Iмператриця спотикання...

Минулих вихідних свою 223 ю річ ницю з дня заснування Сімферополь за ініціативою міського голови Геннадія Бабенка відсвяткував незвичайно масово і гучно. Лише сам список заходів до Дня міста займав шість сторінок комп’ютерного тексту. Тут і демонстрація моделей одягу та зачісок, виставки і конкурси, концерти і добродійні вистави, відкриття міської Дошки пошани і вшанування Почесних громадян, і карнавальний хід «Парад- алле», і танцювальний марафон, ярмарок товарів народного споживання, молебні та циркові шоу — всього й не перерахуєш. Але в масі заходів «не сховалася» одна подія, яка й викликала скандал. Міський голова задумав приурочити до чергової річниці закладку пам’ятного каменя, а пізніше — відновлення пам’ятника Катерині II на тому ж місці, де він стояв раніше, — в міському парку. «Закладка каменя стане знаковою подією і одним із головних елементів святкування Дня міста», — стверджував Геннадій Бабенко.

Як відомо з історії, Сімферополь був заснований наступного року після приєднання Криму до Російської імперії, тобто 1974 року, за указом Катерини II. Петербурзькі сановники в той час активно освоювали південь України, і приблизно в один і той же час із Сімферополем було закладено Севастополь, Херсон, Миколаїв. Пам’ятник Катерині II у Сімферополі було закладено 1883 року й являв собою бронзову статую імператриці на гранітному п’єдесталі. У правій руці Катерина II тримала скіпетр і розгорнуту мапу Криму, ліва — простерта до міста. Навколо підніжжя пам’ятника були скульптури діячів катерининської доби, що здійснили приєднання Криму до Росії, — князів Григорія Потьомкіна та Василя Долгорукого, полководця Олександра Суворова та посланника Росії в Туреччині Якова Булгакова. На пам’ятнику був напис: «Таврійське дворянство за участю всієї Росії, в пам’ять сторіччя приєднання Криму 1783— 1883». Але наприкінці квітня 1919 року за розпорядженням Сімферопольського військово-революційного комітету його було демонтовано, через деякий час відновлено з деякими змінами, але остаточно його знято було з постаменту через два роки, до 1 травня 1921 року. На його місці побудували просто водограй. Згодом колишній Центральний міський парк Сімферополя перестав бути його культурним центром, став прохідною зоною, і центром міста став вважатися інший майдан. Про колишній пам’ятник, здавалося б, забули...

Тим часом ідея відновлення пам’ятника Катерині II почала хвилювати уми кримських політиків давно. Два роки тому про ініціативу відродження пам’ятника імператриці Катерині II заявляли два кримські політики: спочатку депутат Кримської Верховної Ради і один із лідерів партії «Союз» Володимир Кличников, пізніше — лідер кримських комуністів Леонід Грач. Уже тоді проти відтворення пам’ятника імператриці виступили кримські татари. Меджліс заявив, що в Криму не буде пам’ятника імператриці, яка протягом кількох воєн зруйнувала Кримське ханство та ліквідувала татарську державність, що згодом і призвело до еміграції, а також до депортації кримських татар із півострова 1944 року. Другий рецидив війни відбувся після того як меджліс кримських татар неподалік спірного місця без дозволу встановив пам’ятник генералові Григоренку. Цей пам’ятник декілька разів обливали фарбою, проте, як і пам’ятник Тарасові Шевченку, подарований Сімферополю міськрадою м. Калуша Івано-Франківської області.

Відтоді ідея відновлення пам’ятника Катерині II як у Сімферополі, так і в Севастополі висловлювалася ще не раз, але реалізовувати її на практиці почав лише Геннадій Бабенко. Але чим частіше й реальніше виникала ця ідея, тим гостріше виявлялися суперечності, які вже не раз перетворювалися на ідеологічну війну і навіть на реальне протистояння. Цілу війну витримали кримчани проти намірів Леоніда Грача встановити в Лівадії, де проходила Ялтинська конференція антигітлерівської коаліції 1945 року, пам’ятник Сталіну. Незважаючи ні на що, Сталін до Лівадії поки що не повернувся. А громади кримських татар, українців і білорусів Севастополя звернулися до Президента Ющенка з проханням не допустити встановлення пам’ятника Катерині в Севастополі...

Але, як виявилося, наразі у Сімферопольської міськради для відтворення спірного монумента нічого немає — ні грошей, ні проекту, ні навіть певного креслення чи малюнка. За словами Геннадія Бабенка, поки що в міської влади немає й затвердженого проекту пам’ятника. «Ми маємо намір звернутися до влади Краснодара, оскільки 1890 року пам’ятник Катерині відкривали й там, але в них він залишився. Можливо, і нам вдасться скопіювати його й відродити його колишній вигляд», — повідомив Бабенко. З іншого боку, Сімферопольський голова сподівається у всьому на Росію. Під час зустрічі з працівниками консульства у переддень міста, Геннадій Бабенко пропонував російській стороні взяти участь у відновленні міських визначних пам’яток. Як повідомила прес-служба міськради, зокрема, на думку Бабенка, росіяни могли б допомогти Сімферополю у відновленні Неаполя Скіфського і пам’ятника Катерині II.

