«Iз кожної ситуації є вихід»

Про історію життя художниці-переселенки з Луганщини Яни Униченко, яка зараз мешкає в Здолбунові, створили виставу. Прем’єра вже відбулася. Загалом постановка об’єднує три сюжетні лінії. Одна з них — про Яну. Переселившись зі Східної України на Західну, дівчина взялася розписувати будинки (нагадаємо, «День» писав про неї у статті «Дивно, але тільки приїхавши на Рівненщину, я відчула себе українкою» www.day.kiev.ua). А потім її запросили декорувати стіни в одному з університетів Рівного. Взагалі Яна у поганому настрої за пензель не береться. Але таке буває рідко, переконує привітна невисока дівчина, яка належить до людей із обмеженими фізичними можливостями. «Я була на дводенному тренінгу, тема якого — «Трансформація конфліктів. Гендерна складова культури миру». На завершення учасниць за бажанням попросили розповісти про себе. Я розказала свою історію. Тоді організатори запропонували зіграти її в театрі», — розповідає Яна Униченко.

Так, актриси читали зі сцени історії життя трьох жінок. Перша героїня росла у бідній сім’ї, змушена була виїхати за кордон, вчитися, працювати на трьох роботах, боротися з важкою хворобою (вона була прикута до ліжка). Сьогодні ж створила Українсько-італійську спілку «Міжнародна підтримка в Україні». Друга історія — про художницю-переселенку Яну Униченко. Вона залишила рідний дім, коли розпочалася війна. Батьки не хотіли відпускати доньку, хвилювалися. Але Яна й раніше багато мандрувала. Та й взагалі звикла жити без рамок. «Я живу, споглядаю, відчуваю, творю, пізнаю... Моє щастя не залежить від зовнішніх факторів. Моє щастя всередині», — переконує вона.

Третя історія — про жінку, яка пережила невдалі шлюби, втрату дитини, не з газет знає, що таке торгівля людьми. Але вона достойно виходила зі складних життєвих ситуацій.

Постановка мала і елементи візуалізації. А глядачі під час прем’єри отримали можливість поспілкуватися з трьома героїнями.

Автори проекту називають виставу соціальною. Такий задум вони втілювали вперше. «Ця вистава про те, що хоч які б негаразди траплялися в житті, не потрібно опускати рук. Бо з кожної ситуації є вихід. І в постановці це показано на реальних прикладах трьох жінок, — розповідає координатор молодіжних проектів, тренер Центру підтримки громадських ініціатив «Чайка» Оксана Салівончик. — Взагалі цей задум ми реалізували в рамках проекту «Залучення жінок сільської місцевості Рівненщини до процесів миротворення, популяризації культурних цінностей, духовності та моральності». Яна — світла людина, яка, до того ж, не здається. Саме тому взяли у постановку її історію. Можливо, ми збільшимо кількість сюжетних ліній. Щоб їх було не три, а п’ять».