Гроші проти... депресії

У прикордонній Кішварді (дослівно — Малій Фортеці) бував чи не кожен другий закарпатець. Та й чимало містян Києва, Дніпропетровська, Донецька, Львова, їдучи на бізнес-форуми, у туристичні мандрівки чи шопінг до Будапешта, Відня, Мюнхена, Любляни, винні фестивалі Егера і Токая, термали Гойдусобосло, лижні курорти австрійських та словенських Альп, адріатичне узбережжя Хорватії та Чорногорії, роблять тут свою першу єврозупинку, аби обміняти валюту, заплатити за проїзд автобаном, поповнити у придорожньому «ТЕСКО» дорожні припаси.

Ще донедавна це провінційне місто в традиційно депресивному регіоні Угорщини не претендувало на обнадійливу перспективу. Проте впродовж кількох останніх років воно помітно причепурилося, навіть з’явився шарм респектабельності. Зважаючи на грядущу децентралізацію влади в Україні, вирішив випитати у полгармештера (міського голови) Кішварди Тібора ЛЕЛЕСІ рецепти ефективної організації роботи місцевої влади.

ПРО ГРОШІ І РОБОТУ

«У січні 2011 року, коли я став мером міста, дефіцит міського бюджету становив 2,4 млрд форинтів (7 717 тис. євро згідно з нинішнім курсом), і ми навіть були змушені брати позику в банку, аби виплатити зарплату освітянам, — каже пан полгармештер. — Згодом угорський уряд прийняв надзвичайно відповідальне і надважливе для розвитку країни рішення про консолідацію і списання держборгів усіх угорських регіонів, чим порятував економічно депресивні території. Дуже посприяв і тогочасний депутат парламенту, а нині міністр розвитку територій пан Шостак, який походить із Кішварди і вболіває за розвиток свого краю. Таким чином ми отримали можливість починати свою діяльність практично з нуля, але за умови, що не допустимо дефіциту бюджету».

ЗГІДНО З ВИМОГАМИ ЗАКОНОДАВСТВА, У КОЖНОМУ УГОРСЬКОМУ МІСТЕЧКУ З НАСЕЛЕННЯМ ПОНАД 10 ТИС. ОСІБ МАЄ БУТИ ДИТСАДОК, В    ЯКОМУ Є    ГРУПИ ДЛЯ    МАЛЮКІВ ВІКОМ ВІД 6 МІСЯЦІВ, А ТАКОЖ ДЛЯ ДІТОК З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ. У КІШВАРДІ ТАКИЙ САДОЧОК НАЗИВАЄТЬСЯ «КОЛИСКА», І В ШЕСТИ ЙОГО ГРУПАХ ВИХОВУЮТЬ 68 ДІТЕЙ З МІСТА ТА ОКРУГИ. ДВА РОКИ ТОМУ САДОЧОК ЗА КОШТИ ГРАНТУ ЄВРОСОЮЗУ ПОВНІСТЮ РЕКОНСТРУЮВАЛИ

Однак порятунок від уряду — справа одноразова, а надалі громаді слід було навчитися самій заробляти гроші. Для цього взялися розвивати економіку, їздили до Будапешта в пошуках інвесторів. Нині у 17-тисячному місті функціонують філії компанії «Дженерал електрик», на якій зайнято близько 1 000 працівників, надсучасна фабрика з обробки курячого м’яса «Мастер Гуд», котра постачає свою продукцію у центральну Європу та Казахстан (а донедавна і в Україну), підприємство з виробництва гальмівних колодок для автомобілів провідних марок, ливарний цех із виготовлення чавунних камінів, спиртзавод. «Звісно, якби був покладений кінець збройному російсько-українському конфлікту, ми б мали набагато кращі можливості для співпраці з українським бізнесом», — каже Т. Лелесі.

А наразі міська скарбниця наповнюється податком на виробничу діяльність існуючих підприємств. Це — 2% від загального обороту. В результаті місто має профіцит бюджету у 500 млн фор. (1608 тис. євро).

