Гуманітарне «потепління»
Під тиском волонтерів Мінсоцполітики обіцяє поліпшити законодавчу базу щодо благодійних вантажів
Наприкінці літа волонтерські організації, що везуть з-за кордону медичні автомобілі для армії, забили тривогу: машини тижнями проходять митну перевірку, за простої доводиться сплачувати пеню, а все тому, що Міністерство соціальної політики відмовляється визнавати їх гуманітарним вантажем. Блокада стосувалась кількох громадських організацій, чиї представники брали активну участь у засіданнях робочих груп, які й вирішували, визнавати вантаж гуманітарним чи ні. Складалось враження, що палиці в колеса вставляють тим, хто надто багато знає та вимагає якісних змін у роботі міністерства. Самі волонтери казали, що такою блокадою відомство воліє усунути активістів від співпраці та самостійно контролювати сферу гуманітарки, без зайвих вух та очей.
Після скандалу волонтерські автомобілі таки потрапили на фронт. Активісти підготували відкритий лист на ім’я віце-прем’єр-міністра Павла Розенка з проханням удосконалити гуманітарне законодавство. Зокрема, перевести діяльність робочих груп у публічну площину, з оперативними публікаціями на сайті Мінсоцу про їхнє рішення. Також активісти просили затвердити фіксований пакет документів, який мають надавати волонтерські організації при отриманні вантажів, а рішення про визнання вантажів гуманітарним передавати митникам протягом одного-двох днів, не затягуючи це на місяці. Нарешті Міністерство соціальної політики задекларувало шанс на зміни.
ЗАКОН НЕ ПРАЦЮЄ... 16 РОКІВ
«З представником від міністерства Олександром Приваловим домовились про таке: накази про визнання вантажів (робіт, послуг та коштів) гуманітарними з’являтимуться на сайті у перший понеділок після засідання робочої групи. Буде налагоджена комунікація та вирішена проблема передавання наказу до Державної фіскальної служби протягом одного робочого дня, затвердять форму та порядок подання звітності. Також планується зустріч з силовиками і круглий стіл щодо антикорупційних заходів», — повідомила у Facebook волонтер благодійного фонду «Свої», координатор Центру надання гуманітарної допомоги вимушеним переселенцям «Фролівська 9/11» Оксана Сухорукова.
У розмові з «Днем» волонтерка зауважила, що це швидше повернення до системи, коли все має працювати за законом. Просувати зміни до законодавчої бази щодо гуманітарки активістам допомагають фахівці Реанімаційного пакету реформ. Перша вимога до міністерства, котру можна реалізувати за один-два місяці, — це публічність діяльності робочої групи та зміни до нормативних актів.
«Із 2000 року діє закон про гуманітарні вантажі, але досі немає ні форми, ні порядку того, як складати по них звіти. Немає термінів, коли ці звіти треба здати. Закон про гуманітарну допомогу має передбачати публічність всього цього процесу, зокрема і того, хто є набувачем допомоги — щоб люди могли контролювати, що така-то кількість ліків пішла в таку-то лікарню. Наразі ця інформація приховується», — пояснює Оксана Сухорукова.
«НЕМАЄ ТАКОГО БЕЗПОРЯДКУ, ЯК РАНІШЕ»
Ці поправки чиновники мають прописати у постановах Кабміну. Якщо суть необхідних змін добре розуміють волонтери, далекі від законотворчої круговерті, чому такого розуміння немає у співробітників міністерства? Чи зміни блокуються умисно? Хоча певне потепління у стосунках між відомством та активістами все-таки відчувається.
«Такого безпорядку, як кілька місяців тому, вже немає. Нас не змушують погоджувати якісь речі з урядовим уповноваженим, волонтерів не чіпають так відверто, як раніше. Якщо вже відсилають вантаж назад, значить, гарантовано щось не так з документами, — додає Оксана Сухорукова. — Але зараз ми ставимо інші питання. Нас не цікавлять виключно волонтерські вантажі, ми вникли в ситуацію і бачимо, що під виглядом гуманітарних вантажів, на нашу думку, йдуть комерційні. Але хочеться, щоб податкові органи відпрацьовували це питання, а не так, що гуманітарний вантаж чи ні, визнають у ручному режимі».
«УСІ ЦІ СУПЕРКОНТРОЛІ ДАЮТЬ ОДИН ЕФЕКТ — КОРУПЦІЮ»
На зміни у роботі Мінсоцу чекають, зокрема, зарубіжні фонди, котрі пересилають гуманітарку в Україну. Тетяна Соловей мешкає в Норвегії, разом з чоловіком допомагає благодійному фонду «Планета» збирати необхідні речі для лікарень, шкіл, зараз — для армії. Тетяна описує «Дню» їхні «пригоди» із гуманітарними вантажами: «Наші партнери в Україні то не можуть шкільні парти розмитнити, то — передати машину швидкої допомоги, бо у Мінсоці вимагають документи, які взагалі не передбачені норвезьким законодавством, і печатки, якої у природі не існує. Був випадок, коли у наказі Мінсоцу не прописали два слова — «постільна білизна», і через це виникли проблеми з розмитненням, а ми із законослухняних громадян стали контрабандистами. У Норвегії все це оформлюється через Інтернет. Іноді здається, що Мінсоцу наша гуманітарка не потрібна, натомість треба якомога більше печаток з папірцями».
На думку волонтерки, абсурдними видаються деякі вимоги міністерства до благодійних фондів. Наприклад, те, що організації повинні мати сертифікований митною службою склад з відеоспостереженням та охороною. На це потрібні немалі фінансові ресурси.
«Тоді й виходить, що благодійність в Україні — це дороге заняття, бо просто людина або група ініціативних людей не можуть нею займатися. Або мають частково продавати отримане, щоб заплатити за вимоги митниці, за пальне, а там вже й до власної кишені не далеко. Це безглуздя. Є й інший варіант розвитку подій — це самопіар політиків і бізнесменів. Вони мають ресурс для сплати забаганок митниці і навіть, можливо, знайомства у Мінсоцполітики, щоб лобіювати свої вантажі. Моя особиста думка така, що всі ці суперконтролі дають один ефект — корупцію».
