...I не «зрадофіли», і не «порохоботи»

16-18 червня в Дніпрі відбудеться перший в Україні фестиваль блогерів «Дніпровський пост». Захід приурочений до Міжнародного дня блогера і проходить у рамках програми мера міста Бориса Філатова «Культурна столиця». Для жителів і гостей Дніпра підготували насичену програму: протягом трьох днів понад 40 авторів з усієї України обговорять кілька гострих тем на семи дискусійних панелях. Вхід на фестиваль абсолютно вільний. Кожен гість зможе взяти участь у дискусії.

Анонсований захід викликав резонанс. У якомусь сенсі блогосфера стає прямим конкурентом ЗМІ й політики, а журналістика чи не всенародною справою. Адже завести свою сторіночку-щоденник у соціальній мережі може буквально будь-хто, як і поширювати інформацію, причому швидко й оперативно. Утім, залишаються великі сумніви щодо того, чи зможуть блогери й соціальні мережі потіснити традиційні ЗМІ, оскільки будь-який вид діяльності передусім вимагає кваліфікації й професіоналізму. А нові можливості сучасних технологій можна використовувати не лише для добра, а й для зла без твердої громадянської позиції.

У будь-якому разі, ініціатори майбутнього заходу в Дніпрі обіцяють — на зустрічі буде цікаво. «День» дізнався подробиці про всеукраїнський фестиваль від його організатора — відомого блогера й позаштатного радника міського голови у питаннях культури Євгена ГЕНДІНА.

«ТАКОГО ФОРМАТУ ТОЧНО НЕ БУЛО»

— Як з’явилася ідея проведення фестивалю?

— Ідея належить моєму другові й колезі Григорію Гельферу. Він здебільшого читає «Фейсбук», а я туди пишу. Коли у нас в Дніпрі з’явилася програма «Культурна столиця» з дуже різними заходами, я навіть не подумав про такий фестиваль. Хоча  це цікава й масова аудиторія. А Гельфер несподівано запропонував: слухай, а чом би не зібрати всіх метрів, щоб разом з бардівським, джазовим, танцювальним і рок-фестивалем був ще й фестиваль блогерів? Такий фестиваль може стати візитівкою нашого міста — коли приїжджають знакові люди, лідери громадської думки,  яких читають і хочуть побачити і з якими просто цікаво спілкуватися.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Це станеться вперше в Україні. У нас в Дніпрі були окремі зустрічі з блогерами, які представляли свої книжки. Приїжджали Сергій Іванов і Павло Белянський. Я навіть модерирував одну зустріч. А зараз буде зустріч з цілим спектром блогерів, які пишуть про політику, «за життя», про Донбас і АТО. Ось такого формату точно не було, щоб люди зустрічалися одразу з кількома десятками блогерів з усієї країни.

«СКЛАДНІ ЛЮДИ — ЦІ БЛОГЕРИ, АЛЕ ЦЕ ТЕЖ ЦІКАВО»

— Але ж блогери різні. Кого ви запросили на фестиваль?

— Мене, звичайно, можуть покритикувати. Я знаю блогосферу й був упевнений наперед, що обов’язково з’являться питання: а чому не покликали того й чому покликали цього? Це одна сторона,  а друга — я знав, з ким я маю справу: з амбітними людьми. Я чекав більшої кількості відмов, але насправді — всього кілька людей відмовилися. Вони кажуть: «Євгене, ми вас поважаємо, але ж вам не потрібен мордобій?» Ще кілька блогерів сказали: не треба мене на одну панель ось з цим садити. Найбільший головний біль у мене — як охопити весь спектр і хто з ким не може сидіти. Складні люди — ці блогери,  але це теж цікаво. Одні бояться, що зберуться «порохоботи», інші бояться, що зберуться «зрадофіли». Я брав на себе відповідальність і запрошував тих, кого вважаю другом моєї країни. Але при цьому в Дніпрі мають зібратися різні люди. Так, є блогери, які пишуть неприємні речі, але це їхній погляд.  Я запрошував людей, які пишуть цікаво, пишуть авторськи й досить регулярно.  Запрошував тих, хто не помічений у відверто замовленій роботі, і що важливо — це людина, яку читають. Ось, власне, й усе.

— Які цілі й завдання у цього фестивалю?

