Канікули на вимогу

Студентів деяких вищих навчальних закладів України чекають тривалі зимові канікули, подекуди до двох місяців. Усе через газ. Зависокі ціни на цей енергоресурс ставлять виші перед незручним вибором: або сплачувати величезні рахунки та продовжувати навчальний процес без змін, або внести в його графік корективи, заощадивши на комунальних платежах. Чимало університетів обирають другий варіант. Але студенти не просто відпочивають на вимушених тривалих канікулах, а й продовжують навчання дистанційно. «День» з’ясовував, чи є в цьому зиск і де компроміс між енергоресурсами та якістю знань.

«ДИКА СИТУАЦІЯ»

Університети, котрі змінюють графік навчання взимку, пояснюють студентам і журналістам, що причина одна — зависокі ціни на теплоносії. Приміром, видання Deutsche Welle повідомляє, що у Національному університеті «Львівська політехніка» заліки та іспити студенти складатимуть лише у чотирьох із 30 навчальних корпусів. Керівництво вишу неспроможне платити за опалення усіх приміщень. «Ми шукаємо гроші самостійно, маємо надходження з наукової праці чи з продажу розробок. Але на комунальні послуги їх усе одно не вистачає. Тому не йдеться навіть про економію. Якби в нас були кошти, ми б не економили», — коментував ЗМІ проректор «Львівської політехніки»» Олег Давидчак. Тут студентів чекають на навчання аж 4 березня.

В Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу вирішили скасувати навчання у січні. «Ми подивились, що немає сенсу опалювати приміщення в цей час, — розповів Deutsche Welle проректор ВНЗ Олег Мандрик. — Студенти і так не ходять. Вони святкують. Та й викладачі. Ми відправляємо їх у відпустки, не використані за попередні роки, а студентів — на канікули».

Торік студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка не погодилися з рішенням ректорату запровадити тривалий зимовий відпочинок, а потім навчатися два місяці по суботах і без канікул навесні. Вони влаштували акцію протесту під Червоним корпусом університету. Адміністрація закладу переглянула своє рішення і повернула старий графік навчання.

На думку директора благодійного фонду «Інститут розвитку освіти» Георгія Касьянова, що б не говорили у вишах, ситуація, коли вищий навчальний заклад не може оплатити комунальні послуги, є дикою. Експерт часто буває у закордонних відрядженнях, тож добре знає систему навчання тамтешніх закладів освіти. Георгій зізнається, що йому важко уявити, як, наприклад, французький, американський чи англійський університет не може оплатити комуналку.

СТАВКА НА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ

Чому ж у вишів бракує коштів на комунальні послуги? Експерти громадської організації «Точка росту: освіта і наука» писали про цю проблему ще у 2015 році. На їхню думку, після демографічної кризи, зокрема з 2008 року, кількість вступників значно скорочувалася — відповідно, зменшувалися фінансування та прибутки навчальних установ. «Але ніхто про це не думав, тому що адміністративна частина управління університетом працює на видобування ренти для себе. ВНЗ мали займатися власною енергоефективністю ще десять років тому. Та оскільки в університетів немає стратегії і тактики її реалізації, то немає йі нормального забезпечення фінансових ресурсів», — коментувала Світлана Благодєтєлєва-Вовк, голова ГО «Точка росту: освіта і наука».

До речі, у вересні цього року в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу відбулося засідання Асоціації ректорів вищих технічних навчальних закладів України. Одне з питань для обговорення — енергоефективність ВНЗ. Певні напрацювання має івано-франківський заклад, який збудував на своєму даху кілька газових міні-котелень, замінив вікна та двері на сучасні, з мінімальними втратами тепла, а також запроваджує в себе альтернативні джерела енергії. Наприклад, сонячна теплова станція забезпечує роботу спортивного комплексу університету. Тому учасники засідання підготували ухвалу до Міністерства освіти і науки, щоб відомство сприяло у поширенні такого досвіду між іншими університетами. Щоправда, в Івано-Франківську цьому допомагали меценати.

СИЛА АВТОНОМІЇ

У Міністерстві освіти і науки про проблему знають. Утім, позиція відомства зводиться до того, що університети зараз мають широку автономію, тому можуть регулювати графік навчання на свій розсуд, щоб тільки виконувалася навчальна програма.

«Основні принципи діяльності закладу вищої освіти визначені статтею 32 Закону України «Про вищу освіту», одним з яких є автономія. Організація освітнього процесу в зимовий період та за необхідності корегування графіку навчального процесу регулюється в порядку, самостійно визначеному закладом вищої освіти, — повідомив заступник міністра Юрій Рашкевич у відповіді на редакційний запит. — Водночас необхідно наголосити, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої або наукової програми в повному обсязі, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти. Оскільки зміна графіку освітнього процесу не змінює обсяг освітньої або наукової програми, підстава для внесення змін стосовно розмірів плати за освітню послугу відсутня».

«ЦЕ ФОРМАЛІЗОВАНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЗНАНЬ»

У МОН нічого не кажуть про якість такого розірваного або дистанційного навчання. Знайомі розповідали, що син торік два місяці був удома, виконував тестові завдання з англійської мови, філософії та інших предметів, писав реферати і так отримував бали до наступної сесії. У деяких вишах викладачі виставляють на освітніх платформах свої лекції, дають завдання студентам через соціальні мережі і так само їх перевіряють. Але це не та модель навчання, яка гарантуватиме високий результат.

«Посилання МОН на автономію, а ВНЗ на брак коштів — це все відмовки. Є суспільна мета — забезпечити економічний добробут і зростання розвитку суспільства. У таких умовах це неможливо. Міністерство освіти і науки якось намагалося скоротити навчання із 42 до 37 тижнів. Мовляв, в Оксфорді навчають взагалі 36 тижнів, тобто, тривалість навчання не впливає на рівень знань. Можливо, це так — у середовищах, де існує відповідна матеріально-технічна, кваліфікаційна та викладацька бази. У наших умовах все це є ознакою формалізованого ставлення до отримання знань і кваліфікації, — додає Світлана Благодєтєлєва-Вовк. — За великим рахунком, можемо оголосити про перехід на гібридне навчання, тобто поєднане з практикою. Таким чином тривалість семестру можна зменшити, бо це навчання безпосередньо на роботі. Це підходить для технологічних спеціальностей, але гуманітарні потребують великої інтелектуальної, понятійної бази. Студенти-гуманітарії мають по сім-вісім пар і сидять до ночі в бібліотеках, бо треба засвоїти великий обсяг знань». 

Експертка наголошує, що суспільству потрібні кваліфіковані педагоги, лікарі, інженери, а за такої дезорганізації навчального процесу про це можна забути.