Дискримінація «по-демократичному»

Кабінету міністрів наказано забезпечити в шестимісячний термін затвердження необхідних нормативно-правових актів. Виходячи з підготовленого проекту постанови, уряд передбачає в ній норму, яка суперечить статті 24 ухваленого закону й під час вступу в дію породить «пенсійний розкол» у середовищі вчених.

Згідно з цією статтею, пенсія науковому працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам — при наявності стажу роботи не менше як 25 років (з них не менше як 20 років стажу роботи науковим працівником), жінкам — не менше як 20 років (відповідно 15 років). Після виходу на пенсію вченого може бути прийнято на роботу до наукової організації за контрактом. Можливо, це запобігатиме масовим випадкам, коли вчені- пенсіонери змушені торгувати сигаретами на вулицях. Їхні знання використовуватимуться на благо вітчизни.

За розрахунком Кабміну, орієнтовна кількість докторів і кандидатів наук, яким призначатиметься «наукова» пенсія, на рік становить 19 тисяч чоловік, а додаткове навантаження на держбюджет — 60 млн. гривень на рік.

Примітно, що право на призначення пенсії згідно з законом поширюється на наукових працівників, які вийшли на пенсію до вступу його в дію. Тобто норма має зворотну силу і йдеться про перерахунок пенсій науковим працівникам, які вже пішли на «заслужений відпочинок». Він повинен початися з 22 червня 1999 року.

Закон запровадив й іншу безпрецедентну норму права. Під час переходу наукових працівників на державну службу стаж наукової або науково-педагогічної діяльності зараховується до стажу роботи державного службовця. І навпаки: стаж роботи на державній службі — до наукового стажу під час переходу державного службовця на посаду наукового працівника або викладача вузу. Причому без якихось умов і «термінів давності».

У проекті ж постанови Кабінету міністрів встановлюється норма, що суперечить статті 24 закону. Там записано: «До стажу роботи науковим працівником додається стаж роботи на державній службі за умови, що перехід державного службовця на посаду наукового працівника... відбувся після 01.01.1994 року». Хто ж «карається» урядом?

У більшості — це науково- педагогічний склад державних закладів післядипломної освіти. Сьогодні в Україні в системі підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації діють дев'ять вузів університетського рівня, 27 регіональних центрів і 46 галузевих закладів післядипломної освіти.

В основному на науково-педагогічну діяльність до 01.01.1994 року переходили висококваліфіковані фахівці міністерств і комітетів, які згодом отримали вчені звання. Після 01.01.1994 року такий перехід припинився, оскільки з цього часу набрав чинності Закон України «Про державну службу». Фахівцям міністерств не було сенсу втрачати пенсію державного службовця.

Зворотний же перехід — з науки до міністерств або комітетів (з метою отримати пенсію державного службовця) було перекрито. Головне управління державної служби при Кабміні суворо стежило за тим, щоб до апаратів міністерств не приймалися вчені-фахівці передпенсійного віку.

Звідки ж виник поріг, як ий, у разі затвердження його, розділить наукових працівників на пенсіонерів «до 01.01.1994 року» і після цієї дати з різницею пенсій у 6—8 разів?! Тут проглядає приховане й необгрунтоване прив'язування до Закону «Про державну службу», що набув чинності з 01.01.1994 року. У наочності нонсенс: державному службовцеві (чиновнику) незалежно від періоду переходу на цю службу зараховується весь стаж його колишньої роботи (в тому числі й у радянський період), а науковому працівнику — тільки за умови переходу його з державної служби після 01.01.1994 року. Інакше як дискримінацією такий підхід назвати не можна.

Очевидно, Кабмін, приймаючи таке рішення, прагне заощадити пенсійні кошти. Однак число наукових працівників, які дискримінуються проектом постанови Кабінету міністрів, у загальній кількості вчених невелике. Йдеться про принциповий підхід: закон дав право, а уряд збирається відмінити його. За такої ситуації не виключено звертання скривджених до суду.