ПРО ЄВРОПЕЙСЬКІ ГРАНТИ

Однак для кардинальних змін і цих грошей було недостатньо, тому буквально з перших днів приходу пана Т. Лелесі в мерію було створено спеціальну структуру, обов’язком якої є відстеження та участь практично в усіх без винятку грантах Євросоюзу. У результаті сьогодні у Кішварді реалізується з десяток різнопланових проектів на загальну суму 14 млрд фор. (45 млн євро). Отримані грантові кошти реально працюють на розвиток інфраструктури міста, і це видно буквально на кожному кроці. Найперше зробили ремонт доріг, осучаснили дитсадок, соціальний центр, провели капітальну реконструкцію мерії, будівель та усієї пішохідної зони центру міста з фонтаном та колонкою питної води, квітниками, велопарковками, звели паркінг і громадський туалет. Не менш важливими для функціонування міського господарства стали модернізація системи відведення стічних вод, освітлення, встановлення сонячних колекторів. На їхньому Корзо я зауважив капітально відреставровані старі будівлі. Виявляється, у них колись мешкали роми. Їх переселили у новозбудовані квартири, а вивільнені приміщення не приватизують, а розмістять у них конференц-хол, готель для почесних гостей, виставковий зал... Окрема тема — облаштування громадського центру для ромів, тривають масштабні роботи й із модернізації лікарні, у пологовому відділенні якої побачило світ чимало маленьких закарпатців.

ПРО ОСВІТУ

«Кішварда є культурним і комерційним центром усього регіону. Навколо неї на відстані до 15 км проживає 60 тис. населення, а трохи далі — усі 100 тис., — розповідає мер. — У садочках і школах міста виховується і навчається 7 тис. дітей, із них — третина міські, а решта — з навколишніх сіл, зв’язаних із містом добре розвинутою системою доріг та автобусного сполучення, тому з приїздом на роботу та навчання, надання термінової медичної допомоги немає жодних проблем».

Три роки тому в Угорщині змінили систему фінансування освіти. Раніше було нормативне фінансування — квота на одного учня. Кішварда була у важкій ситуації, бо 70% школярів — мешканці навколишніх сіл, а фактичні видатки покривав міський бюджет. Тепер школи і садочки солідарно фінансують і ті населені пункти, дітки яких навчаються та виховуються у Кішварді, а заклади Клебелсберга (Куно Клебелсберг — реформатор угорської освіти 20-х років ХХ ст. — Авт.) відстежують, щоб освіта в усіх закладах була якісною, а всі учні мали рівні можливості.

...МЕДИЦИНУ

«Говорячи про медичне обслуговування, слід розрізняти дві речі: утримування лікарні та надання основних медичних послуг жителям», — каже Т. Лелесі. Основне медобслуговування — це система сімейних лікарів. Місто поділено на 8 секторів, до яких «приписані» жителі, однак кожен працюючий громадянин, який платить соціальні внески, має право самостійно обрати собі сімейного лікаря з іншого району. Лікар отримує зарплату залежно від кількості зареєстрованих у нього клієнтів. Основне обслуговування повністю фінансують державні фонди, а не міський бюджет. Звичайно, існує й приватна медицина.

Центральна лікарня Кішварди — тема окремої розмови. Розрахована вона на обслуговування більш ніж півмільйона амбулаторних хворих ледь не усієї північно-східної Угорщини. «Клініка має добру репутацію далеко за межами свого регіону, тому, крім угорських пацієнтів, обслуговує чималу кількість жителів із сусідніх областей України та Румунії — в основному Закарпаття й Трансільванії», — каже головний лікар закладу Імре Гаршані. Пан Імре не приховує, що лікування громадян-іноземців приносить клініці солідний дохід, тому для зручності пацієнтів тут взяли на роботу фахівців, які володіють українською та румунською мовами. Клініка забезпечена усім необхідним для високоефективного лікування і реабілітації. Та, незважаючи на це, нині тут відбуваються масштабні роботи з осучаснення обладнання та розширення спектру надання медпослуг. Гроші, і немалі, виділив для цього, звісно, Євросоюз.

