Iгор ЮХНОВСЬКИЙ: «I заробити, і не дати себе ошукати»
— На мою думку, спеціалісти завжди поділялися на дві категорії — спеціалісти за духом, за покликанням і спеціалісти за популярністю відповідної професії і затребуваністю цієї професії. Отже, і молоді люди, які закінчують вищі навчальні заклади, поділяються на дві частини.
Перші — талановиті, які зразу визначили напрямок свого життя. Це дуже невеликий відсоток людей: на кожну академічну групу це іноді троє-четверо студентів. Наприклад, в теоретичній фізиці (а я сам фізик- теоретик і дуже довго вже викладаю) мені доводилися часто мати справу з надзвичайно здібними людьми: ви їх могли не годувати, ви їм могли не давати заробітної плати, тільки мали б дати можливість зайнятись от тією самою теоретичною фізикою — і вони здатні цілими днями сидіти, працювати і одержувати від того велику насолоду. От такі таланти треба берегти. Тому я хотів би особливу увагу звернути на талановитих випускників як середніх шкіл, так і вищих навчальних закладів. Святе діло кожної держави — берегти і плекати ці таланти. Уявіть собі, їх кількість не зазнає значних змін із часом, не залежить від виду влади, яка панує на певній території, навіть, можливо, не дуже змінюється і з видом держави, яка існує. І це характерно для всіх держав світу. Кожна нація вносить свій вклад у світову науку залежно від того, наскільки вона зуміла виплекати ці таланти.
А друга частина випускників — це люди, які намагаються просто жити, завести сім’ї, мати заробіток, жити в достатку і займатися цікавою роботою. Робота цікава тоді, коли ви розумієте, що робите. Так от, справді, зі становленням української держави, з переходом до ринкової системи, безумовно, мінялася кількість випускників, які бажають вивчати ту чи іншу спеціальність. При переході до ринку Україна зустрілася з повною безграмотністю своєї системи щодо форм ринкових відносин і документального оформлення цих ринкових відносин у різноманітних галузях виробництва. Безумовно, що західні спеціалісти в цьому нас випереджали. І відповідні західні фірми, які обслуговувалися такими спеціалістами, на самому початку існування української держави обманювали нас (користувалися нашою безграмотністю). Але необхідність усе-таки в цьому напрямку знайти себе і заробити, і не дати себе ошукати існувала в суспільстві. І вона визначила ті основні професії, які люди почали опановувати і яким почали навчати приватні ВНЗ. Сам факт виникнення приватних ВНЗ говорив про те, що освіти з необхідних суспільству спеціальностей не вистачає в державних ВНЗ. Найбільш яскравим прикладом є виникнення юридичних і економічних ВНЗ, юридичних і економічних спеціальностей. Якщо за радянського часу було, скажімо, сім чи вісім юридичних факультетів в університетах України, то тепер юридичних інститутів і академій і інших навчальних закладів цього напрямку існує вже більше 160. Усі вони по-різному викладають цю юридичну науку: одні дуже добре, інші дуже слабо, але всі вони дають дипломи — і туди йдуть молоді люди. Такий бум вивчення юридичних, правових і економічних наук виправданий: українське суспільство зможе працювати на рівних із західним суспільством.
Другий напрямок розвитку освіти був пов’язаний із тим, що комп’ютерний ринок країни був абсолютно порожній. Коли західна електроніка ринула сюди, відбулася різка деформація внутрішніх цін, що, зокрема, сприяло і тій страшній інфляції, що тоді мала місце. І люди зрозуміли, що оволодіння інформаційною технікою є проблемою номер один для України. Зразу ж виникли дуже великі групи, які почали навчатися користуванню інформаційними системами різноманітного напрямку: системами зв’язку, програмним забезпеченням. При всьому цьому бурхливо зросло вивчення англійської мови.
Третій напрямок зміни освіти був пов’язаний із самим фактом утворення української держави. Одним із атрибутів держави є державна мова. Отже кількість шкіл, де вивчалася українська мова, культура, історія, почала дуже сильно зростати. Фактично три таких напрямки стали дуже успішними.
Ну, і нарешті, четвертий напрямок, що є стандартним для кожної країни. Йдеться про здоров’я людини. Кожна людина прагне зберегти своє здоров’я. Окрім того, у зв’язку з введенням приватної власності росли домашні господарства, росла кількість домашніх тварин у приватному секторі. Отже, професія лікаря — як для людей, так і для тварин — ставала все більш потрібною. І якщо ви подивитесь на статистичні дані, то побачите, що кількість приватних закладів, які навчають, скажімо, ветеринарній медицині і взагалі медицині, теж дуже сильно зросла. Це, мені здається, є природнім.
Таким чином, я виділив основні напрямки. А подальші тенденції — прямування до сталого розвитку. Сталий розвиток — це пропорційний до виробничих спроможностей і потреб ринку розвиток різних спеціальностей (а не лише найбільш затребуваних) і навчання фахівців із цих професій. З одного боку — в Україні існує зараз безробіття, але з іншого — в Україні існує і величезний брак робочої сили. Йдеться про висококваліфіковану робочу силу.
Потім — Україна має родючі сільськогосподарські землі. Тому, безумовно, можна говорити про майбутній розвиток сільськогосподарських наук і сільськогосподарських спеціальностей різноманітного характеру. Окрім того, Україна — металургійна держава. І певна кількість фахівців металургійної, добувної промисловості також буде необхідна, і у цьому секторі також все вийде до певної стаціонарності. Не можна не згадати і про машинобудування, харчову і легку промисловість. Уже зараз Кабінет Міністрів стверджує, що стосовно виробництва сільськогосподарської продукції, харчової промисловості і легкої промисловості пропозиція товарів вчетверо перевищує внутрішній попит. Отже, йдеться про пошук зовнішніх ринків, і тут виникне цілий комплекс різноманітних спеціальностей, які будуть пов’язані із зовнішніми ринками України. Ну і, безумовно, у цьому комплексі має бути енергетика — як основна галузь, а також дуже важлива для України транспортна система. Так що надалі все перейде до певного стаціонарного розвитку — встановлення відповідних пропорцій, які будуть відповідати внутрішнім потребам держави і стаціонарному зовнішньому ринку.
ДОВІДКА «Дня»
Як вдалося з’ясувати по телефону, навчання у вищому навчальному закладі на денному відділенні для тих, хто не пройшов конкурсний відбір, коштуватиме:
В Українській академії мистецтв на творчих факультетах:
— живопис, скульптура, графіка, реставрація, графічний дизайн і театрально-декоративний живопис — 6 480 грн./рік;
— архітектура — 4 344 грн./рік;
— мистецтвознавство — 3 258 грн./рік.
Із 134 студентів академії, прийнятих минулого року, навчання оплачував 31 студент.
У Національному авіаційному університеті МАУ:
— правознавство — 595 грн./міс.; лінгвістика — 495 грн./міс.; соціологія, психологія — 445 грн./міс.;
— економіка підприємництва, транспортні технології, менеджмент, логістика — 595 грн./міс.
— інженери — 345 грн./міс.
За навчання платить 15% студентів, інші — «бюджетники».
У Національній академії внутрішніх справ:
— навчання для міліціонерів — безкоштовне. Для цивільних осіб — 3 200 грн./рік.
В Інституті туризму (державний ВНЗ Федерації профспілок) усі студенти платять по 900 у.о./рік.
Згідно з розпорядженням Міністерства освіти перегляд оплати може проводитися раз на рік пропорційно до інфляції.