— Коли ми починали міську програму «Культурна столиця», нам хотілося, щоб у Дніпрі було цікаво жити, хоч як це пафосно звучить. Щоб була можливість приїхати до нас, подивитися, поставити запитання контроверсійному мерові Філатову. Це імідж міста, це картинка міста. Це має бути й городянам цікаво, й привертати увагу до Дніпра. Коли ми робили джаз-фестиваль торік, ніхто не вірив, що приїдуть світові зірки й буде музика такого класу. Після цього заговорили: овва!  Дехто вважає, що якщо гроші на фестиваль витратити, то на дороги менше залишиться. На мій погляд, місто можна розглядати як певне підприємство, в якому акціонери — всі жителі. Будь-яке підприємство вкладає в рекламу, і якщо вкладати у фестивалі, то в місті йде розвиток. Тому що все можна вкласти в дороги і втратити культуру.

«ЦЕ ВІДКРИТИЙ ДИСКУСІЙНИЙ МАЙДАНЧИК»

— Що включає програма заходу?

— 16 червня, в п’ятницю, планується відкриття фестивалю в Музеї українського живопису, в  музейному саду. Я хотів би, щоб на відкритті був такий «прикол» — синя доріжка у вигляді фейсбучного знаку з літерою F, яка веде до маленької сцени. За винятком відкриття й закриття у нас не буде таких моментів, коли всі блогери зберуться разом. Усі панелі з обмеженою кількістю учасників. У п’ятницю, після офіційного відкриття, буде перша панель у музеї. Узагалі, планується сім панелей. Буде дві політичні панелі з розділенням — внутрішня й зовнішня політика. Потім —  інформаційна війна й суспільство в цьому стані.

Дві панелі з широкою назвою «За життя», тому що є блогери, які пишуть про все. Я теж дуже мало про політику пишу. Ще одна панель — письменники зі своїми книжками. Тому що приїжджають і Горький Лук, і Павло Белянський, і Наталія Влащенко.

І ще в музеї буде панель «Донбас і АТО», бо приїжджають люди, які пов’язані з цим, — популярні блогери з Донбасу і «атошники» — люди, які брали участь у війні. У цілому, шість панелей проходить у Музеї українського живопису, а одна — в облдержадміністрації, з якою ми співпрацюємо. Ця панель присвячена інноваціям і економіці. Я сподіваюся, що там будуть цікаві дискусії — Діма Дубілет, Олег Гороховський, Яніка Мерило, Ілля Кенігштейн. Ми хочемо, щоб панелі не накладалися одна на одну, й у людей була можливість вибору.

Євген ГЕНДІН: Блогери стали суспільною силою. У цьому є й плюси, й мінуси. На відміну від традиційних ЗМІ, блогери швидше можуть вистрілити, швидше відобразити. Поки вони не можуть переплюнути за охопленням аудиторії лише телебачення, хоча відеоблоги вже існують. Серйозний блогер може не закінчувати журфак, але може одразу отримати зворотний зв’язок з читачем, і це дуже спокусливо. Я думаю, що це проблема й журналістки, яка є дуже заангажованою й неповороткою і в якій почалася втрата власної думки

Серцевина фестивалю — це зустріч блогерів з людьми, жителями міста, з приїжджими. Завдання модератора — не затикати рот, а дати можливість усім висловити думку.  За всієї суперечності Філатова треба віддати йому належне, він не ставить жодних умов. І Філатов не розповідатиме: любіть мене, дивіться, як будуються заводи, фабрики й автобани. Фестиваль блогерів — це відкритий дискусійний майданчик.

— Що має стати підсумком?

— Колись, на самому початку, була задумка, щоб учасники фестивалю написали блоги про Дніпро й могли отримати за це приз — ноутбук або щось таке. А потім ми відмовилися від цього. Підсумком має стати те, що блогери поїдуть сповнені знання про наше місто з першоджерела. Головне — це спілкування, можливість дізнатися чужу точку зору. Такий підсумок в кишеню не покладеш. Це культурний і суспільний івент,  а зараз, коли інтерес підігрівається в соцмережах, — буде ще цікавіше.

— Чому основним майданчиком вибрали музей?

— Тому що не хотілося, щоб це був якийсь зал концертний або приміщення в адміністрації. У Києві є «Арсенал», а у нас роль такого культурного майданчика грає Музей українського живопису, який і розташований у середмісті. На одному поверсі проходитимуть панелі, на іншому — продаватимуться книжки, на третьому можна буде поспілкуватися. Музей і його творець Олег Наумов допомагають нам з реалізацією програми «Культурна столиця». Тому Музей українського живопису стає центром культурного життя Дніпра. Тут проходили шикарні виставки Матвія Вайсберга, Марії Примаченко, й не без нашої підтримки. Тут завжди зручно для таких заходів — я давно мріяв про дніпровський «Арсенал».

