Донецьк — серед лідерів в Україні, який має кращі умови для людей із обмеженими можливостями

Ще кілька років тому для людей з обмеженими можливостями, молодих мам і літніх людей умови пересування містом були подібні до комп’ютерної гри в змійку — ходити потрібно тільки по певній траєкторії. Незважаючи на те, що на сьогоднішній день Донецьк ще не можна порівняти з будь-яким європейським містом, де доступність — поняття буденне, протягом цього року тут відбулися значні зміни. Примітно, що їх було зроблено з мінімальною затратністю.

«Найголовніше правило за яким ми працюємо — це доступна доступність. Ми завжди відстоювали те, щоб будь-які зміни були найменш витратними. Якщо можна обмежитися низьким бордюром, переходом із звуковим супроводом або «лежачим поліцейським», то це варто робити. На це потрібно не так вже й багато коштів», — розповідає Лариса САЄВИЧ, президент агентства з соціального партнерства в Україні.

«Нещодавно я приїхала зі всеукраїнської конференції, де розповідала про те, що змінилося в Донецьку за цей період. І повірте, нам є чим пишатися. Наприклад, в міській раді для вирішення завдання ми застосували мінімум технологій і засобів. Потрібно було зробити так, щоб люди з поганим зором могли правильно користуватися ліфтом. Завдання вирішилося просто — поряд із звичайними позначеннями було наклеєно спеціальну панель з опуклими цифрами. Такому рішенню аплодувала вся Україна. Крім того, ми активно співпрацювали з міською владою, і це дозволило нам втрутитися в будівництво залізничного вокзалу. В першу чергу, на вокзалі з’явилися тактильні доріжки перед переходами. Є пандуси тощо. Звичайно, все це має бути скрізь, по всьому місту. Адже це потрібно не лише візочникам або людям, які погано бачать. Увечері і вночі ми всі стаємо сліпими і всі не бачимо, яка перед нами дорога, бордюри тощо. Мами з візочками так само потребують допомоги, адже вони обмежені у своєму пересуванні», — говорить Лариса Саєвич.

Звісно, багато проектів було зроблено під чемпіонат Європи з футболу. Той же оновлений вокзал з’явився саме до ЧЄ, значні моніторинги проводилися саме до європейського чемпіонату для створення спеціальних мап. «День» писав про коментування футбольних матчів за спеціальною методикою для незрячих людей (див. № 105 від 20 червня 2012 року). Дівчата, що брали участь у програмі, могли б і далі продовжувати займатися цим. Але є кілька «але». Перше полягає в нерозумінні необхідності такого нововведення. Клуби не квапляться запроваджувати подібну практику. Незважаючи на те, що вся потрібна апаратура залишилася у власності стадіонів, їхні власники не вважають за потрібне коментувати матчі для незрячих людей. За словами Саєвич, вони ще не розуміють, що незрячі люди — такі ж футбольні вболівальники, які хочуть відчувати футбол повною мірою. Другий аспект — фінансовий. Паралельне коментування, сенс якого ще для багатьох незрозумілий, поки не входить до списку вакансій на стадіоні. Усвідомлення того, що світ може бути доступнішим для всіх, потрібно ще дуже багатьом.

Безліч моніторингів, які проводили активісти перед Євро, показали, що ресторатори, власники і проектувальники готелів дуже рідко замислюються над тим, що їхніми клієнтами можуть бути особливі люди. Наприклад, з великої кількості перевірених ресторанів тільки один з мережі Mc’Donalds відповідав вимогам. З готелів найбільш зручним виявився Donbass Palace. Подібні умови є і в новій Shakhtar Plaza.

Одним з хороших прикладів цього року можна назвати і відкриття Інватаксі — транспорту для візочників. Такі авто з’явилися в серпні за підтримки фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». Ще одна його приємна особливість у тому, що воно безкоштовне для такої категорії людей.

«Поки це тільки острівці, — говорить Саєвич, — важливо сполучати їх». У Москві під час акції «Доступне місто» публічні люди (журналісти, письменники, суспільні активісти) пересіли на візки, щоб спробувати, наскільки Москва пристосована до такого пересування. Враження активістів від акції були найрізноманітнішими, але головне: вони зрозуміли проблему цілої групи населення, а також те, які зміни слід зробити, щоб поліпшити місто. Не варто говорити про те, що донецька міська влада, народні депутати, дрібні чиновники, власники ресторанів, готелів, клубів, галерей тощо на один день мають пересісти зі своїх «порше», «мерседесів» і «лексусів» на інвалідні візки, щоб змінити своє ставлення до людей. Це швидше утопія. Але дуже важливо дивитися ширше і бачити світ довкола. Добре, що ситуація змінюється. Адже хочеться жити в місті, де є не тільки кращий стадіон, аквапарк тощо, місто має об’єктивно бути кращим для всіх.