Хроніки коронавірусної доби

Українську ситуацію з поширенням коронавірусу аналітики часто порівнюють з польською: практично однаковий сплеск нових випадків у майже ідентичні періоди часу, наша сусідка майже наздоганяє нас за кількістю госпіталізованих пацієнтів, лікарні заповнюються там само швидко, як і в Україні. Загалом навіть у поведінці населення знаходимо багато чого спільного — від недовіри та ігнорування карантину до звинувачення центральної влади в бездіяльності щодо приборкання епідемії. Далі — детальніше про перебіг коронавірусу в Польщі, останні тенденції в країні й настрої населення, які в дечому можуть бути повчальними для українців.

СТРОГА ВЕСНА

Як і для жителів будь-якої країни світу, коронавірус для пересічних людей в Польщі став неприємною несподіванкою. Найгіршим виявилося те, що про новий вірус було мало відомостей, тим більше науково обґрунтованих. Натомість поширювалась фейкова інформація, в яку перелякані і спаніковані люди охоче вірили. Усе виглядало апокаліптично, особливо коли з полиць магазинів зникло раптом усе мило, всі антибактеріальні засоби і туалетний папір. Проблемою було також те, що правила, покликані упередити поширення інфекції, видані урядом, часом були нечіткими чи піддавалися двоякому трактуванню.

У перший місяць пандемії багато установ перейшли на дистанційний режим праці, закрилися заклади громадського харчування й інші місця публічного доступу. Зате справно працювали продуктові магазини. У них запровадили години, в які могли прийти лише люди літнього віку (старше 65 років). Усі інші в цей час просто не обслуговувалися (подібні «пенсійні години» в аптеках та магазинах пропонує запровадити в Україні головний санітарний лікар Віктор Ляшко. — Ред.).

Деякі супермаркети запровадили опцію замовлення товарів через мобільний додаток — тоді клієнт може замовити товар онлайн і забрати свою покупку навіть у години обмежень. Деякі магазини організували волонтерські програми — добровольці робили покупки для старших осіб, щоб ті не виходили з дому і не наражалися на небезпеку. Також в супермаркетах з’явилася така посада, як особа, що контролює, чи всі відвідувачі мають маски й рукавички, чи відповідає кількість осіб у приміщенні встановленому лімітові. На початку теж в усіх публічних місцях з’явилися розчини для дезінфекції рук та одноразові рукавички Деякі касири відмовлялися обслуговувати клієнтів без маски. Був випадок, коли ображена необслужена особа звернулася до поліції, а потім до суду. Суд визнав правоту клієнта, а не касира. Випадок викликав масштабну публічну дискусію.

Не було перебою і в роботі базарів. Навіть у часи найглибшого локдауну на базарі в центрі Варшави було повно людей, деякі в масках, деякі без. І тут ніхто навіть не робив вигляду, що дотримується так званих «пенсійних» годин.

На початку, в березні-квітні, ще можна було ходити вулицею без маски, потім можна було ходити без маски лише в парках і лісах, згодом усім рекомендували сидіти вдома і взагалі не ходити нікуди без потреби. Парки, кладовища, ліси заборонили відвідувати. Однак на роботу чи в магазин можна було виходити без обмежень. На вулицях їздили поліцейські машини, які з мегафонів нагадували про стан пандемії та пов’язані з нею заходи безпеки. Поліцейські патрулі на вулицях також контролювали тих, хто прогулювався, виганяли людей із парків.

Громадський транспорт, включно з метро, працював і працює безперебійно. Звичайно, є обмеження щодо кількості пасажирів та обов’язок затуляти носа й нижню частину обличчя.

Ресторани і кафе працювали з пропозицією «тільки на винос»; біля деяких кафе можна було побачити величезні черги, де про дотримання півтораметрової дистанції взагалі не йшлося. Збільшилась кількість людей, які займаються доставкою їжі велосипедами, мотоциклами чи іншими транспортними засобами.

У культових місцях також діяло кількісне обмеження парафіян та обов’язок дотримання соціальної дистанції, що викликало численні нарікання віруючих.

Не працювали навчальні заклади й дитячі садки. Батьки мусили або працювати вдома, або відмовлятись від роботи взагалі.

...СТРАХ ВІДСТУПИВ

На початку літа почалося повільне «відмороження» публічного життя — поступово відкривалися кафе, ресторани, кінотеатри, магазини та інші громадські місця. У транспорті продовжував діяти ліміт місць, однак на практиці ніхто його не дотримувався. Страх відступив. Цікаво, що особи, які у весняний сезон — при кількості хворих у кілька сотень на добу ходили в масках і рукавичках або сиділи вдома і боялися зайвий раз вийти на вулицю, то уже наприкінці літа й пізніше, скажімо, у вересні-жовтні, коли кількість хворих лічилася тисячами, спокійненько гуляли вулицями чи відпочивали на пляжах без жодних обмежень.

Стосовно подорожей, то періодично оголошується список країн, до яких літаки із Польщі не літають або по прильоті з яких обов’язково слід відбути карантин. Усередині Європейського Союзу переважно рух вільний (тимчасово були заборонені поїздки до Італії, Іспанії, Румунії, Швеції). Для осіб, які приїздили із країн з-поза ЄС, було запроваджено обов’язковий карантинний період. Потім його скасували для громадян Польщі та певних категорій осіб: дипломатів, студентів, науковців, учнів шкіл, членів родин польських громадян та ін.

