше дискусію викликало рішення Окружного адміністративного суду Києва про скасування наказу Міністерства екології та природних ресурсів щодо включення лося в Червону книгу. На сайті суду така новина з’явилася 27 листопада.

Напередодні цей самий суд розглядався позов ТОВ «Метос», поданий спільно з Всеукраїнською мисливською спілкою, про виключення лося з червонокнижних видів (матеріал «Боротьба за лося», №216 «Дня» за 27 листопада). Така швидка реакція суду здивувала. Щоб винести рішення за один день, треба дуже постаратися. Отже, судді знехтували вагомістю Червоної книги як такої і дозволили елітарне вбивство.

Як з’ясувалося, судових справ за позовами мисливців є кілька. Згадана справа з оприлюдненим вердиктом розглядалася судом у порядку письмового провадження. А от позов, розгляд якого супроводжувався пікетами як зоозахисників, так і мисливців, триває в звичайному режимі, з заслуховуванням сторін процесу. Ця справа ще на розгляді, суд переніс засідання на 4 лютого, оскільки до процесу залучили третю сторону зоозахисників, екологів та мисливців.

Навіть оприлюднене рішення Окружного суду про викреслення лося з Червоної книги — ще не фінал. Доки триватиме розгляд апеляції, а в Міністерстві екології запевнили, що таку скаргу обов’язково підготують, крапку ставити зарано. Варто взяти паузу та оцінити ситуацію з холодним розумом, адже з лосем усе не так просто.

НІКОМУ ПРОВОДИТИ ОБЛІК

Чому мисливці так відстоюють збереження лося серед мисливських видів? По-перше, це елітне полювання. Кабан, качка чи заєць не приносять такої втіхи, як лось. Як розповідав «Дню» раніше зоолог Віталій ХАРЧЕНКО, колись мисливці були натуралістами. Якби й надалі полювання на диких тварин було в межах розумного, можливо, ситуація з лосем не вийшла б з-під контролю.

По-друге, мисливці стверджують, що внесення лося до Червоної книги не врятує популяцію, а навпаки поставить на ній хрест. Як приклад, наводять дані щодо зубра, який став червонокнижним видом 1980 року. На початку 1990-х у нас налічувалося 600 особин, стверджують мисливці, сьогодні — 200.

До речі, про статистику. Це ще один аргумент мисливців, чому не варто вносити лося до Червоної книги, бо точних даних, скільки в нас цих тварин, немає, ніхто таким обліком не займається, зробити це достовірно практично неможливо. Екологи пояснюють, що коли мисливські чи лісові господарства звітують про кількість диких тварин у своїх угіддях, а до цього їх зобов’язує законодавство, то, приміром, одну й ту саму особину лося можуть зафіксувати в різні проміжки часу три господарства, кожен напише в звіті цифру один, а сукупно йтиметься про трьох особин.

Саме точний облік тварин може бути підставою для занесення певного виду до Червоної книги. Мінекології нещодавно оголосило тендер на науково-дослідну роботу з «оцінки стану популяції лося європейського в Україні та розроблення рекомендацій щодо заходів його збереження та відтворення». Та як додають у міжнародній благодійній організації «Екологія — Право — Людина», щоб вивчити популяцію лося, треба задіяти одночасно близько десяти тисяч підготовлених фахівців. Де їх узяти? І якщо моніторити, то треба робити це щорічно, лише тоді в цьому буде сенс, додають природоохоронці.

«ВЕДЕННЯ ЧЕРВОНОЇ КНИГИ ПОСТУПОВО ВТРАЧАЄ СЕНС»

Якщо ж йдеться про внесення певного виду до Червоної книги, то це треба сприймати як сигнал для ретельного вивчення ситуації. «Лось — один з найбільших наземних ссавців нашої фауни, — повідомляє МБО «Екологія — Право — Людина». — Лося не включено в міжнародні охоронні переліки, що передбачають спільні дії держав із охорони цього виду. Він також не є рідкісним видом або таким, що зникає. Охорона лося в більшості країн забезпечується засобами менеджменту та контролю на етапі визначення лімітів на полювання.

Включення лося до Червоної книги стало першим політичним рішенням природоохоронного змісту за останні роки, що не ґрунтується на висновках науковців».

На думку екологів, лось повинен залишатися червонокнижним і мисливським видом одночасно, доки не запрацює анонсована Мінекології Державна інспекція з охорони довкілля України. Вона й перебере на себе функцію обліку лісового й мисливського господарства. Також нова інспекція має контролювати дотримання лімітів і правила полювання на лося, які Мінекології чітко встановлюватиме на основі наукових обґрунтувань.

«Ведення Червоної книги України поступово втрачає будь-який сенс. Якщо вид можна занести до неї через мітинги, а виключити судовим рішенням, науці там робити нічого. Тим паче, що й чиновникам, і природоохоронним активістам, і мисливцям наука до лампочки», — наголосив у соцмережах на важливості наукових досліджень Віталій ГРИЩЕНКО, заступник директора з наукової роботи Канівського природного заповідника.

НЕГУМАННИЙ БІЗНЕС

Доки такого наукового «діагнозу» не існує, варто запровадити мораторій на полювання на лося, радять екологи. Так зробили в Польщі 2001 року. Тепер лось тут у достатній кількості, мисливцям є на кого полювати, а природоохоронці не нарікають на зникнення виду.

«Про Європу і мисливство. Звірини усілякої, скажімо, в Чехії, до дідька. Мисливські товариства займаються тим, що відбраковують надлишок звірини. Тобто кожен мисливець отримує ліцензію й зобов’язаний відстріляти, умовно, десять кабанів на рік. Якщо він цього не зробить чи відстріляє більше, заберуть ліцензію та оштрафують. Але що найосновніше, це цілковита відсутність браконьєрства. Останнє — біда України, тому й немає ні лося, ні ведмедя, ні рисі, ні оленя, ні чогось іншого», — акцентує в «Фейсбук» науковий співробітник Галицького національного природного парку Андрій ЗАМОРОКА.

Як боротися з браконьєрами — окрема тема. Для когось полювання — це азарт, спортивний інтерес чи адреналін. Але це вбивство, якби його не тлумачили мисливці, додаючи, що полювання — це ще й галузь економіки. Якщо раніше людство відносно спокійно реагувало на світлини мисливців на тлі вбитих рисей чи ведмедів, то сьогодні це викликає осуд, зневагу та обурення. Світом шириться тенденція гуманного ставлення до тварин, причому до будь-яких, чи то домашніх котиків, чи то хижих вовків. 

Так, забороняти полювання ніхто не збирається. Це теж світова практика. Однак, чи може вбивство диких тварин бути бізнесом? Дехто з екологів каже, що найкращий вихід — дати лосю спокій. Та передусім слід змінити споживацьке ставлення до природи та абсолютно всіх її ресурсів. Бо коли екосистема дає збій, людина відчуває наслідки першою.