Директор Хмельницької АЕС не бажає дурити уряд

— Я не бажаю дурити уряд, обіцяти те, що неможливо зробити. Наші атомники вже три місяці без зарплати. Немає зарплати, то, зрозуміло, немає і відрахувань до Пенсійного фонду. Станція — без «живих» грошей. Борг споживачів електроенергії вже перевищив 200 мільйонів гривень. Найсумлінніший споживач — пенсіонер. Розраховується акуратно за використаний енергоресурс. Можна тільки дивуватися, як це йому вдається. Але його пайка дуже незначна. Шалені гроші винні промисловці, бюджетна сфера.

— Отже, Миколо Петровичу, ви, не підписавши зобов’язання, висловили таким чином протест проти урядових витівок?

— Поділяю турботи урядовців про надходження податків, про зарплату і пенсії для людей. Із розумінням сприймаю старання прем’єра, спрямовані на подолання сумних тенденцій. Але... Якщо уряд забезпечить нормальне функціонування енергоринку, то ХАЕС серед недоїмників не буде. Ухвалені ж урядові рішення не дадуть бажаного ефекту, погіршать і без того кепську економічну ситуацію. Що для мене, директора, найважливіше? Заплатити за ремонт устаткування, себто забезпечити ядерну безпеку, чи заплатити податки? Звісно, що ядерна безпека передусім. Якби хоча б 15 відсотків розрахунків за електроенергію були «живими» грошима, можна було б працювати більш-менш нормально.

— У Переяславі-Хмельницькому вже побували?

— О тій порі, коли оголошували про великий збір недоїмників, я якраз перебував у відпустці. Вважаю, що директор має працювати на станції, в наметі нічого доброго не зробить. Он і профспілки не сидять склавши руки, вирішують, як найрезультативніше протестуватимуть проти боргів щодо зарплати атомникам. Ядерна реакція в руках голодного приборкувача — то дуже небезпечно...