Господиня приватної книгозбірні
Скільки Світлана себе пам’ятає, вона завжди хотіла бути господинею. Господинею своєї справи. Тієї, якою займатися і в радість, і в задоволення, і в достаток для родини. Більше за все на світі ось уже років двадцять Світлана любить конструювати. Створювати красивий і модний одяг. Коли її батьки, українці з Полтавщини, переїхали до Ленінграда, Світлана, ще навчаючись у середній школі, вступила на курси художнього моделювання модного одягу, а після школи — до Інституту текстильної та легкої промисловості. Закінчила його з відзнакою. На студентських канікулах їздила до бабусі Ганни, під Полтаву, вражала подружок модними обновами, які змайструвала сама. Після ВНЗ, за радянських часів, працювала модельєром-конструктором в ательє. До неї приїжджали клієнтки з усіх районів Пітера...
Але грянула перебудова, приватизація, Світлана попрацювала в приватній фірмі з пошиття одягу, роздивилася на всі боки. Ну а потім вирішила розкрутити свою справу — школу конструювання одягу. Навчала дівчат-підлітків, сама створювала новинки елегантності для мешканок Сакт-Петербурга, успішно брала участь у конкурсах. Так, у турботах і постійній роботі і спливло сім років. А потім — серпень 1998 року, дефолт. Працелюбні, енергійні люди, такі як Світлана, раптом стільки втратили, а вона вижила й вирішила відновити підприємницьку діяльність. І розкрутила дуже цікаве, небанальне підприємство.
Після того, як рубль щодо долара подешевшав ушестеро, а ціни в Росії стрибнули вгору, багато людей стали рахувати не просто рублі, а й копійки. Світлана звернула увагу, що купувати все нові й нові ілюстровані часописи мод, посібники з кравецтва, в’язання, макраме, а також лекала й викрійки для шиття, стає дорого для більшості звичайних петербурзьких мешканок. І Світлана вирішила відкрити приватну книгозбірню видань з питань моди і конструювання одягу. Знайшла приміщення, ремонт зробила своїми силами, дала рекламу на транспорті, замовила флаєри і сама(!) їх розкидала у поштові скриньки навколишніх будинків та розклеювала на зупинках транспорту. Ох, наша українська «упертість» — доки не доможемося результату, не відступимо. У безлюдді і болісних роздумах минули два місяці. Але інформація про вигідну книгозбірню привернула увагу домогосподарок і мам із дітлахами, жінок, які працюють, і студенток, пенсіонерок і школярок. Усіх, кому не вигідно віддавати кожного місяця сотню рублів на часопис чи каталог, а ощадливіше витратити суму в декілька разів меншу на відвідування приватної книгозбірні. Таких виявилося багато. Настільки, що бізнес Світлани прижився, розцвів і гаснути не збирається.
Як модельєр зі стажем, вона завжди допоможе клієнтці грамотно виготувати викрійку, проконсультує щодо складності фасону й трудомісткості виготовлення сукні чи спідниці. Рік тому вона розширила сферу діяльності свого бізнесу, тепер у неї можна придбати і приклад для шиття, і муліне та п’яльця для гаптування. І Світлана завше допоможе, підкаже: на що доцільно витратити гроші, а що є зайвим у задумі зшити обнову, про яку їй говорять. Залишивши грошову заставу, можна взяти часопис чи посібник зі швацтва, в’язання додому. Люди, які відвідують цю книгозбірню, відчувають увагу і турботу господині і платять їй взаємністю — приводять за руку своїх приятельок і родичок. Так завойовується визнання споживачів і складається добра репутація для справи. Світлана Павлишина пройшла цей шлях.
