Добровольці медицини

«Життя коротке, наука обширна, досвід обманливий» — цей погляд Гіппократа на межі медицини як складної і часто трагічної професії настійно диктує, аби її, особливо у наш час навали старих недуг і нових хвороб, втілювали воістину сильні уми. У цьому сенсі лікування — високе інтелектуальне покликання, по суті, формула долі лікаря і його пацієнтів. Але ж такі особистості і схильності не виникають спонтанно, їх потрібно пестувати, підтримуючи кращих і розвиваючи всі душевні і професійні здібності. На жаль, коли посередність отримує диплом, шліфувати і перевиховувати її вже пізно. Якщо хочете, випадкові лікарі — біль суспільства. І навпаки, хороший лікар — його великий капітал. І ось на початку дев’яностих років у групи провідних учених Національного медичного університету імені О. Богомольця зміцнився задум створення принципово нової попередньої допрофесійної навчальної ланки для таких вимогливих цілей — Українського медичного ліцею. 1991 року він був реалізований. Пройшовши велику і фактично експериментальну інноваційну дорогу — від перших у СНД медичних класів у двох київських школах до нової навчальної структури при університеті, що не має аналогів, коли завершення середньої освіти органічно поєднується з прологом студентського ритму, ліцей виявився не марним подарунком для України.

ВИСОКІ ЦІЛІ

Ліцей усе частіше розглядають як один із акредитивів майбутнього. У чому ж уроки його двадцятирічного розвитку? Про все це ми розмовляємо з його директором, кандидатом фізико-математичних наук, доктором педагогічних наук, професором кафедри медичної і біологічної фізики університету Ярославом ЦЕХМІСТЕРОМ.

— Як безпосередня ланка Національного медичного університету, — говорить Ярослав Володимирович, — ліцей у принципово новій якості, з урахуванням попереднього досвіду, стартував 1996 року. Оригінальність проекту полягала в залученні до планової викладацької роботи з ліцеїстами провідних педагогів семи університетських кафедр, але в поєднанні з навчанням у спеціальних класах базової київської школи № 33. Ви запитаєте — що довелося зробити для втілення такого новаторського курсу? Ввести єдино прийнятний вектор — працювати не покладаючи рук. Навчальне навантаження бачилося вельми інтенсивним, і першопрохідці незвичайної освітньої системи, окрім школи, тепер займалися і на його кафедрах. І ось у цифрах і фактах зріз зробленого. У доросле життя введено понад 2100 вихованців ліцею, причому близько 1400 з них — вже лікарі різних спеціальностей: хірурги, педіатри, терапевти, акушери-гінекологи, неврологи, ендоскопісти, радіологи — вони втілюють в цілому всю палітру сучасної медицини. Головне, думається, полягає в тому, що це фахівці і вищої етичної проби, ніхто з колишніх ліцеїстів не залишив медицину. Хоча ніде правди діти, і це прагматична риса нашого часу, початкуючі лікарі не належать до процвітаючої в матеріальному відношенні еліти, хай елітою і є. У цій вірності, вихованій перш за все ліцеєм, відбиті кращі традиційні риси вітчизняної медицини в допомозі суспільству. Або така грань. 175 вихованців ліцею завдяки блискучим характеристикам поповнили кафедри і клініки університету, стали його новим педагогічним ресурсом. Понад 30 випускників ліцею — кандидати медичних наук, а 9 молодих учених успішно працюють над докторськими дисертаціями. Показовий і такий прорив: 42 випускники ліцею, отримавши відповідні сертифікати, серед провідних викладачів низки кафедр читають свої предмети мовою Ньютона і Шекспіра на всіх шести курсах англомовного відділення, по суті, маленького Гарварду нашого університету.

