До лікаря – десятки кілометрів

Лікарняна мережа на Донеччині скоротилася у чотири рази, на Луганщині — удвічі, тут заявляють громадські організації. Приміром, із 72 закладів первинної допомоги на Донеччині працює лише 35. Через військові дії кількість лікарів на Луганщині зменшилась усемеро, на Донеччині — учетверо. Деякі приватні клініки перебралися з окупованих міст у мирні області разом із персоналом, а подекуди і з обладнанням, а те, що залишилося, потерпає від обстрілів, руйнується, виходить з ладу. Тому виникла потреба у комплексній програмі надання медичних послуг для населення контрольованої частини Донбасу. Аналогічно до того, як переселенці вже давно просять уряд розробити довгостроковому стратегію підтримки внутрішньо переміщених осіб. За даними МОЗ, за час конфлікту до медзакладів звернулося 177 тисяч осіб зі сходу, а переселенців у нас понад мільйон, тобто для більшості людей медична допомога недоступна, зокрема для людей похилого віку, які не в змозі доїхати до лікаря, або для матусь із немовлятами.

«ДОСТАВКА ЛІКІВ  ІЗ КОЖНИМ ДНЕМ УСКЛАДНЮЄТЬСЯ»

 Поки є лише точкові досягнення у вирішенні проблеми: Міністерство соціальної політики започаткувало програму «Аптечка переселенця», щоб забезпечити людей мінімальною медичною підтримкою, Міністерство охорони здоров’я звітує, що вдається працевлаштувати лікарів-переселенців в інші регіони, СБУ нібито спростила правила перетину лінії розмежування між окупованою та контрольованою територіями. Однак держава не встигає реагувати своєчасно на нові виклики, навіть за потужної підтримки неурядових організацій. Це відзначають і в Міжнародній організації «Лікарі без кордонів». Її медичний координатор Нана Цанава розповідає, що зазвичай допомагали хворим на туберкульоз та ВІЛ/СНІД, але зараз включили новий напрям допомоги — екстрену.

 «Це допомога лікарням, первинна допомога, надання послуг населенню через мобільні клініки, а також адресна поміч. Коли з’являється проблема, ми допомагаємо ліками, діагностикою, проте доставка ліків із кожним днем ускладнюється. Нещодавно вступив у дію новий порядок перетину лінії розмежування, а у списку заборонених є лікарські засоби та вироби медичного призначення. Право людини на отримання меддопомоги таким чином нівелюється. Це загрожує інфекціями, епідеміями і збільшенням кількості жертв», — коментує Нана Цанава.

СКЛАДИ — БЕЗ  МЕДИКАМЕНТІВ

 Контролювати епідеміологічну ситуацію на Сході країни теж зараз непросто. По-перше, Державна санітарно-епідеміологічна служба зараз перебуває на етапі реформування, у чому деякі експерти вбачають її ліквідацію повністю. По-друге, частина працівників служби в Донецькій та Луганській областях залишилася на непідконтрольній території. І по-третє, фахівцям на сході бракує обладнання для моніторингу. Зокрема, як зазначив Роман Родина, радник голови ДСЕС з питань забезпечення санітарного благополуччя в зоні АТО, наразі фахівці не мають експрес-обладнання для контролю якості питної води. Про його закупівлю домовилися з ЮНІСЕФ. Але Роман Родина переконує, що епідситуація під контролем, СЕС вдається проводити моніторинг питної води, продуктів харчування та радіаційного фону.

 У Всеукраїнській мережі «ЛЖВ» стурбовані своєю бідою: препаратів антиретровірусної терапії для ВІЛ-хворих Донбасу залишилося лише на місяць. Навіть якщо знайти можливість закупити їх через міжнародні фонди, як доставити на неконтрольовані території? Загадка, яку без втручання держави не можуть вирішити. Ірина Агєєва, експерт «ЛЖВ», зазначає, що склади з ліками на контрольованій та окупованій територіях — на межі.

 «У нас є листи від пацієнтів виправних закладів. Там можна кричати «СОС», і яким чином доставити препарати, які знаходяться у Слов’янську, за сто кілометрів від Донецька, не знаємо, а є ще постанова уряду, що можна провозити за один раз лише п’ять упаковок ліків. Це повна блокада, — продовжує Агєєва. — За нашими даними, ВІЛ-пацієнти нікуди не емігрували, і найкраще забезпечити їх лікуванням там, бо для їхньої евакуації, ми підрахували, треба 200 тисяч доларів, а прохід однієї машини ліків на ту територію на певний час закриває проблему. Але наразі МОЗ не визначив, хто відповідає за ВІЛ-СНІД у тому регіоні, ніхто не формує попит на наступні тендери, але треба підтримати існуючу там медичну систему».

РЕМОНТ ЗА МІЖНАРОДНІ  ГРАНТИ

 Яким чином це зробити? Громадські експерти упевнені: це має обговорювати Мінсоцполітики та МОЗ спільно, залучаючи і фахівців від громадськості. Наразі міжнародні організації підключаються до допомоги. Так, щоби позбутися дефіциту антиретровірусних препаратів, ЮНІСЕФ домовився з Глобальним фондом із боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією про доставку необхідних ліків до України. Це буде допомога для восьми тисяч таких пацієнтів на один рік.

 У МОЗ спільно з ПРООН запустили проект із відновлення лікарень у звільнених містах. Правда, за міжнародні кошти. Керівник проекту щодо відновлення соціальних послуг у Донецькій та Луганській областях Юрій Савко наголосив, що вибрали шість лікарень та станцію переливання крові у Краматорську для відновлення роботи. «Уже закінчили підготовку проектної документації для Сєверодонецької лікарні, невдовзі буде тендер на капітальні відновлювальні роботи. Ми обираємо ті лікарні, які покривають великі потреби місцевих мешканців та близькі до скупчення переселенців. Ці проекти підтримує уряд Японії, крім того, уряд Японії виділив МОЗ два гранти на закупівлю обладнання, яким забезпечать ЦРЛ у Миколаївці біля Слов’янська (вона охоплює потреби 50 тисяч жителів району), плюс обладнання для операційної у Сєверодонецьку», — додав Савко.

 Однак це крапля в морі тих проблем, які породив військовий конфлікт на Донбасі. Не вирішується проблема із вакцинацією дітей на тій території, хоча затримки із закупівлею вакцин відчувають й інші регіони України — через несвоєчасні тендери. Експерти просять МОЗ переглянути резерви на складах із ліками, що існують у регіонах. Можливо, слід відмовитися від процедури тендерів для двох східних областей, а розробити урядову постанову для пришвидшення процедури забезпечення ліками цих непростих територій. Для лікарів, які все ж таки працюють під вибухами та обстрілами і рятують пацієнтів, розробити спеціальні тарифи праці. Це пропозиції, які обговорили громадські діячі між собою, — міністерствам планують надіслати резолюцію зі своїми вимогами. І чекають конкретних дій.