Діти, могікани й вогненна вода
Спочатку — трохи науки. Не турбуйтеся, це зовсім не страшно і навіть не боляче.«Барбітурати — похідні барбітурової кислоти, велика група речовин, які пригнічують центральну нервову систему» (з медичного довідника). Не страшно, правда? «Дератизація — комплекс заходів, спрямованих на знищення гризунів» (від слова Rattus —пацюк, лат.). І не боляче. Ну а тепер, збагатившись новими знаннями, — до теми.
У вас немає відчуття, що наші діти опинились у ролі могікан, котрі вперше скуштували вогненної води? У мене — є. Цілковита ейфорія, відруб від життя й нуль імунітету до цієї отрути. Маю на увазі спрямований на них шквал спокус.
Хіба так було раніше? Вмикаєш телевізор — ХХV з'їзд КПРС на трьох каналах, а на четвертому — похмурий мужик погрожує кулаком: «Я тобі поклацаю!» Або огляд піонерської пісні: «Мы ленинцами стали. И каждый обещал для всех ребят примером быть, как Ленин завещал». Кому, правда, приклад подавати, коли довкола одні піонери? Дитина приходила додому, вмикала радіо, а там: «И Ленин такой молодой...» Він, природно, до батьків. А батьки, не будь дурними, підсовують чаду Джека Лондона, чи, навіть гірше, «Маленького принца». І дитина з безвиході починає знайомитися з класикою. У результаті — поголовна письменність, інтелігентність і бардівські пісні. Так розвинений соціалізм породжував у своїх надрах свого гробаря (не будемо називати імен).
А що тепер? Тільки поткнешся до телевізора — там дитина дивиться мультики. Цікаві, між іншим, мультики. «А-аа! Бах! Бум! Що ж нам робити з підлим Карамбою?! Придумав! Тягни сюди цю штуку! Ба-ба-ба-бах!! Урааа!!!» Вимагаю, аби телевізори продавалися в комплекті із затичками для вух і непрозорими окулярами! Карамба!
«Доню, я хочу подивитися свою улюблену передачу «Закон є закон». Ти ж знаєш, що я без неї жити не можу», — кажу ласкаво. «Ммм...». Пускаю в хід стрілецьку зброю: «Ти чому не вимила руки, коли прийшла зі школи, і не перевдяглася?! — «Ууу...». Пішла важка артилерія: «А коли ти збираєшся робити уроки? Не встигнеш — не підемо разом гуляти з собакою!» — «Тату, ну зараз...» Починаю килимові бомбардування: «Я тобі взагалі забороню дивитися телевізор у будень!» Маленьке чудовисько, насупившись і виблискуючи очима, відривається від екрана. До того, як почнеться чергова реклама чергової, абсолютно необхідної дітям жуйки. Поспішаю перемкнутися на «Закон є закон». Мені розповідають про права дітей... Ох, ну гаразд, гаразд... Нехай дитина має права. Нехай дивиться телевізор. Не так часто, як хоче, але частіше, ніж я дозволяю. Політика — це мистецтво можливого (Класика. Слід було б узяти в лапки, але я твердо вирішив не називати імен).
У кімнаті дочки тихо. Зовсім тихо. Потрібно піти подивитися, що вона там робить, і сказати, щоб негайно припинила. Оскільки я вже ухвалив рішення стосовно телевізора (див. вище), вимикаю «Закон...» із правами дитини та йду до своєї маленької.
Боже мій, вона розв'язує задачу з математики! Сонечко моє, кровиночкa моя... Навшпиньки віддаляюся. Чудова, добра, розумна дитина... І за що ж їй напасть така із рекламою турецької жуйки? Ухвалити б закон про охорону дітей від масованої реклами. Ні, серйозно. Позаяк вона зробить уроки, відіграє свої гамми, пройдеться зі мною, мамою та собакою й сяде читати. І, на жаль, не Джека Лондона, а журнал «СOOL». Є такий журнал для підлітків. Тираж — 180 тис. (!) примірників.
«Сool» — прохолодний, свіжий (англ.). Запам'ятаймо перше значення. І наперед перепрошую за безліч цитат, які я навіть не завжди можу коментувати.
