«Дві Русі» — це чесний погляд в очі сусідові

Доброго дня, шановна Ларисо Олексіївно!

Ще раз хочу вам подякувати за надзвичайно цікаву розмову, що відбулася 29 січня, та чудовий подарунок — фотоальбом із найкращими роботами фотоконкурсів «Дня».

Окреме спасибі — за глибоке розуміння ролі історії у формуванні сучасного українського суспільства. Перечитую цими днями книгу «Дві Русі» з вашим автографом. Хоча більшість матеріалів мені вже знайомі за публікаціями у «Дні», їхня поява вже у систематизованому збірнику справляє не менш потужне враження. Ризикну припустити, що «Дві Русі» — можливо, єдиний результативний підсумок Року Росії в Україні, коли без помпезних заяв чи, навпаки, істеричних та апокаліптичних криків здійснено сміливу спробу чесно глянути в очі сусідові. Безперечно, книгу не сприймуть ультракрайні політики — як iз лівого, так і з правого таборів — оскільки вона ламає вже виплекані ними ідеологеми: «Навіки разом!» — та «Геть від Москви!» Проте для думаючого читача цей збірник є справжнім ковтком «чистої історії» без засмальцьованих кліше та міфологем.

В українсько-російських відносинах впродовж століть було багато сторінок — і чорних, і білих. І те, що автори книги не соромляться про це відкрито говорити, — обнадійливий прояв одужання України від «історичної амнезії». Дай Боже, щоб слідом за нашою країною цієї хвороби позбавилася і Росія. Саме тоді чесно дивитися в очі сусідові стане набагато легше.