Дитячі проблеми і дорослі рішення
До Харкова День захисту дітей уперше прийшов 1997 року. Почалося все з телемарафону «Захистимо дитинство», який було проведено з ініціативи Олександра Фельдмана — голови Харківського міського благодійного фонду «АВЕК», а тепер вже й народного депутата України. Телемарафон транслювався на всіх регіональних телеканалах і викликав чималий резонанс на Харківщині. Він багатьох переконав у тому, що про проблеми дітей мало говорити — їх треба вирішувати. Сам «АВЕК» відразу взявся за діло, почавши реалізацію великомасштабної програми «Захистимо дитинство», безпосередньо пов’язаної з розв’язанням проблем підростаючого покоління. За нею пішли «КАРДИС»(Каждый ребенок должен иметь семью), «Життя без наркотиків»…
З відкриттям програми «Захистимо дитинство» День захисту дітей отримав надійну «прописку» в Харкові. Почин фонду «АВЕК» було підтримано облдержадміністрацією та міською радою, що узаконило, якщо можна так висловитися, загальноміський статус дитячого свята. Згодом воно перетворилося на одну з найбільш яскравих харківських традицій, яку, як і День міста, шанують і маленькі, і дорослі харків’яни.
День захисту дітей в Харкові прийнято відзначати всім разом. На свято приходять багато тисяч городян «від малого до старого». Проте, як вважає Олександр Фельдман, головне в цьому святі — не кількість учасників, а той заряд радості, бадьорості та веселощів, який воно дає дітям. І все ж зазначимо, що цього року в святі взяли участь, за найскромнішими оцінками, близько 200 тисяч харків’ян. Воно проходило під девізом «Харків — місто щасливого дитинства». Різними розважальними заходами для дітлахів було охоплено практично всю центральну частину міста, але найбільша активність спостерігалася в місцях з романтичними назвами «Майдан казок», «Парк чудес», «Острів морозива». Кульмінацією свята став традиційний барвистий карнавальний хід за участю дитячих творчих колективів національно-культурних товариств, шкіл, центрів дитячої і юнацької творчості, юних спортсменів, скаутів, а також усіх, хто бажав, якщо вони заздалегідь потурбувалися про відповідне вбрання. Багатотисячний потік дітей галасливо й гамірно прокотився головною вулицею Харкова. А ще було багато цікавих вистав, конкурсів, вікторин, безкоштовні атракціони, безкоштовне морозиво. Мабуть, надовго запам’ятаються і дискотека для старшокласників «Проводжаємо навчальний рік разом!», що традиційно проходила на головному міському майдані, і, звичайно ж, грандіозний святковий феєрверк.
На жаль, навіть найрадісніші свята минають, і настають будні з їх несвятковими проблемами. День захисту дітей — свято для дітлахів, але для нас, дорослих, це ще й нагадування про те, що діти постійно потребують турботи й захисту.
— День захисту дітей — хороший привід для того, щоб задуматися: чи все ми робимо для розв’язання нинішніх проблем дитинства, — говорить Олександр Фельдман. — Адже діти — найнезахищеніша частина нашого суспільства, труднощі життя найбільш боляче відбиваються саме на них. Юні громадяни не можуть самі відстоювати свої права: виходити на мітинги, влаштовувати акції протесту, привертати увагу до своїх проблем. Буденним явищем стали нині безпритульність, бродяжництво, жебрацтво дітей. Більшість із знедолених дітей стають такими з вини дорослих. Діти з незаможних і неблагополучних родин все частіше залишаються сам на сам із кримінальними спокусами. Неважко передбачити, яке майбутнє чекає на націю, державу, де зростає число знедолених дітей…
Рівень добробуту суспільства визначається тим, наскільки комфортно почувають себе в ньому дві найбільш беззахисні й вразливі категорії громадян — старі та діти. На жаль, сьогоднішня наша дійсність не залишає ні найменшого сумніву з приводу цього рівня, але все ж таки хочеться сподіватися на краще, на те, що одного разу коли-небудь все краще дійсно діставатиметься тим, кому вже багато років це обіцяють....
