Герман ГЕССЕ: «БIБЛIОТЕКА ВСЕСВIТНЬОЇ ЛIТЕРАТУРИ»
...Американська література буде представлена томом новел Едгара По, фахівця у жанрі жахів, та відчайдушними патетичними віршами Уолта Уїтмена.
Із іспанської літератури візьмемо передусім «Дон Кіхота», одну з найграндіозніших та найчудовіших книжок усіх часів, історію двох безсмертних героїв: мандрівного лицаря, який б’ється з уявними лиходіями, та його гладкого зброєносця Санчо Панси. Не відмовимось і від новел Сервантеса, справді дорогоцінних зразків письменницької досконалості. Потрібно також взяти хоча б один із славнозвісних іспанських крутійських романів, прообразів «Жіля Блаза»...
Серед іспанських романтиків, які утворюють довгий та славетний ряд, нам необхідний Кальдерон, великий поет бароко, чарівник сцени, то світський та пишний, то побожний та повчальний.
Із голландської та фламандської літератур виберемо «Тіля Уленшпігеля» Де Костера та «Макса Хавелаара» Мультатулі. Роман Костера, у певному розумінні пізній брат «Дон Кіхота», — це епос фламандського народу...
Із світу скандинавських літератур візьмемо до нашої бібліотеки пісні «Старшої Едди» (літературна пам’ятка германських народів, збірник давньоісландських пісень, що збереглися у рукописі XIII ст. — С.М. ), перекладені братами Грімм, а також якісь із ісландських саг, наприклад, сагу про скальда Егіда або щось вибране на зразок «Книги про ісландців» Бонуса. З новітнього часу дамо казки Андерсена та оповідання Якобсена, найвідоміші п’єси Ібсена та кілька томів Стріндберга, хоча імовірно, що два останні письменники не означатимуть так багато для наших нащадків.
Особливо багата російська література дев’ятнадцятого сторіччя. Оскільки Пушкін, великий класик російської мови, належить до авторів неперекладних, почнемо з Гоголя, чиї «Мертві душі» та оповідання увійдуть до нашої бібліотеки; візьмемо також «Батьків та дітей» Тургенєва, нині дещо забутий шедевр, та «Обломова» Гончарова. Із творів Толстого, високу художню майстерність якого часом забувають за його проповідництвом і реформаторством; принаймні неможливо обійтися без «Війни і миру» (можливо, найпрекраснішого з російських романів) та «Анни Кареніної», але не хотілося б відмовлятися і від його оповідань для народу. Із творів Достоєвського не можна забувати ані «Братів Карамазових», ані «Злочину і покарання», ані «Ідіота», найбільш натхненної з його книжок.
Отже, ми здійснили подорож літературами різних народів — від Китаю до Росії, від найвіддаленішої старовини до наших днів; ми знайшли чимало творів, гідних любові та захоплення, а тим часом німецькій літературі, нашому національному багатству, поки що не приділено уваги зовсім...
Нам залишилося з особливою любов’ю розглянути світ німецького словесного мистецтва після 1500 р. і відібрати те, що здається нам найпривабливішим та найближчим.
Головний твір Лютера вже згадувався на самому початку, але добре було б додати томик його малих творів: або щось із його звернень до народу, або добірку його застільних бесід... Із епохи Лютера слід взяти до нашої колекції народного нюрнберзького поета Ганса Сакса. Поруч з ним поставимо роман Гріммельсгаузена «Пригоди Симпліциуса Симпліциссимуса», в якому так несамовито і різко звучать відгомони Тридцятирічної війни, річ на диво свіжу та позначену яскравою оригінальністю...
До цього ж розділу нашої бібліотеки поставимо «Пригоди барона Мюнхаузена», що з’явилися у XVIII ст. І ось ми вже підійшли до порога нової німецької літератури.
