Епоха Папи Франциска

Щоденно наш світ рухається новими траєкторіями думок, подій, рішень. Змінюються обставини, проте сталою залишається людина, потреба її внутрішнього духовного розвитку. Кілька тижнів тому після візиту до Південної Кореї Папа Франциск за традицією поспілкувався із журналістами на борту літака. Серед запитань, які ставили Понтифіку, було чимало таких, які порушували проблему війни, миру, переорієнтації політичної системи координат. Саме тоді Папа зробив заяву, яка шокувала світові медіа, — він не виключає можливості повторити вчинок Папи Бенедикта XVI через стан свого здоров’я. «Я намагаюся думати про свої гріхи та помилки, щоб не уявляти себе бозна-ким. Бо я знаю, що це триватиме недовго, 2—3 роки, а потім — до Дому Отця», — наголосив Папа Франциск.

ЦЕРКВА ДЛЯ БІДНИХ І ПАПА-ДИВАК

 11 лютого 2013 року Папа Бенедикт XVI зрікся Святого Престолу. Вибір Бенедикта XVI — перший за 600 останніх років папства. 1415 року подібно вчинив Папа Григорій ХІІ. Українські християнські нові медіа опублікували цю новину із офіційним зверненням Бенедикта XVI, у якому Папа посилається на поганий стан здоров’я, хворобливість, похилий вік, а відтак неспроможність провадити далі свою паству. Вже 13 березня скликаний Конклав обирав нового Верховного Архієрея. Ним став кардинал з Аргентини — Хорхе Марія Бергольйо. Тоді українські медіа прокоментували крок Папи Бенедикта XVI по-різному. Спеціалізовані християнські інтернет-ресурси публікували розмови з духовенством, у яких це рішення є кроком для оновлення Церкви і загалом для діалогу у світі. Світські медіа натомість сконцентрували увагу на скандальних сторонах Понтифікату, що, безумовно, виглядало на те, що Папа не може вирішити всіх проблем у Церкві, тому відмовляється від місії. Окрім того, у медіа ми побачили ще один феномен, а саме — тяжіння до містицизму. Зрештою, на щось подібне вже «хворів» світовий медіа-простір, коли у ньому невпинно розповсюджували новину про кінець світу. Отож українські журналісти разом із зарубіжними колегами шукали у зреченні Папи Бенедикта XVI певного пророцтва. Ми пригадуємо фото з блискавкою над Собором Святого Петра із соціальних мереж чи легенду про темношкірого Папу, з приходом якого відбудеться занепад життя Церкви. Тому 13 березня 2013 року ще один медіа-міф прикував мільйони поглядів до площі Святого Петра, де після появи білого диму перед «обличчям» світової громадськості з’являється невідомий для багатьох кардинал із Аргентини. Світ завмер в очікуванні. «Добрий вечір!» — цими словами розпочався Понтифікат Папи Франциска, головним гаслом якого є «Церква для бідних». І цю модель поведінки можна відслідкувати не лише на словах, а на конкретних вчинках. Ми пам’ятаємо, як у соціальних мережах з’явилися фото Папи, який їздить у метро та відмовляється від традиційних червоних черевиків. Також українські інтернет-ресурси тиражують фото про благословення Папою хлопця з особливими потребами, а християнські веб-ресурси поширювали фото зустрічі Папи Франциска із Константинопольським Патріархом Варфоломієм. Що, безумовно, було прецедентом за всю історію папських інавгурацій. А пізніше було чимало конфузів у щоденному протоколі життя Папи — відмова від охорони, замовлення сніданку власноруч, телефонні дзвінки з підтримкою, відвідини бідних, відкинених суспільством. Буквально через кілька місяців від початку Понтифікату Папа Франциск був у рейтингу сотні найвпливовіших людей світу.

«УКРАЇНСЬКИЙ» ПАПА

 Вже після свого обрання Папа Франциск став дуже близьким для українського релігійного середовища, особливо для спільноти Української греко-католицької церкви. Через коментарі Блаженнійшого Святослава про особисте знайомство з кардиналом Хорхе Марія Бергольйо журналісти висловили надію щодо можливості піднесення до Патріаршої гідності УГКЦ. Папа не залишився байдужим до останніх подій в Україні. Він неодноразово звертався до громадськості з приводу складної політичної ситуації. Напередодні трагічних подій на Майдані Папа Франциск помолився за мир у державі і випустив у небо голубів, а ще раніше, у листопаді, він схвально сприйняв боротьбу українських студентів за право жити у європейській країні. Фактично він був одним із перших прихильників Революції Гідності, у той час, коли ще світ висловлював свої помірковані позиції. Протягом останніх місяців Понтифік молиться за припинення війни на сході. Про це, зокрема, він сказав під час привітання українців із Днем Незалежності, назвавши нашу державу своєю «улюбленою землею».

 Я знаю, що чимало моїх друзів доволі скептично ставляться до вчинків Понтифіка — одні вважають його надмірним диваком, інші говорять про те, що насправді це все суцільний спеціально розроблений Ватиканом імідж. Проте для мене Папа Франциск назавжди залишиться зразком здорової моделі комунікації у Церкві, де увага насамперед до тих, які на маргінесах суспільства через матеріальний стан, до тих, які, зрештою, у перших століттях християнства були фундаментом цієї спільноти; адже пам’ятаємо, як жили перші християни, ким були Христові апостоли. Сучасний світ дещо змістив свої орієнтири. У ньому бідність асоціюється з упослідженням, ницістю, неможливістю реалізації. Дедалі більше ми думаємо, що саме так варто жити. Проте Папа пропонує жити за іншими моделями — він завжди відвідує найбідніші райони, щоб наголосити, що для нього не важливий матеріальний стан людини, більш цінним є внутрішній світ. Отож епоха Папи Франциска — це руйнування стереотипів і повернення до справжнього. Людство потребує переорієнтації у системі свого мислення особливо зараз, під час військових конфліктів на Близькому Сході, в Україні, на африканському континенті. Звичайно, заява Папи мене особисто дуже засмутила. Будемо сподіватися, що лідери інших християнських спільнот за прикладом Понтифіка також змінюватимуть вектори комунікації між Церквою та суспільством!