Геополітичний вектор і мова

Минулого тижня один з найкращих університетів України прийняв у своїх стінах потужну академічну спільноту держави, підбивши таким чином підсумки її річної науково-дослідної роботи. Одним з учасників Днів науки став давній друг та партнер НаУКМА Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), який днями відсвяткував 15 річчя діяльності. Його керівництво, зокрема, генеральний директор, професор кафедри соціології НаУКМА Володимир Паніотто та президент КМІС, професор кафедри соціології НаУКМА Валерій Харченко презентували деякі результати роботи інституту. Оскільки за всі роки діяльності КМІС виконав понад 500 проектів, то ознайомитись можна було лише з невеликою частиною досліджень.

Особливий інтерес викликає соціологічне дослідження «Зв’язки регіональних особливостей лінгво-етнічних структур та політичних орієнтацій населення України», автором і виконавцем якого є Валерій Хмелько. Воно цікаве тим, що зазначені проблеми і тенденції — залежність політичних симпатій українців (й національних меншин) від мови спілкування і національної ідентифікації — вивчалися в українському суспільстві протягом 13 років — з 1994 по 2007. Завдяки детальному аналізу науковцям вдалося відслідкувати історію так званого поділу України на прозахідну і проросійську.

— Ця проблема постала перед нами під час другого туру президентських виборів 1994 року, коли в 12 областях, включно з Києвом, більшість голосів отримав Леонід Кравчук, і в той же час у стількох же областях й Криму переміг Леонід Кучма. Уже тоді наша країна начебто поділилася на дві частини — переважно західну і переважно східну, — деталізував Валерій Хмелько.

Це дуже здивувало дослідників, оскільки аналіз показував, що в обох частинах України ставлення людей до соціально-економічного курсу країни було однаковим або дуже подібним (приватна власність, свободи громадян тощо). Каменем спотикання стали національно-політичні орієнтації жителів України, що й нині фіксують соціологи КМІС. Насамперед йдеться про два питання — ставлення до стосунків України з Росією та ставлення до статусу російської мови.

— Розподіл голосів у регіонах між двома кандидатами ще у 1994 році виявився найтісніше пов’язаним з прийняттям або неприйняттям саме близьких відносин з Росією. Додатковий аналіз показав, що поширеність у регіонах бажання мати тісніші зв’язки з Росією пов’язана з мовним складом населення: чим більше в регіонах було виборців, яким зручніше було спілкуватися російською, тим більше там було прихильників об’єднання України з Росією і, відповідно, прихильників Кучми, — зазначив президент КМІС.

Вивчаючи національну структуру жителів України в контексті використанні мови, соціологи вивели її три «типи»: україномовні українці (61%), або моноетнічні; російськомовні українці (25%), або біоетнічні русько-українці; російськомовні руські (10%) і близько 5% людей інших національностей. Слід зауважити, що термін «руські» не слід плутати з «росіянами»: «росіяни» вживається, коли говорять про національну приналежність. Аналіз зібраних даних показав, що саме з русько-українським так званим двовимірним етнічним складом регіонів тісно пов’язані розподіли таких національно- політичних орієнтацій, як ставлення до статусу російської мови в Україні і до відносин з Росією.

— Від поширеності в регіонах саме цих національно- політичних орієнтацій найбільше залежав поділ голосів виборців на президентських виборах 2004 року між Віктором Ющенком і Віктором Януковичем, а також на парламентських виборах 2007 року між «помаранчевими» та «біло-синіми». При цьому аналіз переконливо свідчив, що інші чинники на розподіл голосів впливали набагато менше, — зазначив Валерій Хмелько.

Разом з тим соціологи переконують, що нині у всіх областях України людей найбільше турбують не національно-політичні питання, а соціально-економічні. Тому вміло поставлений акцент на їхньому реальному розв’язанні, на завданні підвищення рівня життя людей може слугувати ментальному об’єднанню різномовних українців. Хоча й тут можливі маніпуляції та спекуляції політиків (власне, вже є): як стверджують фахівці КМІС, довіра мешканців регіонів до політичних сил напряму залежить від... мови, якою політики проголошують соціальні й економічні програми, а також від того, куди закликають «йти» — на схід чи на захід.

— У результаті моноетнічні українці схиляються до більшої довіри тим політикам, які українською мовою переконують, що життя в Україні покращиться через вступ до Євросоюзу, НАТО і виступають на захист української мови і культури, а русько-українці й моноетнічні руські схиляються до довіри тим політикам, які російською мовою переконують, що життя покращиться, якщо Україна не приєднуватиметься до НАТО, матиме тісніші зв’язки з Росією і надасть російській мові статус державної, — констатує Валерій Хмелько.

Звертаючись до здорового глузду й інстинкту самозбереження, можна висловити припущення, що таку хронічно нездорову орієнтацію можна вилікувати тільки задіявши власні резерви для розвитку і внутрішній потенціал. Але хто з політиків змінить риторику і пояснить народу, що навіть у співпраці з Євросоюзом, НАТО чи Росією можна і потрібно залишатися самодостатньою країною, найперше думаючи про інтереси українців? Та перш за все потрібно стати тією самодостатньою країною.