Дерева... за «свій рахунок»

У Дніпропетровську сталася надзвичайна подія — зрубали 200-річний дуб-велетень. Краєзнавці вважають, що це було найстаріше дерево в межах міста. «Дуб Попових», як називали його місцеві жителі, ріс на самому початку проспекту Воронцова, на лівому березі Дніпра. За словами очевидців, уночі дуб хтось підпалив, тому викликали пожежників. До ранку гігантське дерево загасили, а за годину його спиляли. На думку доцента Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, кандидата біологічних наук Вадима Манюка, дубу з Воронцовки було не менше двохсот років. Він міг бачити Тараса Шевченка і Олександра Пушкіна, інших відомих людей, які побували в дореволюційному Катеринославі. Біологи вважають, що дуб ріс ще в реліктових дніпровських плавнях, від яких сьогодні не залишилося і сліду. Місцеві жителі берегли його, як могли — дерево стояло посеред пішохідної доріжки на проспекті Воронцова. Кому потрібно було занапастити віковічний дуб — невідомо.  Екологи підозрюють комунальників, але, як кажуть, не спійманий — не злодій.

Вирубка дерев останніми роками набула в Дніпропетровську масштабів справжнього стихійного лиха. Як правило, дерева знищують забудовники або підприємці перед торговельними об’єктами, а також власники машин, щоб звільнити місце під паркування. Власті ситуацію практично не контролюють — навіть гірше, частенько пособляють статечним «замовникам». Тому навіть на центральному проспекті Дніпропетровська зелені насадження дуже порідшали, а на деяких вулицях не залишилося жодного дерева. На протести городян і екологів  чиновники не зважають. Городяни це знають, а тому починають діяти за власною ініціативою.

Так, відомий актор і керівник театру «Крик», лауреат Шевченківської премії Михайло Мельник нинішньої весни посадив у центрі міста, біля проїжджої частини, молодий дуб. Свою громадянську ініціативу він присвятив 25-річному ювілею театру. «Нехай глядачі черпають із моїх вистав духовну силу, а від дуба — матеріальну. Дуб — це українське дерево, воно таке ж стійке і міцне, як українці. Коли я приїжджаю в своє село, завжди дивлюся на старі дерева, гладжу їх рукою, вони стільки пам’ятають. Ось я і вирішив: посаджу біля театру дуб, він ростиме, коли нас вже не буде на світі, і довго даруватиме радість людям», — говорить Михайло. Молодий дубок він знайшов у лісі. Місце для посадки актор вибрав недалеко від входу в театр — напроти ресторану швидкого харчування. Там був порожній «квадрат» землі, на якому колись зростало дерево. «Але як тільки почав садити, з криком вискочила пані, розповідає Михайло. — Вона сказала, що заплатила за викорчовування пенька 800 гривень. Зійшлися на тому, що я компенсував їй половину суми і таки посадив дуб». Проте, пройшло зовсім трохи часу, як один із відвідувачів ресторану наїхав на дубок своєю машиною. «Прибігли студенти і говорять, що дерево пошкодили. Ми вийшли, поправили все, спробували обгородити. Хтось написав про це в соціальній мережі, і добрі люди привезли камені, обгородили дубок», — говорить актор. Щоб дуб піднявся, його доводиться поливати. Тепер за деревом спостерігають і глядачі театру.

Як з’ясувалося, дуб на вулиці Карла Лібкнехта — не єдиний саджанець Михайла Мельника. «Услід за ним, я посадив ще три дубки на бульварі проспекту Карла Маркса», — посміхається актор. Він розповідає, що дуже любить гуляти містом, особливо по набережній Дніпра — там добре думається. Під час таких прогулянок і «народилися» всі вистави Театру одного актора «Крик». «Коли б моя воля  — весь Дніпропетровськ засадив би деревами, адже у нас таке прекрасне місто», — говорить Михайло. Не так давно актор за власний рахунок купив чорну фарбу і разом з сином і студентами пофарбував на набережній декілька прольотів чавунних ґрат. У акції брали участь близько п’ятдесяти осіб. Крім того, М.Мельник засмучується, що за останні роки в Дніпропетровську майже не залишилося лавок, на яких раніше в тіні дерев сиділи люди. «Невже власті цього не бачать. Ось узяли б наші бізнесмени і подарували місту хоч би по одній лавці. Нехай люди радіють!» — мріє він.