«Динамо» вибуло з Ліги
Як уболівальник київського «Динамо», я завжди мав злегка зарозуміле та поблажливе ставлення до моїх «колег» із країн, де футбол не є «спортом номер один». Чи ментально, як у Литві, або ж у зв’язку з небажанням вкладати у футбол достатні кошти, як у сусідів-білорусів. Останні вісім років «Динамо» незмінно грало в Лізі чемпіонів. Ми оглушливо раділи його перемогам і важко переживали невдачі, але незмінно уболівали. Почуття шанувальників футбольних «карликів» мені були незнані, та й не дуже цікаві. Ну, звикли вони уболівати за «Мілан» або «Барселону», вибору в них немає! Тепер його немає й у нас. «Динамо» «влетіло» (0:1) клубу, навіть назви якого з першого разу не вимовиш. Чи то «Тун», чи то «Тюн». Нам це точно невідоме, оскільки раніше цей віце-чемпіон Швейцарії в Європі не грав. Але дуже вчасно потрапив на традиційний серпневий спад «динамівців». І виграв за сумою двох матчів. Минулого року через такий спад попрощався з клубом Олексій Михайличенко. Цього — якщо не розпрощається Леонід Буряк, то багато хто дуже здивується.
Узагалі дивним було саме призначення Леоніда Йосиповича стерновим найтитулованішого українського клубу. Звісно, всі ми пам’ятаємо, що керівництво «Динамо» на чолі з президентом дотримується думки, що головним тренером незмінно має бути людина, якій цей клуб не чужий. Тобто яка грала за «Динамо», та грала так, що подих перехоплювало. З цього погляду Буряк дуже навіть підходить. Кумир мільйонів. Ось лише на своєму останньому місці роботи Леонід Буряк, м’яко кажучи, не блищав. Повністю провалив відбір до Євро-2004. Його рішення щодо тактики, замін, складу були малозрозумілі звичайним уболівальникам. Чого тільки варта його знаменита фраза після нічиєї з вірменами, коли журналісти запитали: «Навіщо ви поміняли Зубова?» «Він не виконав установку», — отака була відповідь. (Геннадій Зубов у тому матчі забив гол і зробив результативну передачу).
Начебто логічна позиція керівництва відносно тренерів-вихованців чомусь у самих цих тренерів відгуку не знаходить. Невже вони забули, як самі «помирали» на футбольному полі за честь країни та клубу? Навіщо ставити нескінченних варягів в основний склад, якщо вони дозволяють собі не приїжджати до клубу вчасно після відпусток, не вчити мови країни, в якій грають? Чому в захисті «Динамо» повинен грати такий футболіст, як Родольфо, який якщо не забиває автоголів, то, «демонструючи техніку», з гри в гру робить такі обрізки, після яких легше забити, ніж схибити? А вихованці клубу, люди, для якого «Динамо» — це не тільки «місце роботи», а й частина менталітету, гріють лавку. Мілевський зіграв би навряд чи гірше за Чеснаускіса. Гірше просто складно. А Алієв зі своїм гарматним ударом перебуває в запасі під Чернатом, у якого хороший матч виходить рівно двічі на рік.
Усе-таки «зарозумілість і поблажливість» до інших уболівальників у нас однаково залишиться. У нас багато навколофутбольних новин. Ось нещодавно у чергового бразильця черговий «Мерседес» украли. А нам приємно. Що він у нього був. Не шкодують усе- таки в нас грошей для професіоналів. Тільки професіонали в нас чомусь більше про «Мерседеси» думають.