У чому ж природа успіхів? Пошуки ґрунтуються на атмосфері, стилі, високодуховному колегіальному кліматі Національного медичного університету імені О. Богомольця з його славною 170-річною історією. І важливо, що сьогодні досягнення ліцею — жива частина цієї історії і її кардинального оновлення. Воно сьогодні як ніколи відповідає серйозній Програмі реформ, висунутій Президентом України Віктором Федоровичем Януковичем на 2010—2017 роки — «Заможне суспільство, конкурентноздатна економіка, ефективна держава». Невід’ємна частина цих реформ — кадровий підйом у всіх сферах держави і суспільства, включаючи і медичні домінанти. Наше завдання — відповідати такому курсу, і наполеглива творча робота в даному імперативі дає свої певні результати. У 2008—2011 навчальних роках ліцей відмічений п’ятьома золотими медалями на міжнародних освітніх виставках в номінаціях «Профорієнтаційна робота серед молоді», «Інноваційний розвиток освіти і сучасні педагогічні технології», «Міжнародна співпраця в галузі освіти і науки» та інших напрямах. І тут не можна не сказати, що зміни пов’язані перш за все із зусиллями ректора університету, академіка НАМН України Віталія Федоровича Москаленко, керівника з колосальним новаторським досвідом. У нашому новому спільному курсі ліцей удосконалюється як оптимальна платформа допрофесійної освіти. Досить сказати, що за ініціативою Віталія Федоровича прийом до ліцею подвоєно, відкрито набір після восьмого класу, введено разом з іншими іноземними мовами вивчення китайської. Сьогодні конкурс до ліцею — 2,5—3 людини на місце.

ПЛЕЯДА ПЕДАГОГІВ У ОСОБАХ

— За цим доказовим остовом плідної лінії ліцею як інтелектуального передмостів’я університету постає вимоглива праця плеяди ентузіастів-педагогів. Отже, Ярославе Володимировичу, декілька слів про колег.

— Безумовно, це серцевина всього. Базову школу, сьогодні медичну гімназію №33, очолює обдарований педагог-новатор Валентина Леонідівна Бабенко. Зрозуміло, про цей колектив можна скласти свої повісті, але виділю хоча б деякі визначні риси. У цій школі на Володимирській немов би витає тиха пристрасть до глибокого вивчення національної культури, мови, літератури. Напрям курирує Надія Марківна Гаєвська, патріот українознавства, професор-лінгвіст університету імені Т.Г. Шевченка, і він став пріоритетним і в ліцеї. Ці канони, звернені до майбутнього лікаря як носія глибокої загальної культури, патріота своєї країни, гармонійно об’єднані і з медичною термінологією, погоджені і інтегровані зі спеціальними програмами, складеними для ліцею доцентом Людмилою Яківною Авраховою на керованій нею університетській кафедрі іноземних мов і професором Юрієм Вадимовичем Шаніним, і доцентом Оленою Григорівною Кисельовою на кафедрі латині. І ще декілька імен і напрямів в університетському блоці роботи з ліцеєм у віддзеркаленні часу. Це член-кореспондент НАПН України, професор Олександр Васильович Чалий, який читав лекції в Сорбонні, Соросівський професор Валентина Олександрівна Калібабчук, визначний дослідник, професор Олександр Вікторович Романенко, зі складеними цими високоосвіченими вченими програмами спеціально для курсу ліцею — з медичної і біологічної фізики, загальної і органічної хімії, біології.

Особливі деонтологічні вектори в концепції ліцею як важливій долікарській диспозиції відведені кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб, очолюваній членом-кореспондентом НАМН України, блискучим знавцем клініки внутрішніх хвороб, професором Василем Захаровичем Нетяженко. Інноваційна програма активного залучення ліцеїстів до основ практичної медицини, починаючи з основ догляду за хворими, яка складена і реалізовується ним, визнана кращою серед аналогічних проектів для подібних навчальних закладів СНД. Показово, що вихованці Василя Нетяженка в плані ліцею курирують тепер низку лікувальних установ у Києві, зокрема міський центр серця, дитячий кардіоцентр в лікарні «Охматдит», міський центр політравми, дитячу лікарню Шевченківського району, хоспіс міської онколікарні. Загалом у ліцеї працює значний загін викладачів, серед яких 57 педагогів університету (8 професорів, 42 доценти і старші викладачі, 7 кандидатів наук) і низка вчителів-методистів школи із залученням і провідних сил університету імені Т.Г. Шевченка. Створено цикл підручників і посібників у друкованому та електронному вигляді спеціально для ліцею. Це немовби нова філософія на основі єдиного науково-методичного комплексу. У стінах ліцею підготовлені докторські і кандидатські дисертації. Особливо хотілося б виділити глибокі наукові дослідження Руслани Іваненко і Лариси Переймибіди.

Духовне коріння

— Ганнина пустинь, хутір Мотронівка поблизу Борзни, де в гостях у чудового письменника і мислителя Пантелеймона Куліша неодноразово бував український геній фізики, попередник Рентгена у відкритті Х-променів Іван Пулюй. Мені відомо, що для університетського ліцею ці згадки наповнені особливим сенсом.

