Господаря радіоактивного сховища визначатиме прокуратура

До Генеральної прокуратури вимушена звернутися Адміністрація ядерного регулювання Мінекобезпеки для приведення у відповідність до закону та екологічних норм стану сховища радіоактивних відходів на території Донецького заводу гумово-хімічних виробів. Головна екологічна інспекція Мінекобезпеки ще на початку минулого року класифікувала цей стан як радіаційну аварію I групи.

З висновків комісії Головної екологічної інспекції Мінекобезпеки та облСЕС: «Сховище ТРО огороджене колючим дротом, але огородження навколо всього пункту відсутнє... Прохідна розібрана... Бокси для спецавтомобілів пристосовані під складські приміщення... Напіврозвалений дезактиватор-санпропускник використовується для вирощування тварин... Одне із сховищ для рідких радіоактивних відходів на дві третини заповнене відходами полістірола, друге — наполовину заповнене рідиною неясного походження...». Там же щодо порушень вимог нормативно-технічної документації: «Відсутня ліцензія на право роботи з джерелами іонізуючого випромінювання... Не призначена особа, відповідна за радіаційну безпеку... Не проводиться систематичний радіаційний контроль території... Не проводиться інструктаж з радіаційної безпеки для осіб, що охороняють територію... Не визначена санітарна зона навколо сховища ТРО... Відсутній журнал обліку радіоактивних відходів...». На довершення картини на території сховища виявлено високий рівень грунтових вод — два з половиною — три метри від поверхні замість чотирьох, передбачених нормативами.

До того ж, господаря об’єкта теж чітко не визначено. Донецький завод гумово-хімічних виробів, як виявилось, свого часу відмовився приймати на свій баланс ємності з твердими відходами, «тому що вони підлягають списанню з балансу по акту консервації як відходи, непридатні до подальшого використовування...» А Донецький спецкомбінат, якому воно раніше належало, сховище успішно списав. Власника відходів встановлює спеціальна комісія облдержадміністрації...

Відомо, що злощасне сховище почало функціонувати 1961 року та було призначено для поховання відпрацьованих промислових джерел іонізуючого випромінювання з підприємств Донецької та Луганської областей. За наступні п’ять років там було накопичено 159 контейнерів сумарною активністю 490 грам-еквівалент радію. 1966 року через недостатню завантаженістю та знаходження у вибухонебезпечній зоні Донецького заводу гумово-хімічних виробів (тоді — «поштової скриньки» № 25) сховище було законсервовано та передано на баланс цього заводу. За наступні тридцять років на підприємствах Донбасу накопичилось більше трьох тисяч джерел іонізуючого випромінювання. Через брак в густонаселеному регіоні майданчика, придатного для будівництва нового пункту поховання радіоактивних відходів було запропоновано відновити його на території ДЗГХВ. Але цей варіант, що не набув підтримки з боку керівництва заводу, потребує великих коштів на приведення сховища в екологічно безпечний стан.

Працівники Адміністрації ядерного регулювання підтвердили, що подібна ситуація не одинична в практиці заховань радіоактивних відходів. Стає зрозумілим, як потрапляють у міліцейські зведення радіоактивні джерела, що час від часу вилучаються у громадян. Лишається сподіватися, що на тлі загальнонаціональної безгосподарності ми все ж таки ще не звикли до безвідповідальності у поводженні з радіацією...

№176 16.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»