Iгор Палиця — лауреат Премії імені Євгена Чикаленка

За 15 років існування цієї нагороди її вручали меценатам українського походження, які проживають у Канаді, США, Австралії... І тільки двоє з відзначених були громадянами України. Третім став виходець із Волині, народний депутат України Ігор Палиця, засновник благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці — Новий Луцьк». Саме його відзначила цьогоріч Ліга українських меценатів, котра й присуджує премію імені Євгена Чикаленка.

У рідний Луцьк, де живуть і зараз батьки, Ігор Палиця приїхав не заради отримання навіть цієї престижної для кожного благодійника премії. Це був діловий візит, він хотів побачити, як втілюються деякі його благодійні проекти, а Михайло Слабошпицький як виконавчий директор Ліги українських меценатів використав цей момент. Адже, як відзначив письменник і дипломат Юрій Щербак (а він прибув у Луцьк на презентацію своїх книжок), кожна людина має свою малу батьківщину, і прекрасно, коли про неї не забуває. У Луцьк Ігоря Палицю привело ще й бажання самому відкрити оновлений після капітального ремонту плавальний басейн у віддаленому мікрорайоні міста — колишньому селищі цукровиків Вересневе. Адже на його реконструкцію з коштів благодійного фонду витрачено 2 мільйони 300 тисяч гривень. Уже нині у басейні займається понад 300 діток, а всього їх у селищі — більше 1000. За кошти благодійника місцевій школі подаровано й один із п’яти вже працюючих у Луцьку міні-футбольних полів із штучним покриттям. Тут грають не тільки школярі, а й місцева молодь. Благодійник пообіцяв, що за чотири роки його фонд облаштує такі міні-футбольні поля в кожній школі Луцька.

Вручення премії Євгена Чикаленка, яка, як зауважив Михайло Слабошпицький, присуджується не авансом, а тільки за конкретні справи конкретної людини, відбулося по-діловому і скромно. Заступник голови правління благодійного фонду Ірина Констанкевич представила фотовиставку «Ландшафти благодійності», яка відображає десять добрих справ фонду Ігоря Палиці. Ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки професор Ігор Коцан розповів, чому саме цей виш представляв кандидатуру Ігоря Палиці на премію Євгена Чикаленка. Ігор Палиця є головою Наглядової ради університету (а головний редактор газети «День» Лариса Івшина — її активним та ініціативним членом), фінансує нові наукові лабораторії, виплачує іменні стипендії здібним студентам і т. ін. Михайло Слабошпицький вручив Ігорю Петровичу диплом лауреата, пам’ятну медаль Євгена Чикаленка та Острозьку Біблію. Ніякого матеріального чи грошового підтвердження ця премія не має.

Благодійний фонд «Фонд Ігоря Палиці — Новий Луцьк» є також другом і партнером газети «День». За його кошти передплачують це видання для шкіл, коледжів та університетів Луцька. Навчальним закладам і бібліотекам міста було придбано, презентовано і подаровано вже кілька книжок із Бібліотеки «Дня». А це сотні екземплярів інтелектуальної, такої потрібної для утвердження українства, знання нашої історії, літератури, отже — й нові її читачі. Тому «День» поцікавився в Ігоря Петровича ПАЛИЦІ й таким.

— Чому ваш благодійний фонд підтримує не тільки матеріальний, а й інтелектуальний продукт? Це роблять одиниці благодійників, бо є, вважають, більш практичні речі: облаштування, наприклад, зупинок чи щось подібне... Можливо, такій політиці фонду сприяє й те, що ви, його засновник, маєте диплом історика, а ця освіта мала б сприяти ширшому світогляду, вмінню аналізувати і робити висновки? Чи допомагає вам у теперішній діяльності диплом історика?