— Слова особливої вдячності хотілося б у зв’язку з цим висловити Героєві України Івану Степановичу Плющу, другу і заступникові ліцею, який відкрив нам своїм добрим серцем і талантом ці сторінки національної історії. Син Чернігівщини, він не залишився байдужим до прагнення ліцею патріотично розвиватися. За його підтримки ми стали часто бувати у Борзні, склалася дружба з місцевою гімназією. А Мотронівка і Ганнина пустинь (на ім’я дружини Пантелеймона Куліша поетеси Ганни Барвінок) стали для ліцеїстів святими місцями. Добродійний фонд імені П. Куліша, заснований і очолюваний Іваном Степановичем, виділяє щорічні стипендії для відмінників навчання — ліцеїстів і гімназистів Борзни. До речі, немало борзнянців — вихованців цієї гімназії — вчилися і вчаться в ліцеї, а потім і в університеті, обравши медицину. Мабуть, деякі з них складуть майбутній медичний образ сучасної Чернігівщини, що дала свого часу світу великих лікарів, наприклад Іллю Буяльського, попередника Миколи Пирогова. За сприяння Фонду імені П. Куліша ми видаємо історико-літературний щорічник, присвячений вивченню творчості відомого письменника — енциклопедиста, першого видавця перлин українського слова у Петербурзі. І це лише один із культурознавчих напрямів ліцею. Дослідження його вихованців про життя і творчість Володимира Винниченка були, наприклад, представлені у Спілці письменників України.

СЬОГОДЕННЯ, ЩО ДИВИТЬСЯ В МАЙБУТНЄ

— Минулого літа чотири групи ліцеїстів побували в «Артеку», але не як відпочиваючі, а як майбутні лікарі. У чому сенс цього кроку?

— Розумієте, ліцей, по суті, переживає друге народження, глибоко значимі повороти у своєму призначенні і розвитку, і це багато в чому прямо пов’язано з творчим кредо реформатора медичної освіти, академіка Віталія Федоровича Москаленка. Один із успішних міністрів охорони здоров’я України в період двохтисячних років, вихованець легендарного кардіолога, Героя України, академіка Любові Трохимівни Малої, лікар-інтерніст з різнобічним досвідом, він, очоливши у складний період університет, додав йому спектр абсолютно нових горизонтів. Перш за все, окреслені надійні перспективи подолання вікових викликів майбутніх десятиліть: значне посилення складу кафедр і клінік гідними молодими ученими, розширення міжнародної співпраці з провідними європейськими університетами. Це і є тактика кадрової і наукової безперервності в прогресі університету, і ліцею в новій системі відведено своє гідне місце. Якщо говорити про увагу до наукового зростання ліцею, дослідницькі роботи його вихованців, що об’єктивно оцінюються не лише його Опікунською радою на чолі з І. Плющем, але й Малою академією наук (президент НАН України Борис Євгенович Патон на її 55-річчі сказав, що без Малої академії не буде й Великої), входять як первинний науковий актив і в їхні майбутні студентські досьє. Один із доказових прикладів — успіхи Євгена Ярмолюка, нині аспіранта університетської кафедри нейрохірургії, студента-відмінника шостого курсу, голови студентського наукового товариства імені О.А. Кисіля Ігоря Свінціцького або, скажімо, Олександра Кобилінського, нині студента четвертого курсу, який і в ліцейські свої роки незмінно займав призові місця на різних міжнародних олімпіадах і конкурсах, а сьогодні настільки ж невтомний у науці на новому шляху. А сьогоднішні головні віхи — нові можливості наближення ліцеїстів до сучасної медицини у кращих клінічних установах Києва і не тільки. Ви згадали про «Артек». За ініціативою ректора університету укладено угоду про співпрацю з цим Міжнародним молодіжним об’єднанням, де ліцеїсти десятого-одинадцятого класів у форматі літньої школи медичної практики опановуватимуть елементи екомедицини, наочно пропагуючи основи здорового способу життя.

БАЛИ І ЖИТТЯ

— Вільнюс, Будапешт, Краків, Софіївка в Умані, Пироговська садиба Вишня під Вінницею — ось лише окремі пункти подорожей ліцеїстів. Все це ностальгічно згадується, коли відбуваються традиційні зустрічі випускників. Але в наше реалістичне століття безпосередня мета кожного ліцеїста — стати студентом. Чи не ускладнилися такі вирішальні моменти і мотивації сьогодні, коли все в такому просуванні зумовлюють бали незалежного оцінювання знань, а явні успіхи ліцеїстів, оригінальні розробки і публікації, їхня етична, культурологічна і деонтологічна своєрідність фактично не дуже-то враховуються?