— Біль дитини — біль усього суспільства, — підкреслює Олександр Фельдман. — Сьогодні держава, незважаючи на здійснювані зусилля, не може поки що кардинальним чином вирішити всі проблеми підростаючого покоління. А малі родинні бюджети не дають можливості більшості батьків як слід піклуватися про здоров’я, освіту та всебічний розвиток своїх дітей. Але доти, доки в нашій країні гасло «Все найкраще — дітям» не стало нормою життя, ми не маємо права заспокоюватися. Ми просто зобов’язані зробити все можливе, щоб захистити дитинство.
Ось уже понад п’ять років благодійний фонд «АВЕК» реалізує соціальні програми, більшість з яких пов’язано якраз із захистом дитинства. Більша частина коштів, що виділяються на добродійність (їх загальна сума вже перевищила 16 мільйонів гривень), витрачається на ці цілі. Фонд щомісяця надає матеріальну допомогу дитячим лікарням і міському перинатальному центрові, в яких перебувають маленькі діти, що залишилися без опіки батьків, а також інтернатам, дитячим будинкам, спецшколам, гімназії для сліпих, дітям-інвалідам, дітям із малозабезпечених родин. До речі, дітей-сиріт не залишили без уваги і 1 червня: у дитбудинки та інтернати було доставлене морозиво, а у дитячі лікарні — медикаменти, засоби догляду, дитяче харчування на загальну суму понад 100 тисяч гривень. А ще «АВЕК» підтримує дит я чу творчість, займається профілактикою вживання наркотиків та інших психоактивних речовин серед дітей шкільного віку, влаштовує масові акції для дітлахів, як, наприклад, найбільший у Європі дитячий футбольний «Турнір 1000 команд», чи те ж свято «Захистимо дитинство»... Тож про дітей у Харкові піклуються не лише у святкові дні.
— Ми розуміємо, що все це лише крапля добра в океані нинішніх проблем дитинства, — говорить Олександр Фельдман. — Подолати вал дитячих проблем і бід можна лише в тому випадкові, якщо взятися за них гуртом. Але, як кажуть, крапля камінь точить. Сьогодні ми подарували свято дітям, завтра допоможемо дитячій лікарні чи інтернатові, післязавтра проведемо ще один футбольний турнір для дітей. І якщо це допоможе хоча б одній дитині, значить, ми працюємо не даремно…
З цими словами важко не погодитися. Чи багато треба маленькій людині? Ласка, любов, увага і турбота. Ми в змозi все це дати дітям уже сьогодні. І якщо в нинішнього підростаючого покоління будуть щасливе дитинство і світла юність, то, значить, наша країна може розраховувати на блискуче майбутнє.
ДО РЕЧІ
Майже кожен п’ятий громадянин України — це дитина, у нашій країні їх нараховується близько 10 мільйонів. Охопити всіх необхідною увагою та захистити права дітей досить складно. Протягом минулого року зареєстровано понад тисячу випадків порушення майнових прав дітей. Особливої уваги вимагають, безумовно, ті, кому не пощастило зростати в оточенні батьківської турботи, — сиріт та соціальних сиріт в Україні нараховується близько ста трьох тисяч.
Матеріальну допомогу від держави в Україні отримують 800 тисяч сімей. Півтори тисячі позашкільних навчальних закладів займаються розвитком півтора мільйона дітей проводячи заняття у позанавчальний час у різних гуртках. Із 1 червня в Україні при загальноосвітніх школах почали функціонувати 5 тисяч денних таборів. Проте скільки б держава не приділяла уваги «дитячому» питанню, її уваги буде недостатньо. У всьому світі поширена практика надання благодійницької допомоги різним категоріям дітей, яка поступово приживається й у нас.