...І ДОСТОЙНУ СТАРІСТЬ

Ще один соціальний об’єкт міста — Центр дозвілля для людей похилого віку. Його відвідують загалом до 170 літніх городян незалежно від соціального статусу і фінансових можливостей, бо це, передовсім, майданчик для спілкування. Вони мають можливість співати в хорі, отримати послуги масажиста, перукаря, майстра педикюру, почитати книжки, поспілкуватися з ровесниками за чаєм, приготувати собі смаженину на мангалі, пообідати за символічну плату, а хто того потребує — прийняти ванну, попрати та випрасувати собі одяг.

Незважаючи на доволі розвинуту, як для такого містечка, індустрію, рівень безробіття у місті становить 8—10%. Заступник мера Жозефіна Надь розповідає, що в останні роки незайнятих ширше залучають до громадських робіт із благоустрою міста, на розчистку канав, доставку до соціальної кухні овочів від фермерів, роботу на підприємстві з виготовлення декоративної бруківки для мощення тротуарів. За це мерію критикує опозиція (у міськраді 12 депутатів, з них 9 від провладної партії ФІДЕС і 3 опозиціонери), однак та вважає, що такий спосіб боротьби з безробіттям значно ефективніший, ніж виплата субсидій, коли люди нічого не роблять.

ВЕЛИКЕ МАЙБУТНЄ «МАЛОЇ ФОРТЕЦІ»

Кішварда має чимало міст-побратимів, зокрема закарпатське Мукачеве, у процесі підготовки — угода з прикарпатським Галичем. Відносини з Мукачевом — історичні. «У міста над Латорицею хороші можливості для працевлаштування, багато важливих культурницьких акцій, фестивалів, які об’єднують людей і створюють добрий настрій городянам. Ми захоплені тим, як закарпатці відреставрували свій замок, зробили його візитівкою міста. Беручи з них приклад, ми теж беремося за відновлення нашої історичної та культурної споруди — замку, де будемо проводити різноманітні фести, — каже Т. Лелесі. — Розташування Кішварди надзвичайно вигідне — вона за 60 км від кордону з Румунією, 26 — з Україною і за 36 від Словаччини. Влітку на термальні води щоденно приїздить 4—5 тис. людей, у т.ч. з України і Словаччини. Древній замок, термали, близькість кордону, у близькій перспективі сучасний спортцентр, велодоріжка — чудові умови для рекреації, які дають нам добру нагоду для закладання першооснов тривалого розвитку міста. І ми це обов’язково зробимо!»

КОМЕНТАР

Золтана ЛЕНД’ЄЛ, міський голова Мукачевого:

— Історія нашого міста має багато спільного з нашим угорським побратимом Кішвардою. Найперше — ми давні сусіди, наші міста мають схожу історію, архітектуру, схожою впродовж багатьох років була і залишається традиційна зайнятість наших городян.

Впродовж останніх років представники Кішварди є постійними учасниками нашої щорічної Міжнародної конференції з питань розвитку виноробства та туризму в прикордонному регіоні. Плідною є співпраця навчальних закладів у програмах обміну стажування школярів та вчителів у міжнародних літніх мовних таборах, зустрічі студентської молоді.

Під час обопільних візитів ми обмінюємося досвідом осучаснення міського господарства. Віднедавна Кішварда помітно причепурилася і, як розповідав мені мій колега пан Тібор Лелесі, не в останню чергу за рахунок коштів європейських фондів. Їхній досвід у цій площині є для нас вельми цінним, а консультації з залучення та використання європейських фондів для реалізації різноманітних соціальних та промоційних проектів — перспективними. Перші приклади використання такого досвіду уже маємо — Закарпатська обласна дитяча лікарня, спільно з лікарнею Кішварди, отримала фінансування з фондів ЄС для реалізації низки проектів у сфері поліпшення умов та якості надання медичного обслуговування. Важливою є можливість проходження практичного стажування та обміну досвідом лікарів, сучасними методиками реабілітації та лікування дітей, зокрема немовлят.

Сьогодні для Мукачевого особливо актуальним є запровадження сучасних технологій для забезпечення очистки питної води та каналізаційних стоків, і сподіваємося, що досвід і співпраця з нашими угорськими сусідами посприяють нам.

Р.S. Автор висловлює подяку Генеральному консульству Угорщини в  Ужгороді за сприяння в організації підготовки матеріалу.