— Ці нематеріальні речі, якими (поряд із матеріальними) займається наш благодійний фонд, є дуже важливим аспектом діяльності. Потрібно читати розумні книжки, які повертають нас до нашої історії, змушують її осмислювати. Робити висновки, аналізувати існуючу ситуацію... Коли торік під час відкриття Фотовиставки газети «День» у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки я познайомився з серією «Бронебійна публіцистика», то відразу розпорядився придбати по комплекту для шкіл Луцька, для університету і коледжів. Нині ж, ви бачили, фонд придбав і вручив для бібліотек міста й книжки Юрія Щербака, Василя Слапчука, Івана Корсака, літературу до 200-річчя Шевченка... Це той інтелектуальний продукт, який має допомагати народу ставати нацією, а бізнес, якщо він соціально, як кажуть, відповідальний, має про це також дбати. Щодо диплома історика, то я не можу сказати, що нині пам’ятаю геть усі історичні дати, бо давно не маю відношення до цієї сфери. Але побудова і структуризація думок, які отримав під час навчання у виші, безумовно, допомагають. Допомагають аналізувати і робити висновки. Тобто базовими є знання, які отримують у школі, й я на першовересневих лінійках у Луцьку недарма говорив: над дітьми з першого дня у школі потрібно сидіти, привчати вчитися. Бо школа — це база їхніх знань, університет їх доповнить і закріпить. Тому так важливо для мене, щоб луцькі учні отримували й розумні книжки у подарунок. Хай читають і вчаться мислити!

— Ваша вчителька колись мені розповідала, що ви, тільки починаючи свій бізнес у Луцьку, попросили дати список учнів: сиріт, малозабезпечених, хворих... І перераховували їм гроші. Чому ви вже тоді цим займалися, тим, що потім назвуть благодійністю? Адже ще не мали такого рівня матеріальної забезпеченості, як нині.

— Тоді я просто не усвідомлював потреби займатися благодійністю так, як розумію це тепер. Це формувалося в сім’ї. Тоді це було на підсвідомому рівні, а нині я цим займаюся з величезним задоволенням. Мені просто приємно, що можу допомогти багатьом людям, що Луцьк, в якому я виріс, став таким, яким ми його зараз бачимо, значно змінює своє обличчя у тих місцях, до яких долучився мій благодійний фонд. Моє завдання — шукати гроші, а завдання благодійного фонду — щоб кожна копієчка дійшла до того, хто потребує нашої допомоги.

— Нещодавно благодійний фонд «Фонд Ігоря Палиці — Новий Луцьк» провів опитування лучан щодо того, які з десяти добрих справ вони вважають найактуальнішими для міста. І найбільше голосів було віддано оздоровленню дітей, студентів, учителів, медиків, працівників комунальної сфери і т. ін. на курорті Буковель. Чому, на вашу думку?

— У Буковелі лучани побачили свою мрію, те, яким і вони, і я хотіли б бачити місто в майбутньому. Тобто і Луцьк має прекрасний туристичний потенціал, має чудові перспективи. І ця мрія, я впевнений, здійсниться.

— Чим є для вас Луцьк? Чому ви сюди повертаєтеся? Яка ваша найбільша мрія стосовно рідного міста?

— Моя найбільша мрія — на наступні два роки — щоби депутати взялися за голови і перенесли так званий Старий ринок від стін середньовічного Луцького замку. Благодійний фонд готовий вкласти гроші у культурний розвиток площі перед замком, яка відкриється після знесення хаотичного ринку. Замок, Старе місто — це історичні перлини Луцька, це його «родзинка». Завдяки їм може розвиватися все місто. Я про це говорю вже три роки, але мене не чують. Хоча чому тільки мене?.. Це в інтересах Луцька і лучан. І коли мене часом запитують, чи не шкода мені грошей, які виділяю на благодійність, чи сподіваюся, що отримаю за те подяку?.. В мене зараз є можливість це робити — й я роблю. У цьому році благодійний фонд збільшив свій бюджет на 50 відсотків. Коли мені принесли папери на підпис, я без вагання підписав цю суму. Квіти і премії — це безумовно, по-людськи приємно, але приємніше, повірте, коли бачиш радісні обличчя, знаєш, у якій біді ти допоміг, які після тебе об’єкти в місті залишаться... Я ж ці гроші з собою не заберу!

Коли в рідному місті стане значно вищим рівень життя, і я до цього долучуся, це буде для мене найбільшою радістю і вдячністю.