Iде Новий рік... весняний!

Науриз — одне з найдавніших свят на Землі,воно відзначається вжепонад п’ять тисяч роківяк свято весни, оновлення природи, торжества любові, родючостіта дружби.

Це Новий рік за давнім східним календарем. Воно також маєназву «Улис кун», або«Жил баси» («Першийдень Нового року»),«Улистин ули куни»(«Великий день народу»). У народі повелося:чим щедріше буде відзначене свято Науриз,тим благополучніше мине рік. Звідси — безлiчсвяткових звичаїв і атрибутів.

До приходу Науриза люди приводять свої будинки і господарство в лад, на честь свята саджають дерева, квіти. Вважається, якщо Науриз входить у чистий будинок до хорошого господаря, то хвороби, невдачі, незгоди обминають його. «Науриз» означає — «народження весни». Це найважливіший і найдревніший фестиваль східних народів.

У дні свята казахи одягаються у святковий одяг, ходять у гості, обмінюються привітаннями й побажаннями. А також готується багато їжі, що символізує достаток і достаток у наступаючому році. Трапеза приурочується до полудня, до і після якої мулла читає молитви на честь предків. Після цього найстарший за віком із присутніх дає благословення (бата), щоб із року в рік благополуччя не залишало сім’ю.

У казахів під час святкування Науриза обов’язковою є присутність числа «7», що втілює сім днів тижня — одиниці часу всесвітньої вічності: кожний повинен відвідати сім будинків і запросити сімох гостей, перед гостями ставляться сім чаш із головним ритуальним напоєм «Науриз-коже», приготованим із семи сортів семи видів злаків. Ці інгредієнти символізують радість, успіх, мудрість, здоров’я, добробут, швидкість, ріст і божественний захист.

«Коктем Туди» («З народженням весни») — так казахи вітають один одного зі святом Науриз. Тисячі людей спостерігають за гострими змаганнями слова акинів (поетів-імпровізаторів), традиційними боротьбою, стрибками та іншими розвагами. Демонструються різноманітні вистави, розігруються театральні сценки, що знайомлять публіку з національними традиціями і ритуалами, вчать поважати культуру й рідну землю, прагнути до взаєморозуміння між різними національностями, що мешкають у Казахстані.

Нагадаємо, що після заборони 1926 року, «Науриз мейрами» уперше святкувався 1988 року і отримав широкий суспільний резонанс. Офіційне визнання це свято отримало 15 березня 1991 року, після виходу указу президента Казахської РСР «Про народне свято весни — «Науриз мейрами». 22 березня — День весняного рівнодення був оголошений святковим днем Науриза. З цього часу почалося широке поширення його у всій республіці.

Нині «Науриз мейрами» — свято не тільки весни, але й праці та єдності. Традиційно воно відкривається зустріччю світанку. Це походить зі старовинного ритуалу «Булак корсен — козин аш» («Якщо побачиш джерело — розчищай його виток»). Зустрічаючи світанок, дорослі, молодь і діти, взявши в руки лопати, кетмені, збиралися в обумовленому місці біля джерела або арика й розчищали його. Потім разом саджали дерева.

У наші дні свято набуло сучасних контурів не тільки у вигляді театралізованих вистав і багато вбраних юрт, смачно приготованого науриз-коже, але і в проведенні доброчинних акцій, народно-спортивних ігор, догляду за зеленими насадженнями, посадки дерев, очищення паркових і інших зон відпочинку, вулиць і площ. Сьогодні це свято однаково дороге різним народам, що мешкають у Казахстані — казаху, українцю, росіянину, німцю та іншим представникам понад 130 національностей країни. Коріння свята можна відшукати в древніх язичницьких обрядах, форма ж святкування несе в собі принципи й засади гуманізму та любові до природи. Воно набуває найглибшого духовно-етичного значення, в ньому закладена найактуальніша проблема сучасності — єднання та гармонія людини з природою.

Потрібно зазначити, що «Науриз мейрами» виникло в народів Сходу задовго до прийняття мусульманства, тому позбавлене релігійної обрядовості та спрямованості. Воно має спільне коріння й паралелі з проводами зими, з іншими значущими моментами в житті всіх народів Казахстану та України.

У дні святкування Науриза проводяться акції під девізами: «Артинда мал калганша тал калсин», «Бир тал кессен — він тал ек» («Якщо зрубав одне дерево — посади замість нього десять»). У багатьох населених пунктах проводяться екскурсії для вихованців дитячих садів і ясел, школярів, студентів. У лісах їх знайомлять із флорою та фауною регіону; проводять лекції з проблем охорони навколишнього середовища. На республіканському й регіональному рівнях організовують доброчинні акції (роздавання продуктових кошиків, організація обідів, безкоштовне надання медичних, транспортних, комунальних послуг пенсіонерам, дітям із малозабезпечених сімей і окремим категоріям населення) та заклик ають усіх заможних громадян брати участь у них. Крім того, проводяться розиграші доброчинних лотерей і проведення аукціонів, розпродаж за зниженими цінами предметів першої необхідності для дитячих будинків і для будинків людей похилого віку. Зібрані кошти передаються дитячим будинкам, будинкам людей похилого віку, школам, інтернатам тощо.

Сьогодні древнє свято Науриз гармонійно трансформувалося в сучасне життя. Воно зберегло спадкоємність традицій старовини в умовах відродження національної культури, і є важливою ланкою «зв’язку часів», історії і сучасності Казахстану.

Останнім часом під час святкування Науриза широку популярність серед казахстанців набув так званий екологічний туризм. Задля його розвитку деякі проекти здійснюються за підтримки ООН. У мальовничих місцях готуються гостьові будинки, розбиваються юртові табори для туристів. Нині екологічний туризм користується великою популярністю в казахів і розвиває туризм у всій країні.