Душа та естетика металу

Парк кованих скульптур розташований у самому центрі Сімферополя. Тут завжди багатолюдно. Вдень тут відпочивають пенсіонери, увечері він повний молоді. Багато хто вже звик до того, що сквер став місцем постійної виставки кованих скульптур, які виготовляють для прикрашання Сімферополя члени Спілки майстрів ковальської справи Криму. Але ті, хто потрапляють у сквер уперше, бувають здивовані та вражені поетичністю і витонченістю кованих скульптур, встановлених у цьому парку по обидва боки алей. Днями сімферопольські ковалі влаштували міський фестиваль і продавали всім охочим свої витвори. Найбільшим попитом користувалися підкови на щастя всього за 30 гривень, а також металеві ковані троянди химерної форми. Розповідають, що один молодий чоловік випадково йшов через парк із букетом живих троянд, але раптом побачив ковані й завмер, вони виглядали поетичніше, ніж справжні, до того ж за все життя так і не зав’янули б у вазі. «Ідея створити парк кованих скульптур виникла 2005 року в мого батька Олега Криворученко — керівника Спілки ковалів Криму і коваля з тридцятирічним стажем, — розповідає син головного коваля і сам уже досвідчений коваль Олексій Криворученко. — Разом з іншими ковалями почали створювати скульптури, які встановлювали в парку на різні свята. Так у парку з’явилися казкові фігури, гармата, кована лавка. 2008 року подарували місту скульптуру «обручки» зі знаками зодіаку (автор Анатолій Ледньов) і стелу «Смарагдове місто» (автори брати Ігор та Володимир Ромащенки), інші скульптури. Для Криму ковальське мистецтво дуже природне. Тут під Алуштою навіть одна з гірських вершин має назву Демерджі, тобто Гора-Коваль. З ковальською майстерністю пов’язані багато історичних легенд.

В Олексія навіть одруження в липні 2007 року відбулося за ковальським обрядом. Приблизно через тиждень після того, як вони з дружиною розписалися, в Судаку проходив щорічний рицарський турнір «Генуезький шолом», де кримчани, як правило, проводять і фестиваль ковальського мистецтва «Спадкоємці Сварога». Багато ковалів з усієї Європи з’їжджаються на цей фестиваль. На Русі в старовину, коли в кожному селі був коваль, але ще не завжди був священик, саме коваль, як найсильніша людина, яка вміє приручати метал, і тому вважалася наближеною до Бога, проводив обряди вінчання. У Судаку їх одружував коваль з найбільшим стажем. Усі ковалі викували для нього з дружиною величезну підкову на щастя, а найстарший — наручники, якими він відразу ж і закував їхні руки. Тож день довелося ходити закованими, а потім коваль сам повинен був звільнитися, і тепер сім’я зберігає ці наручники поки цей талісман їхнього кохання повністю не заржавіє, як вимагає народне повір’я.

Навчатися ковальській справі в сім’ї Криворученків приїжджали майстри навіть з Фінляндії. А навесні 2007 року в Голландії проходив світовий ковальський фестиваль, в якому брали участь понад 300 ковалів із Канади, Ізраїлю, Австралії, США, багатьох країн Європи. Наприкінці фестивалю ковалі всього світу ухвалили рішення побудувати кований міст між Німеччиною і Голландією, і кожний з учасників фестивалю викував свою балясину — підпору для поручнів. Від України в фестивалі брали участь три ковалі — з Харкова, Чернігова та Олексій Криворученко з Сімферополя. Він викував хитромудру балясину складної форми з кримською символікою, яка, як і інші, була встановлена на своє місце і прикрасила міст німецько-голландської дружби...