Iнший рівень «співпраці» з довкіллям

Хай би що будували у вашому містечку чи селищі, місцеві органи влади мають не лише прорахувати, наскільки це вигідно економічно, а й продумати, як новий об’єкт вплине на місцеву річку, ліс, повітря та здоров’я людей. Така собі екологічна діагностика кожного документа, пов’язаного з державним плануванням, реалізацією місцевих чи галузевих програм.

Такого в Україні досі ніхто не робив. Незабаром це стане нормою, яку не можна порушувати. Днями парламент із другої спроби прийняв закон про стратегічну екологічну оцінку. Україна мала ухвалити такий документ відповідно до вимог Угоди про асоціацію з ЄС. Уперше депутати проголосували за законопроект ще в жовтні 2016 року. Та Президент Петро Порошенко наклав на нього вето без конкретних пропозицій.

Тепер закон про стратегічну екологічну оцінку прийнято в повторному другому читанні та в цілому. Звісно, його знову має підписати Президент, але громадськість і депутати впевнені, що це відбудеться. Так само — що буде опір у впровадженні СЕО, такий прогноз міністра екології та природних ресурсів Остапа Семерака.

«Україна ще не мала такого досвіду, і поки що незвично виглядає навіть ідея, що всі економічні кроки розвитку села, селища, містечка і великого міста мають враховувати екологічну складову, — зазначав перед голосуванням міністр. — Якщо закон про оцінку впливу на довкілля аналізує, як конкретний об’єкт будівництва може впливати на довкілля, то стратегічна екологічна оцінка передбачає екологічний аналіз стратегічної програми чи плану розвитку цілого регіону, включно з транспортними, енергетичними та іншими програмами».

Згідно з прийнятим законом, СЕО проводиться щодо проектів документів державного планування, підготовлених у сфері сільського, лісового та рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, управління відходами, використання водних ресурсів, телекомунікацій, туризму, землекористування. Тобто усе, що мають затверджувати державні органи влади, має містити опис наслідків для довкілля у довгостроковій перспективі. Громадськість теж стає активним учасником цього процесу.

«Під час проведення стратегічної екологічної оцінки, як і при оцінці впливу на довкілля, максимально залучається громадськість. Як тільки виникає ідея створення такого документа, державний орган про це повідомляє, — коментує Софія Шутяк, юрисконсульт міжнародної благодійної організації «Екологія—Право—Людина». — Крім урахування думки громадськості, обов’язково мають бути консультації з природоохоронними органами та органами з охорони здоров’я. Наприклад, Міністерство енергетики розробляє енергетичну стратегію до 2050 року. Отже, воно повинно звернутися до Мінздоров’я та Мінприроди за рекомендаціями, на що звертати увагу, готуючи СЕО для цього документа. Якщо буде розроблятися проект міні-ГЕС, це втручання у водне середовище, це впливає на якість води, відповідно, може погіршитися стан здоров’я місцевого населення. Оскільки більшість річок включені у Смарагдову мережу, Мінприроди порадить перевірити, чи ця ідея не суперечитиме нашим міжнародним зобов’язанням у сфері довкілля. Також враховується думка самої громади, чи потрібна їй ця міні-ГЕС. Може, село на межі вимирання, і це немає жодної перспективи. Стратегічна екологічна оцінка потрібна, щоб максимально зібрати первинні дані для прийняття рішення. Також СЕО робить підготовку документа на 3—5% дорожчою від загальної вартості, але ці витрати виправдають себе у майбутньому».