Хабарництво: пляма ганьби на суддівських мантіях

Тим більше, коли йдеться про суддів, котрим суспільство гарантувало недоторканність в обмін на їхнє доброчесне відречення від «благ земних» в ім’я правосуддя. Про практику розслідування кримінальних справ за статтею 168 КК (хабарництво) відносно суддів розповідає Андрій Хочунський, начальник управління Генеральної прокуратури України із нагляду за дотриманням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю.

— Андрію Михайловичу, за опублікованими у пресі даними, торік було порушено п’ять кримінальних справ проти суддів. Чи є це реальним показником рівня корумпованості у судових органах?

— Минулого року за направленими до судів кримінальними справами до відповідальності притягнуто працівників судових органів: голову районного суду, секретаря міського суду й судового виконавця. За підсумками 1997 року ми проаналізували ситуацію, що склалася, врахували недоліки, що є у нашій роботі, внесли подання про їхнє усунення в Міністерство внутрішніх справ України. Цього року ними розроблено методику з організації роботи з виявлення, розкриття й розслідування злочинів, пов’язаних із хабарництвом, розраховану на застосування в роботі оперативних працівників Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України та слідчих органів прокуратури. Після узгодження з Верховним Судом України ця методика вже розіслана на місця й використовується в роботі оперативних підрозділів. Методика, зокрема, розкриває особливості використання технічних засобів і отриманих внаслідок їхнього застосування результатів у процесі оперативно-розшукової діяльності й розслідування, проведення окремих оперативно-пошукових заходів і слідчих дій (наприклад, фоноскопічної експертизи і тому подібне). До речі, ті карні справи, які порушено поточного року за фактами отримання хабарів працівниками судових органів, — результат застосування на практиці вказаної методики. До кримінальної відповідальності притягуються 2 суддів у Черкаській області, один — у Луганській.

— Багато нарікань звучить і на недосконалість законодавства...

— Складності розкриття злочинів, пов’язані із хабарництвом, криються не тільки й не стільки в недосконалості чинного законодавства. Хабарництво — злочин, мабуть, із найвищим рівнем латентності, про який зазвичай стає відомо лише після звернення громадян до правоохоронних органів. Часто до цього моменту, особливо якщо йдеться про факт передачі хабара, що вже відбувся, втрачено можливості із збирання й закріплення необхідних доказів.

У той же час чинне законодавство передбачає додаткові гарантії дотримання прав окремих категорій громадян, зокрема суддів, при проведенні оперативно-пошукових заходів і слідчих дій. Наприклад, Закон «Про статус суддів» передбачає, що проникнення в житло, службове приміщення судді, в його особистий і службовий транспорт, проведення огляду, обшуку або виїмки, огляд і виїмка його кореспонденції, речей та документів, ряд інших дій може проводитися тільки за санкцією Генерального прокурора України при наявності порушеної кримінальної справи. Залучення судді до кримінальної відповідальності, його арешт не може бути зроблений без згоди Верховної Ради України. Природно, що ми неухильно дотримуємося вказаних вимог закону, але в ряді випадків нам незрозуміла ситуація, яка складається навколо окремих кримінальних справ.

Так, цього року Генеральна прокуратура України зверталася до Верховної Ради з поданням про давання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності двох суддів. У процесі обговорення вказаного питання фактично не ставилися під сумнів наявність і доведеність складу злочину в їхніх діях (у органів попереднього слідства достатні докази винуватості суддів, у тому числі й отримані із застосуванням відповідних технічних засобів), дотримання необхідних процесуальних норм, однак парламент таки не дав своєї згоди. У результаті ми не можемо вирішити питання про направлення вказаних кримінальних справ до суду для їхнього розгляду по суті, хоча ці події мали місце ще наприкінці минулого—на початку цього року, а один із обгрунтовано підозрюваних у причетності до отримання хабара суддів продовжує вершити правосуддя. Зрозуміло, подібна ситуація жодною мірою не сприяє торжеству законності, у зв’язку з чим керівництво Генеральної прокуратури України звернулося до Верховної Ради з пропозицією повернутися до розгляду цього питання.

— На початку цього року з МВС прийшло повідомлення про порушення кримінальної справи проти голови суду Автономної Республіки Крим Михайла Тютюнника. У якому стані розслідування цієї справи?