«ГОЛОВНЕ — НА ЦІЙ «ГОЛЦІ» ЗАЛИШАТИСЯ САМИМ СОБОЮ»

— Хто такий блогер у твоїй уяві?

— Останніми роками ці люди істотно потіснили ЗМІ. Стало зрозуміло, що не обов’язково в пресі працювати, що так набагато швидше доходить інформація. Але у мене зараз дуже складне ставлення до блогосфери. Тому що блогерів дуже багато, думок дуже багато, маніпуляцій дуже багато. Блогери з’явилися разом із соцмережами. До цього були колонки, але їх вели або журналісти, або якісь запрошені люди. Блогерство як явище у нас почалося з «Живого Журналу». І розцвіло з появою «Фейсбуку», коли з’явилися люди, які вміють писати, мають свій погляд на ситуацію й пишуть цікаво. Я шість років на «Фейсбуці», але спочатку заходив до мережі, коли ми вигадували свої музичні номери. Я хотів, щоб їх бачили люди, адже пробитися на телебачення було нереально. А в мережі це швидко розходилося, щойно викладали. Потім я завів у «Фейсбуці» свій щоденничок, і він залишається досі. Але мені некомфортно, коли мене запитують: а чому ти не висловився з того чи іншого приводу? Мені подобається писати про культурні заходи — це менше лайків, але вони для мене цінніші. Приємно коли люди сприймають твої слова. Головне, щоб на цій «голці» залишатися самим собою.

«СИТУАЦІЯ З БЛОГЕРАМИ НАГАДУЄ ІСТОРІЮ З КВК»

— Блогери зможуть замінити журналістів?

— Практично це вже й відбувається — блогери стали суспільною силою. У цьому є й плюси, й мінуси. Ситуація з блогерами, умовно кажучи, нагадує історію з КВК. Тоді на телебаченні з’явилися люди, які не пройшли школу мистецтва, театру, літератури, але вони заполонили екрани. Я думаю, що це проблема й журналістки, яка є дуже заангажованою й неповороткою і в якій почалася втрата власної думки. На відміну від традиційних ЗМІ, блогери швидше можуть вистрілити, швидше відобразити. Поки вони не можуть переплюнути за охопленням аудиторії лише телебачення, хоча відеоблоги вже існують. Серйозний блогер може не закінчувати журфак, але може одразу отримати зворотний зв’язок з читачем, і це дуже спокусливо. Мені здається, що такий фестиваль блогерів треба було зібрати ще рік-два тому.

Але особисто у мене зараз ставлення до «Фейсбуку» суперечливе. Я бачу у соцмережах багато не лише доброго, а й злого.  Хоча зло, звісно, не в самих соцмережах, а в людині. Просто далеко не всі вміють фільтрувати інформацію, розуміти, аналізувати, а це може призвести до поганих наслідків. «Фейсбук» — він великий, як океан і в ньому багато планктону. Але є й справжні кити.

***

Варто зауважити, що усілякий розвиток і просування блогерства не знімають з українців завдання докладати зусиль, щоб свої «кити» — професійні й україноцентричні, розумні — у нас «водилися» і в традиційній журналістиці.

ДОВІДКА «Дня»

На перший всеукраїнський фестиваль блогерів запросили близько 40 інтернет-блогерів з усієї країни. Серед них: Роман Шрайк, Карл Волох, Павло Белянський, Віталій Чепинога, Горький Лук, Віктор Пузанов, Денис Казанський, Олена Добровольська, Татуся Бо, Наташа Влащенко, Віктор Трегубов, Ірина Медушевська, Павло Казарін, Іван Семесюк, Микола Воськало, Леонід Швець, Євгеній Кузьменко, Юрій Гудименко, Ярослав Матюшин, Ірина Коротич, Вадим Фульмахт, Марина Данилюк-Ярмолаєва, Олеся Яхно-Белковська, Борислав Береза, Роман Скрипін, Сергій Гришин, Ілля Кенігштейн, Богдан Буткевич, Олександр Ройтбурд, Олександр Шульман, Олександр Соколовський, Олександр Дедюхін.

Із Дніпра — Борис Філатов, Юрій Голик, Ян Валетов, Яніка Мерило, Максим Музика, Макс Бужанський, Дмитро Томчук і Євгеній Гендін.