Дружити містами

Окрім таких відомих структур міждержавної співпраці, як Європейський Союз, Світова організація торгівлі, НАТО, існує ще цілий ряд міжнародних об’єднань, членами яких вже є Україна. Або, як у даному випадку, — окремі регіони нашої країни. Йдеться про Асамблею європейських регіонів. Її генеральний секретар Клаус Кліпп нещодавно кілька днів перебував у Львові. Зустрівся з керівництвом області, спілкувався зі студентами Львівського національного університету, журналістами, спостерігав за змінами, які відбулися в Україні останнім часом. Основною метою його візиту було обговорення питання про розширення співробітництва між Асамблеєю та Львівським регіоном, ознайомлення зі станом адміністративно-територіальної реформи в Україні та подальше залучення українських регіонів до участі в програмах АЄР. Пан Клаус Кліпп поспілкувався, зокрема, і з кореспондентом «Дня», завдяки чому наші читачі зможуть більше дізнатися про Асамблею та перспективи, які відкриваються перед регіонами, коли вони стають її членами.

— Пане Кліпп, що це за організація — Асамблея європейських регіонів?

— Це — найбільша мережа міжрегіонального співробітництва в Європі, що існує вже 20 років. Нині асамблея представляє 13 міжрегіональних організацій і 250 регіонів із 30 країн. Це — демократичний форум, що поважає різноманітність регіонів Європи і перетворює цю розмаїтість у силу. Ми підтримуємо субсидіарність, регіональні демократичні структури й надаємо перевагу регіональному управлінню. Члени асамблеї обмінюються досвідом і ноу-хау, реалізовують спільні взаємовигідні проекти.

— Наскільки широко задіяна Україна в діяльності Асамблеї?

— Найпершою в асамблею вступила Одеська область, це був 1992 рік. Пізніше — Донецька та Львівська області — у 2000 році. Нещодавно до нас приєдналися ще Київська, Кіровоградська та Херсонська області. Треба визнати, Європа зацікавлена у співпраці з регіонами України. Яким ми бачимо це співробітництво? Діє декілька комітетів і різноманітних програм. Львівщина, зокрема, є учасником програми «Центуріо», яку фінансує ЄС. Полягає вона в обміні досвідом у галузях економічного розвитку, туризму та захисту довкілля. Львів у цьому сенсі співпрацює з Цюріхом. Експерти у галузі туризму мають проаналізувати реальний стан західноукраїнського міста та допомогти Львівщині стати повноправним учасником туристичної європейської мережі. Йдеться не лише про відпочинок, а й про весь спектр туризму.

Львів має великий потенціал. Це дуже гарне місто в центрі Європи, і воно може відіграти важливу роль у контексті євроінтеграції. Асамблея планує відстоювати інтереси Львівщини в питаннях розбудови транспортних коридорів, а саме — прискоренні рішень щодо збільшення інвестицій. Львів є частиною європейського транспортного коридору, і ми б хотіли, щоб цей коридор був добудований і розвивався. Ця проблема обговорюється протягом досить тривалого часу, але наразі далі обговорень справа не йшла. А для економічного розвитку регіону це дуже важливо.

Вагомим питанням для розвитку регіону є активізація роботи аеропорту у Львові. В Західній Європі зараз відбуваються великі зміни у авіаційній індустрії. З’являється чимало невеликих компаній, послуги яких коштують набагато дешевше ніж послуги компаній з відомими брендами. Особливість діяльності цих компаній у тому, що вони об’єднують саме регіони, і вам не потрібно літати через столиці, як зараз. Під час цього візиту я намагатимуся обговорити етапи конкретної співпраці.

— У яких ще програмах може взяти участь Україна?

— У «Євродісеї». Завдяки цій програмі 20000 молодих людей вже одержали професійні знання, досвід за кордоном, їм були надані робочі місця у партнерських регіонах. Молоді люди з України можуть поїхати для стажування в країни Європи і протягом шести місяців вдосконалити свої професійні знання, отримати колосальний поштовх для розвитку, самостійного прийняття рішень. А після стажування такі люди значно простіше і швидше знаходять роботу вдома.

— Чи змінилося за останній час ставлення до України з боку асоціації?

— Час до помаранчевої революції був позначений досить складними стосунками і гальмуванням багатьох процесів. Сьогодні нам працюється значно легше, з’явилося розуміння. Я думаю, що Львів відігравав значну роль у помаранчевій революції, і це є дуже важливим у ставленні до Львова і України загалом. Адже ми говоримо про демократичні перетворення, про підтримку основ для подальшого розвитку регіональної демократії.

Сьогодні нас цікавить реальна ситуація в Україні, питання адміністративно-територіальної реформи, підготовка до виборів. Думаю, що приїду до вас найближчим часом ще, адже в колі наших інтересів — і дуже важлива для розвитку України конституційна реформа.

— А що турбує асоціацію в країнах Європейського Союзу?

— Питання організації діяльності лікарень та соціальних послуг. Регіони самі є відповідальними за розвиток лікарень, за соціальну сферу. Це практика не всіх, але багатьох країн. Однак для всіх характерною є недостатність коштів, закладених у бюджеті. При цьому працівники лікарень повинні надавати послуги високої якості — загалом високою якістю мають позначатися всі соціальні послуги. Природно, що наше занепокоєння викликають і люди похилого віку, яких стає все більше. З одного боку люди тепер живуть загалом довше, а з іншого — їхня частка у суспільстві стає все більшою, адже чоловіки й жінки довший час відчувають в собі сили, бажання бути соціально активними. Наша реакція має проявлятися не лише у тому, що ми побудуємо більше притулків, інтернатів, будинків відпочинку для людей похилого віку, але й у наданні їм можливості зберегти соціальну активність, бути корисними суспільству. Можливо, потрібно переглянути концепцію розвитку суспільства. Я не вірю, що люди після 60—65-ти хочуть лише лежати на канапі і дивитися телевізор. Вони ще здорові, мають сили працювати. З огляду на це, Західна Європа має чого навчатися в України — приміром, як залучати до активного життя старше покоління і де взяти для цього гроші.

— Не від гарного життя наші старенькі змушені до глибокої старості тяжко працювати...

— Так, це проблема... Наразі ж я веду до того, що процес має бути не одностороннім. Регіони мають вчитися, обмінюватися один із одним досвідом та інформацією. Щоб наново не винаходити велосипед, а просуватися далі.