Усі полюбляють тестуватися. Діти також. Отаке запитання: «Кожна нормальна людина має хобі. А якому захопленню віддаєш перевагу ти?» Варіанти відповідей: а) годинами сиджу перед комп'ютером, б) обожнюю тренажерні зали, в) танці на сніданок, обід і вечерю, ось і весь секрет. Або: «Твій колишній(ня) запросив(ла) тебе на свій день народження. Ти скористаєшся цією нагодою, аби поквитатися з ним (нею), і... а) у розпалі веселощів влаштуєш розбірки, б) привселюдно подаруєш красиво упакований презерватив, в) прийдеш зі своїм(єю) новим(ою). А ви що вибрали б?
Репортаж «Літаючі велосипеди». «Андрій раніше катався на роликах, досяг усього, чого бажав, а потім усе це йому набридло... Рік тому Андрій випадково побачив по телевізору крутого ВМХ-ера, котрий виконував подвійне сальто на своєму велосипеді... ВМХ — спорт досить дорогий: хороший спортивний велосипед для фрістайлу коштує не менше 500 — 600 доларів».
Рубрика «Школа кохання». Ведуть «аси сексу Віра Куликова й Андрій Воронін». Ну от, а обіцяв не називати імен... «Свою статеву мускулатуру необхідно підтримувати в формі шляхом спеціальних вправ...»
«Після глобального тріумфу «Титаніка» зніматися в новій ролі ох як важко! Зрозуміло, чому всі чекали на нову появу Леонардо Ді Капріо на екрані з хвилюванням і навіть легкою тривогою». Неправда. У мене тривога зовсім не легка.
Рубрика «СOOL — це моя мода». «Хтось з предків на повному серйозі думає, що твоє бажання купити модну сумку — це примха. Насправді модна сумка в житті тінейджера не менш важлива, ніж круті джинси». Оце, мабуть, правильно — «тінейджер». «Підліток» — це в Достоєвського.
Сool — це прохолодний. Отже, буде щось і гарячіше. Чекаємо-с.
Насправді все дуже просто. Виробникам жуйок, роликів, ВМХ-велосипедів, «Титаніків», людей у масках потрібен збут. Вони беруть мою (і вашу) дитину в ніжному віці у м'якенькі рукавички й ведуть життям. Усе починається з ляльки Барбі й закінчується «Людиною в масці». Головне — відключити людям мізки. Пригадайте вищезгадані тести. Вони залишають дитині вибір? Вони дають їй змогу відхилитися від запропонованої програми? Тираж 180 тисяч. Отак от! А ви кажете: «Огляд піонерської пісні...»
До речі, щодо ляльки Барбі. Дитина справді себе з нею ототожнює. Як, утім, і з багатьма іншими ляльками. Це нормально. І заколисує відповідно до своїх материнських інстинктів як звичайного пупсика. І саме в цьому поєднанні криється найцікавіше. Вона, дитина, возиться з нею, наче з дочкою, і створює їй красиве життя, яке хотіла б мати сама. А ляльці Барбі красиво жити не заборониш. Барбі — на пляжі, Барбі — у своїй спальні, Барбі зі своїм Барбосом (здається, його звуть Кен) — у розкішному авто, Барбі — супермодель... У медичному довіднику помилка. Барбітурати, обширна група речовин для пригнічення центральної нервової системи, походять зовсім не від барбітурової кислоти, а від ляльки Барбі.
Можливо, варто було б оголосити загальнонаціональну кампанію з дебарбізації дитячого населення (див. словник термінів на початку статті)? І не треба відразу починати зі щурячої отрути. А з чого-небудь м'якшого. Приміром, із законодавчого обмеження реклами, спрямованої на дітей і підлітків. Зрозумійте ж, у них ще просто немає до цієї отрути імунітету. Ми дуже довго жили в цілком іншому суспільстві. І я зовсім не стверджую, що те суспільство було кращим. Навпаки, я можу лише здригатися, згадуючи всі гримаси розвиненого соціалізму, а про лиховісніші часи годі й говорити. Проте ми щойно починаємо вчитися незалежно думати, відповідати за самих себе, а на дітей уже звалилася потужна машина продажу, орієнтована на значно сталіше суспільство. Наполягаю, що видимий нами шквал спокус, який обрушився на наших дітей, діє на них, як гіпнотик, наркотик, просто як вогненна вода урешті-решт. Що сталося з північноамериканськими індіанцями, коли їх залили незнаними раніше міцними напоями? Не пам'ятаєте? Ну то почитайте Джека Лондона.
№188 02.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