— Рівень покликання, стійку любов до медицини не позначиш балами як такими. Але якщо говорити про наших випускників, у переважній більшості випадків подвижницькі роки навчання цілком виправдовують себе, не в останню чергу й у високих результатах незалежного державного тестування. Цьому служать і дух, і буква ліцею. Дозвольте повернутися до реальних фактів. Під час вступу 2011 року двоє ліцеїстів набрали 200 балів з біології, тридцять ліцеїстів — по 195—199 балів з основних предметів (українська мова, біологія і фізика), більше третини — 190 балів.

— Ті, хто обирають ліцей, а серед них традиційно немало дітей, які представляють медичні династії, прирікають себе на постійну нелегку працю, на книжкові, комп’ютерні, лікарняні пильнування, в будні і свята...

— Але ж це абсолютно свідомий вибір на основі і попередньої глибокої загальноосвітньої підготовки. Показово, що випускники ліцею не зраджують медицині, як я вже відзначав, жодного такого випадку не було! Університет підтримує Всеукраїнські предметні олімпіади серед школярів, і не в останню чергу з української мові і біології, засновані за ініціативою академіка В.Ф. Москаленко. Їх переможці — наш чималий резерв.

ЗВ’ЯЗОК ПОКОЛІНЬ

— Торкнемося, Ярославе Володимировичу, теми спадкоємності в ліцеї. Академік Микола Стражеско підхопив прапор великого терапевта Василя Образцова, а хірург Микола Волкович став одним із наступників основоположника цього напряму в Києві Володимира Караваєва. Чи є тут якась аналогія з біографіями ліцеїстів, які тільки починаються?

— Безумовно, є, хоча б тому, що серед педагогів, які викладають у ліцеї, 8 заслужених діячів науки і техніки і 5 лауреатів Державних премій України, 12 вчителів-методистів. Але і минувшина говорить з ліцеїстами. Символічні тут фігури основоположника хірургії серця в Україні Миколи Амосова і видатного нейрохірурга Андрія Ромоданова, ім’я якого носить наукове товариство ліцею. Ліцеїсти мали честь і унікальну можливість зустрічатися і спілкуватися з такими подвижниками науки і медицини як Герої України, академіки Борис Патон, Платон Костюк, Геннадій Книшов, Віктор Бар’яхтар, Олександр Шалімов, Олександр Возіанов, академіки Євген Гончарук, Сергій Комісаренко, Василь Кремень, Андрій Сердюк, Юрій Зозуля, Юрій Кундієв, Ісаак Трахтенберг, члени-кореспонденти НАМН України Василь Братусь, Олександр Яворовський, Катерина Амосова, Олександр Волосовець, Юрій Чайковський, Василь Бардов. Така естафета наукового патронування ліцею продовжується. З іншого боку, нове покоління безпосередньо вчиться у таких видатних учених-педагогів, як академіки Віталій Москаленко, Сергій Максименко, Володимир Широбоков, Віталій Майданник, Віталій Цимбалюк, Петро Фомін.

— Що ви відчуваєте, коли щороку вихованці ліцею в Національному палаці мистецтв «Україна» беруть участь у Посвяченні в студенти університету, а через шість років вони ж урочисто проголошують Присягу лікаря України?

— Перш за все, гордість за служіння університету і ліцею. У величезному залі я, звичайно ж, щоразу впізнаю наших випускників, радію їхньому успіху, їхньому вибору. Зрозуміло, в такій великій команді, що представляє всі регіони України, ліцеїсти — лише її невелика дещиця, адже в університеті зараз близько 14 тисяч студентів. Але двадцятиріччя розвитку ліцею підтвердило, наскільки важливе раннє подвижницьке опанування азбуки медицини як мистецтва любові до людини і наукового зростання в залученні до професіоналізму. Саме такі витоки цілеспрямовано закладаються в університеті і ліцеї. Важливо, що Український медичний ліцей справедливо розглядається як один із учасників нещодавно висунутої нової Національної освітньої стратегії. Досвід минулих років усе більше переконує: нова медицина і її первинний фундамент у вигляді її добровольців з ліцейської пори — нероздільні.