— Ми не маємо права коментувати ті обставини, за якими ще не ухвалено остаточні рішення, тим більше, що вони перевіряються зараз слідчим шляхом у рамках розслідування кримінальної справи. Справді, працівниками спецпідрозділу відносно голови Верховного Суду АР Крим було складено протокол про здійснення корупційних дій. Йшлося про те, що останній провів відпустку в санаторії за путівкою, вартість якої була значно нижчою за реально існуючу. А в одному з судів Криму розглядалася справа, де однією із сторін саме й виступав вказаний санаторій. Однак при складанні протоколу було допущено порушення процесуального характеру. У зв’язку з цим було ухвалено рішення про залучення вказаних матеріалів до розслідування кримінальної справи з тим, щоб шляхом проведення необхідних слідчих дій встановити справжні обставини того, що відбулося.

— Не могли б ви навести статистику щодо порушених вашим відомством кримінальних справ за фактом корупційних дій? Який відсоток у загальній статистиці займають злочини у сфері корупції в органах правосуддя?

— Торік слідчими органів прокуратури до судів направлено більше 560 кримінальних справ про злочини, пов’язані з хабарництвом у сфері економіки й в органах влади та управління. Із них за статтею 168 КК (тобто отримання хабара) — 441. До кримінальної відповідальності було притягнуто 514 чоловік, серед котрих, наприклад, 30 працівників місцевих органів державної влади та управління (в тому числі й керівники районного та міського рівнів), 69 представників різних контролюючих організацій, 80 працівників органів внутрішніх справ, 40 — державних податкових адміністрацій, 39 — сфери освіти, 21 — митниці і 24 — сфери охорони здоров’я тощо. Звичайно, ці цифри самі по собі не свідчать про рівень корумпованості серед представників тієї чи іншої професії. Бо виявлення фактів хабарництва в тих же правоохоронних судових органах надто утруднене внаслідок ряду причин. Адже звертаються до нас лише тоді, коли громадяни стикаються з відвертим здирством хабарів, або, казатимемо відкрито, вони не «задоволені» вже оплаченими діями хабарників. Та й процес доведення отримання хабара, мабуть, один із найскладніших.

— У своїх публічних виступах Голова Верховного суду України Віталій Бойко заявив: «коли до мене звертаються громадяни, котрі підозрюють у нечесності конкретного суддю, а такі звертання надходили неодноразово, всі ці заяви я направляю до органів прокуратури для проведення розслідування». Скажіть, який відсоток скарг підтверджується?

— Правоохоронні органи займаються перевіркою всіх заяв і повідомлень про хабарництво, незалежно від того, чи надходять вони від громадян, чи від організацій і установ. У тих випадках, коли має місце здирство хабара, коли є можливість затримання хабарника «на гарячому», коли дії оперативних працівників і слідчих ретельно сплановані, грамотні, професійні, здійснені цілком відповідно закону, можна казати про стовідсоткове підтвердження таких заяв. Зрозуміло, не можна виключити випадки, коли не всі кримінальні справи, порушені за фактами давання й отримання хабарів, направляються до судів. Бувають ситуації, коли зібраних доказів явно недостатньо для пред’явлення звинувачення й притягнення до кримінальної відповідальності, коли люди завдяки своєму службовому положенню не можуть бути віднесені до категорії посадових осіб — суб’єктів отримання хабара, а їхні дії перекваліфіковуються на інші статті Кримінального кодексу (отримання незаконної винагороди, шахрайство і тому подібне), коли сам злочин або особа, котра його вчинила, не є суспільно небезпечними й доцільно обмежитися притягненням винного до інших видів відповідальності без направлення кримінальної справи до суду (наприклад, при отриманні однієї-двох пляшок спиртного, коробки цукерок), із обов’язковим, природно, звільненням із посади, що її посідає. Таких справ 1997 року було трохи більше 200, або чверть від загальної кількості розслідування, що певною мірою свідчить і про недоліки в роботі правоохоронних органів, і про досить зважений підхід до боротьби з такими злочинами.

— У своєму недавньому виступі перед Координаційною радою по боротьбі з організованою злочинністю й корупцією глава держави висловив здивування з приводу того, що судді, котрі беруть хабарі, не несуть покарання. Чи йшлося у словах Президента й про інші випадки хабарництва в суддівському корпусі, коли з якихось причин ці судді для правосуддя недосяжні?

— Стурбованість керівників держави цілком зрозуміла, оскільки кожен випадок хабарництва серед працівників правоохоронних органів, судових органів, які покликані боротися із злочинністю, забезпечувати неухильне дотримання законності, — вже надзвичайний випадок.

№231 02.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»