Особи, які приїжджають до Польщі, наприклад, працювати із України, мають теж неодмінно відбути карантин. Спочатку тривав він 14, а згодом 10 днів. Такі особи не повинні контактувати з іншими людьми, навіть членами власної родини. Багато людей для того, щоб дотримуватися цієї вимоги, орендують кімнату чи номер у спеціальних місцях, призначених для відбування самоізоляції. У визначений час до таких осіб приїздить поліція, телефонує, а вони мусять показатися з вікна чи балкона. Хоча тут, певна річ, теж є свої нюанси. Скажімо, поліція не входить до помешкання особи, що відбуває карантин, і тому відвідувати її теоретично може хто завгодно (при цьому варто бути в добрих стосунках із сусідами — бо можуть подзвонити в поліцію і розголосити про порушення режиму). Також у сільських місцевостях, де всі всіх знають, господарі фермерських господарств проінформовані про час інспекторських візитів поліції, і тому саме в ці години робітники йдуть додому на перерву і справно показуються на вимогу патрулів.

Щоб уникнути самоізоляції, можна написати лист до санітарного інспектора місцевості, до якої прямуєш, і попросити про звільнення з обов’язку дотримання карантину. У деяких випадках прохання задовольняють.

СУСПІЛЬНІ ЗМІНИ

У суспільстві спостерігаються цікаві процеси. Скажімо, трапляються особи, які так панічно бояться захворіти, що обходять інших людей десятою дорогою, не знімають масок та рукавичок і, якщо побачать на вулиці кого-небудь, хто опустив маску нижче носа, то накидаються на таку особу зі сваркою. Ще на початку пандемії був випадок, коли пасажирка міжміського поїзда змусила зупинити транспорт і висадити особу, що надміру, на її думку, кашляла.

Іншою крайністю є особи, які взагалі вважають COVID-19 тотальним фейком. Тому ці особи не дотримуються рекомендацій уряду, організовують акції протесту проти коронавірусних обмежень і всіляко висловлюють своє незадоволення ситуацією. Такі люди вважають коронавірус інструментом, який використовує уряд, щоб приховати економічну кризу, кризу медичної системи чи кризу політичну.

Заходи боротьби з коронавірусом принесли болючі негативні економічні наслідки для великої частини населення країни. Багато галузей економіки перебувають у колапсі. Особливо постраждав малий і середній бізнес. У якості підтримки уряд запропонував спеціальні програми, які мають покращити життя підприємців. Звичайно, щоб отримати урядову допомогу, потрібно подолати справжній бюрократичний лабіринт.

Політичне життя в країні теж точилося майже безперебійно. Спочатку, щоправда, президентські вибори, заплановані на травень, мали бути віртуальними, однак були перенесені на кінець червня й липень, коли зрештою успішно відбулися. Тепер, незважаючи на пандемічні загострення, країна охоплена публічними виступами «антиаборційної устави», які поволі переростають в антиурядові протести.

ЩОБ НЕ СТАТИ ДРУГОЮ «ЛОМБАРДІЄЮ»

Стосовно лікарів та лікарень, то ситуація також не є оптимістичною. Місць у лікарнях бракує, особливо в сільських місцевостях. Бракує лікарів — почасти через те, що багато також захворіли на коронавірус. Медики висловлюють побоювання стосовно браку технічних засобів у боротьбі з вірусом. Деякі медпрацівники стверджують, що статистика не відображає правдивої епідеміологічної ситуації в країні. Однак поляки роблять все, щоб не стати «другою Ломбардією». Цьому сприяє праця волонтерів і громадських активістів, які моніторять дії уряду в боротьбі з вірусом. Відповідальні особи натомість стверджують, що всі країни мають проблему в сфері обслуговування хворих, оскільки ніхто не міг передбачити пандемії і такого карколомного приросту пацієнтів. Медична сфера жодної країни світу не була готовою до подібного виклику.

Тести на коронавірус можна зробити за власний кошт у численних лабораторіях, які діють по всій країні, або за кошт держави, якщо маєш відповідне направлення від лікаря.

Більшість жителів Польщі, навіть якщо скептично ставляться до пов’язаних з вірусом вимог безпеки, все-таки їх дотримуються, бодай формально. Полегшує їм справу система штрафів, які накладаються за недотримання антикоронавірусних ухвал. Наприклад, якщо людина порушує режим карантину, вона має сплатити штраф у розмірі близько восьми тисяч євро. За відсутність маски в публічному місці — штраф на суму 120 євро.

З середини жовтня загострення повернулося, однак переживається все вже легше з огляду на попередній досвід. Проте, на жаль, знову маски, знову їжа на винос, закриті школи та дитсадки й обмеження щодо публічних зібрань. Цікаво, що багато культурних закладів, щоб збагатити культурне життя людей, виклали в публічний доступ записи концертів, організовують онлайн-лекції й зібрання. Спортивні клуби також проводять заняття онлайн або поширюють записи від своїх інструкторів. Дуже зросла кількість пропозицій дистанційної роботи, а більшість рекрутацій також проводиться на відстані.

На початку жовтня цифра щоденного зростання чисельності хворих у Польщі — близько 30 тисяч — цифра велика і викликає занепокоєння. Друга хвиля, незважаючи на те, що була передбачена заздалегідь, виявилась несподіваною для уряду, як перший сніг.

Пандемія для багатьох стала тяжким і болючим досвідом — вона суттєво вплинула на економічну, психологічну і соціальну сторони життя суспільства. Однак вона виявилася також добрим уроком, який показав, що люди можуть обходитися без багатьох речей, без яких раніше не уявляли свого життя, і навчила більше цінувати прості радощі — як прогулянка на свіжому повітрі, спілкування з близьким людьми, усмішка випадкового перехожого на вулиці.