Окрім того, міський голова виступив за встановлення зв’язків із російською стороною в галузі культури, туризму, торгівлі та економіки. Під час бесіди також обговорювалася можливість підписання договору про співпрацю між кримською столицею та одним із округів міста Москви. Російську Федерацію на зустрічі представляли Генеральний консул Російської Федерації в Криму Олександр Ніколаєв і віце-консул Ігор Карельський. Реакція Росії на пропозицію Сімферопольського міського голови поки що невідома.

Зате добре відома реакція кримських татар і українців. Кримські татари мало того, що вважають імператрицю винною в знищенні своєї державності, так вони й не вважають її засновницею Сімферополя, оскільки задовго до її указу на цьому місці існувало кримськотатарське місто Ак-Мечеть, так само як і Ак-Яр на місці нинішнього Севастополя. За кримськотатарською арифметикою виходить, що Сімферополю як поселенню зараз зовсім не 223 роки, а в кілька разів більше. Оскільки в міста просто відняли кримськотатарський відрізок історії. З іншого боку, українці Криму вважають Катерину винною в знищенні Запорозької Січі та переслідуванні нащадків запорожців. Сімферопольський регіональний меджліс уже заявив, що вважає закладення капсули для встановлення пам’ятника Катерині II у Сімферополі провокаційним актом, який ображає національні почуття та гордість українського і кримськотатарського народів. Саме в період її правління було ліквідовано Запорозьку Січ, запроваджене кріпацтво в Україні, анексований Крим, почався геноцид і асиміляція українського та кримськотатарського народів Російською імперією. «Даний акт, — вважають у Сімферопольському меджлісі, — здійснюваний на початку курортного сезону в Криму, спрямований на ескалацію міжнаціональної напруженості та зрив сезону й вигідний лише російській владі». Голова меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемільов уже заявляв, що встановити в Сімферополі пам’ятник російській імператриці, яка знищила Кримське ханство, рівнозначно встановленню на Красній площі в Москві пам’ятника кримському ханові Девлет-Гірею, який колись спалив столицю Росії...»

Більше того, коли з одного боку частина козаків у Криму протестувала проти ідеї відновлення пам’ятника Катерині, інша частина козаків брала участь у Дні міста. 1 червня в Криму пройшов Міжнародний козачий форум, скликаний Союзом козачих військ Росії та зарубіжжя, який, як виявилося, зла на Катерину вже не тримає. Кримчани вважають, що козачий з’їзд за участю маси російських громадян скликано в Криму саме в цей час не випадково, і розцінюють це як акт залякування.

У рамках форуму у Феодосії відбулася козача конференція, на якій розглянуто питання духовного відродження козацтва, пропаганди традицій слов’янських народів, а також розвитку міжнаціональних і етнічних зв’язків між народами. 2 червня в кримській столиці пройшов Великий круг кримського козачого союзу (ККС) під керівництвом Верховного отамана Володимира Черкашина, в якому взяли участь делегації з різних регіонів України, а також Союзу Козачих військ Росії та зарубіжжя. Було розглянуте звернення на адресу ювілейного «Харківського собору», який прийняв 1992 року принципову канонічну ухвалу щодо «філаретівської секти». Після закінчення Великого круга козаки пройшли центральними вулицями кримської столиці та поклали квіти до пам’ятників В. Долгорукому-Кримському, генералісимусові О.В. Суворову, а також загиблим воїнам-інтернаціоналістам у Афганістані й до Вічного вогню на могилі Невідомого солдата.

Потім козаки 3 червня в Севастополі відвідали підшефні кораблі ЧФ Росії та ВМС України та завершили збори спільним молебнем біля Володимирського (Херсонеського) собору.

Для того, щоб не допустити зіткнення кримських татар і козаків під час закладки каменя в Сімферополі, ГУ МВС у Криму підготувало декілька спеціалізованих підрозділів внутрішніх військ. Однак вони не знадобилися. Камінь «взяли» хитрістю. Хоча урочисте відкриття було призначене на 17 у годину, білепокривало таємно зірвали ще вранці — без торжества і при невеликій присутності народу. Камінь, як і до відкриття, зараз все ще охороняє спеціальний наряд міліції. Але чи додало це щось до іміджу чи до благополуччя в місті? — ось запитання, на якe потрібно знайти відповідь.

КОМЕНТАР «Дня»

Олександр ФОРМАНЧУК , політолог:

— «Сама ідея відновлення історичних пам’яток, як, наприклад, відтворення Собору Олександра Невського в Сімферополі, заслуговує похвали, якби не те, як це робиться. Природно, що російська імператриця Катерина II має історичний стосунок до Сімферополя як дійсна засновниця міста, оскільки місто Ак-Мечеть не мало ні того масштабу, ні столичного статусу. Але одна річ відновити пам’ятник імператриці в Краснодарі, зовсім інша — в Криму. Передусім, потрібно сказати, що для цього невдало вибрано час, не підготовано громадську думку. Та і в корені неправильно йти шляхом одноразового, спонтанного відновлення історичного вигляду міста. Для цього має бути розроблено спеціальний комплексний план, який повинен включати в себе й відновлення історичних топонімів, у тому числі історичних назв вулиць та історичних назв населених пунктів. Інакше непродумані та спонтанні дії окремих політиків можуть призвести, як це вже не раз траплялося, не лише до «війни пам’ятників», не лише до війни самої пам’яті, коли до конфлікту вступатимуть не лише історичні концепції, а й до зіткнення великих груп людей, які відстоюють різне бачення історії...