ДУМКИ

РОБОТОДАВЦІ

Начальник відділу організаційно-методичного забезпечення з надання соціальних послуг населенню і роботодавцям Державного центру зайнятості Віталій ПАНЧЕНКО :

— Треба створити механізм зі створення спільних дій Міністерства освіти і науки та Міністерства економіки. Цікавий досвід Німеччини, де навчальний заклад без зобов’язання реально працевлаштувати 70% своїх випускників не отримує від держави замовлення (тобто гроші) на підготовку фахівців. Якщо ж студент навчався за власні гроші, то і механізм пошуку випускником вищого навчального закладу робочого місця також має бути ринковим. Це означає, що доведеться доводити, що ти кращий у своїй сфері знань і вмінь. У нас є плани економічного розвитку країни. Тому, на мій погляд, прогнозувати потребу тих чи інших фахівців можна, але тільки в загальних рисах, оскільки ринкова економіка надто мінлива. Сьогодні випускники вищих навчальних закладів отримують непогані базові знання, не тільки вузькоспеціалізовані. Це дає можливість як підвищувати кваліфікацію, так і опановувати суміжні професії. Останнім часом усе частіше до нас в службу стали звертатися роботодавці з проханням підібрати їм потрібного фахівця. Так що не тільки люди шукають роботу, а й робочі місця «шукають» потрібних професіоналів.

СОЦІОЛОГИ

Заступник директора Інституту демографічних і соціальних досліджень, доктор економічних наук Елла ЛІБАНОВА :

— За 2004 рік рівень безробіття в Україні становив 8,6%, а серед молоді він удвічі вище — 16,7%. Ці цифри приблизно відповідають тому становищу, яке на сьогодні склалося у всіх європейських країнах. Рівень безробіття серед молоді вищий, аніж серед осіб середнього віку. Це закономірно, оскільки молоді люди ще недостатньо пристосовані до ринку праці з об’єктивних причин, їх не дуже хочуть брати через відсутність досвіду роботи, а ще тому, що молоді люди тільки шукають найкращого застосування своїм силам і можуть часто звільнятися з особистих причин. Так що складної ситуації з молодіжним безробіттям в Україні начебто й немає. Однак перепис населення 2001 року говорить про національну катастрофу, що наближається — питома вага молоді серед осіб із вищою освітою в Україні зменшується! Пояснення тільки одне — міграція тих, хто не знайшов на Батьківщині роботи, яка задовольняє їх вимогам. Добре, що ухвалений закон про перше робоче місце, який веде до того, що ті, хто навчався на державні кошти, зобов’язаний відпрацювати кілька років за місцем призначення. Однак погано, що таке робоче місце буде з надто низькою зарплатою, на якому ніхто не хоче працювати. Тому ще потрібно потурбуватися про те, щоб перше робоче місце передбачало високу зарплату, гарні умови праці та перспективу професійного росту. Тільки за таких умов воно стане привабливим для молодих.

Найбільш вразлива категорія на ринку праці — випускники школи, оскільки вони не володіють ще жодною професією. Тому в школах у старших класах потрібно вводити професійну підготовку, щоб випускники виходили в життя, отримавши якусь кваліфікацію. У нас сьогодні надто низький рівень охоплення молоді навчанням. У цьому плані ми програємо навіть румунам й албанцям.

У порівнянні з 1990 роком кількість випускників вузів збільшилася на 60%. Але — у 13 разів збільшилася кількість випускників юридичних вищих навчальних закладів, у 6 разів — за економічними спеціальностями, й лише на 8% збільшилося число випускників технологічних спеціальностей, саме тих, за ким впровадження інноваційних технологій. Сьогодні молоді та їх батькам важко втлумачити, що перспективи влаштуватися економістом або юристом надто малі, що не треба витрачати засоби та сили на отримання дипломів, якими ринок вже пересичений.

ПРОФСПІЛКИ

Керівник управління з питань захисту економічних інтересів Федерації профспілок України Сергій КОНДРЮК :

— У витратах на виробництво в середньому по Україні оплата праці становить 13%, а інші професійні витрати, не пов’язані з виробництвом — 18%, які можна скоротити. Якщо зменшити їх удвічі, то зарплату можна збільшити в півтора рази, причому не підвищуючи при цьому вартість самої продукції. Витрати на енергоносії в Україні вдвічі більші, ніж у Росії і в чотири рази більші, ніж у Польщі. Це величезний резерв для підвищення зарплат. Збільшення ж зарплат залучить молодь на вільні робочі місця. А оплата навіть некваліфікованої праці повинна перевищувати сьогодні тисячу гривень, якщо до прожиткового мінімуму ще додати кошти на утримання дітей. Якщо ми будуємо ринкову економіку, то регулювати її треба ринковими шляхами. Держава ж повинна допомагати ринковим регуляторам. Якщо людина буде знати, що є робота, де ринок не перенасичений і там хороша оплата, то вона перевчиться і нічого вручну не треба буде регулювати. Наша держава повинна прогнозувати попит на професії, як це робиться щорічно в Сполучених Штатах, причому обнародується прогноз і довгостроковий, і середньостроковий. Ці звіти готує аналог нашому міністерству праці.

МІНІСТЕРСТВО

Директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти й науки України Ярослав БОЛЮБАШ :

— У Європі люди з вищою освітою становлять 40—50% населення, в Японії — 80%, в Україні — 25%. Міністерство може вплинути на підготовку тих чи інших фахівців через оформлення держзамовлення, яке затверджується Кабінетом Міністрів. Ті, хто навчається за власні гроші, формують своїм попитом і ринок платних послуг, де зазвичай переважають модні спеціальності. На надання освітніх послуг навчальним закладам видаються міністерством дозволи. Однак критерії на отримання ліцензії передбачають в основному наявність нормальних умов для якісного навчання — навчальна площа, лабораторії, наповнення бібліотек, якість викладацького складу...

СТУДЕНТИ

Студенти виявляють цілковиту впевненість у завтрашньому дні. «Звісно, так», «ну, так» і просто «так!» — відповіли нашому кореспонденту на запитання про впевненість у власному працевлаштуванні студенти головного вузу країни КНУ ім. Т. Шевченка. Найбільш невпевнені додали до своєї позитивної відповіді «напевно» або «я думаю». «Усе залежить від талану, — розповідає студент юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка Дмитро Толкачов, — пощастить — знайдуть, не пощастить — не знайдуть. Тому кожен намагається почати шукати роботу раніше, щоб після закінчення університету вже було куди йти. З другого-третього курсу студенти вже починають працювати. Якщо виходить, звісно». Самі розумієте, що в такій складній трудовій ситуації вже не до навчання й сесій. «Не обов’язково, хто краще за всіх вчиться, той і на роботу краще за всіх влаштовується», — говорить Дмитро Толкачов. А от студент механічного факультету КНУ ім. Т. Шевченка Олександр, якого «День» зустрів, коли він грав у карти в парку Шевченка, впевнений, що прогульникам не стати майстрами своєї справи. Студентка четвертого курсу філософського факультету Ольга філософськи ж зауважила, що вчитися особливо активно варто на перших двох курсах, а далі треба серйозніше думати про роботу, ніж про навчання. У самої Ольги робота вже є, як і у більшості її друзів-однокурсників.