Хмельницький детектив

Ця моторошна кримінальна історія почалася розбійним нападом на таксиста, продовжилася спробою громадян віддати належне зловмисникові, втечею, вбивством власника квартири, вдалим стрибком з п’ятого поверху будинку і, нарешті, закінчилася затриманням обох злочинців.

«До міліції зателефонували, що вчинено розбійний напад на таксиста. На місце злочину прибули патрульні наряди, які були неподалік», — розповів «Дню» начальник центру зв’язків із громадськістю управління МВС у Хмельницькій області Віктор Коверзюк.

Картина була не для слабких на нерви: хтось повертав до свідомості таксиста, якого двічі вдарили сокирою по голові. Якби не шапка, сталося б найгірше. А обурений натовп штурмував автомобіль постраждалого, в якому зачинився один із двох розбійників. Громадяни рішуче намагалися витягнути зловмисника з машини і «повісити цю сволоту» на першій-ліпшій гілляці. Вони вже й розбили бокове скло, аби виконати свій намір.

«Міліції вдалося відвернути увагу обурених людей і посадити затриманого до патрульного УАЗа», — говорить Віктор Коверзюк. Драматичні події тільки-но розгорталися. Вбивство 52-річного власника квартири, вдалий стрибок другого зловмисника з розбитого вікна на п’ятому поверсі житлового будинку, його затримання ще були попереду...

Одначе що ж сталося на місці, де, якби не міліція, відбулася б логічна і швидка розправа над одним із розбійників?

Виявилося, що таксист узяв двох пасажирів. Хіба ж на них написано, хто вони і чим, як кажуть, дихають?!. Ті назвали адресу, та, не доїхавши до пункту призначення, звеліли перевізникові, аби зупинився і зачекав. Водій не заперечував. Лише нагадав їм про розрахунок. Це звичайне прохання геть розлютила обох пасажирів — один з них вихопив з-під поли сокиру і двічі вдарив обухом таксиста по голові. Втрачаючи свідомість, постраждалий встиг вибігти з машини і покликати на допомогу. Серед перших, хто його почув, були водії маршруток. Вони заблокували автомобіль таксиста, яким уже вирушали розбійники. Не сподіваючись на такий поворот, один з розбійників зник у темряві ночі. А його поплічник не встиг — зачинився в машині...

Перевізник — то небезпечна робота. До послуг таксі вдаються не тільки законослухняні громадяни. На жаль, у Хмельницькому траплялося і найгірше... Отож таксисти, як тільки почули по рації про те лихо, не забарилися — тут-таки прибули рятувати свого товариша. І, звісно ж, дали волю почуттям. До них приєдналися і пасажири. Мовляв, кримінальні елементи вже всім давно допекли...

35-річний рецидивіст і молодший від нього на рік поплічник познайомилися у виправній колонії. Обидва «сиділи» в одному бараку за пограбування, розбійні напади, крадіжки... Як кажуть, знайшли спільну мову поміж собою. «Той звільнився з місць позбавлення волі у вересні 2006-го, а цей — у жовтні 2007-го. Весь цей період вони підтримували зв’язок один з одним — листувалися. Терпляче чекали на зустріч», — продовжує Віктор Коверзюк.

Отож, зустрівшись на волі у Хмельницькому, винайняли квартиру в самотнього 52-річного чоловіка. Власник помешкання виявився простакуватим чолов’ягою. Мовчав, нікуди не скаржився на те, що квартиранти розраховуються з ним у ліпшому випадку пляшкою горілки, а у гіршому — стусанами. Нещасний не знав, що один з них ні за що, ні про що вкоротить йому віку.

Ті ж, удаючи, що буцімто день при дні зайняті невтомними пошуками роботи, пішли второваною стежкою. Як кажуть у народі, вовча натура в ліс тягне. Активно взялися за знайоме ремесло...

То де ж він, другий учасник розбійного нападу на таксиста? «Затриманий учасник, аби дати шанс своєму поплічникові для остаточної втечі від правосуддя, назвався у відділку міліції чужим прізвищем. Встановити його справжнє прізвище вдалося за відбитками пальців. Однак детективи оперативним шляхом одержали інформацію про можливе місцеперебування другого злочинця. Саме там, у винайнятій обома квартирі у Гречанах, мікрорайоні Хмельницького, він, як кажуть, і ліг на дно», — розповідає начальник центру зв’язків із громадськістю.

Коли ж двоє стражів правопорядку натиснули на кнопку дзвінка біля дверей, то зразу почули з квартири кроки, а відтак — запитання: «Хто?». Відповіли: «Відчиніть. Міліція». Очевидно, то саме власник помешкання сказав, що візьме ключі і відчинить. То були його останні слова. Натомість із квартири почулися якісь глухі удари, потім — брязкіт розбитого скла...

Збагнувши, що вже ніхто не відчинить, детективи вибили двері. У помешканні вони виявили тільки власника, якому вже ніхто й нічим не зміг зарадити.

Одначе ще два міліціонери обачно залишилися під будинком. Вони й побачили цей політ злочинця з вікна на п’ятому поверсі будинку. А той упав на дерево і, розмахуючи небезпечною бритвою, застерігав їх, щоб не підходили, бо заріже. «Правоохоронцеві вдалося штахетиною вибити лезо з рук зловмисника. Потім з’ясувалося, що зловмисник відбувся лише кількома подряпинами», — говорить Віктор Коверзюк. Узяті під варту розбійники вже зізналися, що невдовзі після зустрічі і до нападу на таксиста скоїли 13 злочинів — грабували, крали, підробляли документи. Якогось вечора перейшли дорогу двом чоловікам і, погрожуючи їм чимось, схожим на пістолет, роздягнули бідолашних — «експропріювали» в них одяг, мобільні телефони, інші речі і посвідчення учасників бойових дій. Один із обвинувачених свого часу набув досвіду з підробки документів. Отож на чужих посвідченнях з’явилися фотографії злочинців...